ПРАВИЛА ЖИТТЯ

 Ртуть в люмінесцентних лампах - небезпека чи економія?

У зв'язку з останнім подорожчанням електроенергії питання економії для більшості українців стало ще актуальнішим. Тому ми дедалі частіше замислюємось, що б іще вимкнути, аби цифри в квитанціях росли не так швидко. Звісно, можна не вмикати світло і сидіти у пітьмі, проте життя "у сутінках" не всім до вподоби. Інша річ - енергозберігаючі технології, втілені в економних люмінесцентних лампочках. І світять яскраво, і електроенергії потребують небагато. Проте і в цьому прогресивному досягненні є недоліки. Що ж насправді ховається за склом люмінесцентних ламп?

Від заводу до квартири

Перші люмінесцентні лампи з'явилися ще в тридцятих роках минулого століття. От тільки тривалий час вони залишались недосяжними для пересічного споживача через складність у використанні та високу вартість. Тому застосовувались переважно на великих підприємствах. Якихось складнощів із їхнім використанням у ті часи не було. Щоправда, споживачі доволі довго не могли звикнути до білого, жорсткого й "холодного" світла люмінесцентних ламп. Проте у них були й переваги. По-перше, їхнє світло, за спектральними характеристиками, більше схоже на сонячне. По-друге, вони потребують менше електроенергії й працюють довше, ніж звичайні лампи. Ну а такий нюанс, що їх не варто часто вмикати-вимикати, не мав особливого значення.

Водночас народ тоді був обізнаний, знав що розбивати люмінесцентні лампи небезпечно, адже пари ртуті, які в них є, можуть зашкодити здоров'ю. Тому лампи, які перегоріли, здавались до спеціального закладу, де фахівці їх утилізовували, попередньо провівши демеркуризацію, тобто видаливши з них ртуть. Ця відповідальна робота щодо здачі відпрацьованих люмінесцентних ламп лягала на плечі штатних електриків.

Проте технічний процес не стоїть на місці. Й за кілька останніх років у наш побут буквально увірвались компактні люмінесцентні (флуоресцентні) лампи.

Порівнювати сучасні люмінесцентні лампи, які ми використовуємо в побуті, з їхніми промисловими аналогами не варто. В "економного світила" виті колби не більші за звичайні, а патрон такий, як і в "лампах Ілліча". Також у них покращився спектр світла, тепер він не "ріже" око й навіть має теплі відтінки. А головне - економія електроенергії при їх використанні сягає чи не 80%.

Складнощі утилізації

Та якщо копнути глибше, починають з'являтися нюанси, про які більшість споживачів і гадки не мають. Принаймні п'ятеро людей, які користуються "економними" лампами в побуті, на запитання, куди вони дівають використані прилади, відповідають - у відро для сміття. Але ж цього категорично не можна робити.

- Коли споживач прийшов до магазину й купив там енергозберігаючу лампу, а потім її вкрутив дома в люстру, на цьому етапі вона безпечна, - переконує кандидат юридичних наук, доцент Харківського національного університету внутрішніх справ Олексій Шуміло. - А от після того як вона перегоріла, ця річ становить собою перший клас небезпеки. В нашому законодавстві прописані вимоги до зберігання й захоронення таких речей.

Згідно з вітчизняними вимогами, після того як лампочка перегоріла, її потрібно викрутити. От тільки людина, яка це робить, має бути у гумових рукавичках. Потім покласти лампу в коробку, в якій її продали. І вже після цього відвезти й здати до спеціалізованого підприємства, де фахівці проведуть демеркуризацію. Щоправда, їхати з однією лампою на другий кінець міста мало кому захочеться, тому й викидаються вони у відро для сміття. Також усі лампи повинні "стояти на обліку" у відповідному журналі.

Якщо йдеться про велику кількість ламп, то їх потрібно складати у залізну шафу. І тільки потім спеціально проінструктований електрик має їх передати до спеціалізованих установ, з якими має бути укладено договір на утилізацію.

Приміром, киянка Олена Ковалевська вважає себе обізнаним споживачем, який напевне знає, де і на чому варто економити. От тільки про їхню небезпеку вона не чула. Тому й викидала лампи у відро для сміття.

Пилосос для ртуті

- Всі люмінесцентні лампи, у тому числі й енергозберігаючі, наповнені парами ртуті й інших важких металів, - зауважує керівник програми з хімічної безпеки Всеукраїнської екологічної громадської організації "МАМА-86" Ольга Цигульова. - Під впливом електричної енергії пари ртуті починають генерувати ультрафіолетове випромінювання. Внутрішня поверхня колби вкрита люмінофором, який перетворює ультрафіолетове випромінювання у видиме світло. Вміст ртуті в енергозберігаючих лампах становить від 2 до 5 мг. Для порівняння скажу, що у звичайному медичному термометрі 2 г ртуті.

Ртуть, яка міститься в люмінесцентних лампах, - потенційне джерело небезпеки. Адже ця речовина шкідлива, насамперед, своїми парами. Вдихнувши їх, людина вже через кілька хвилин відчує загальну слабкість, у неї може з'явитись головний біль, підвищитись температура, почне боліти живіт. У деяких випадках отруєння може супроводжуватись розладом шлунка. При серйозному отруєнні у людини знизиться працездатність, натомість "прийде" швидка втома, погіршиться пам'ять, почнуть кровоточити ясна, труситись руки, порушиться мова. В деяких випадках симптоми отруєння схожі з гострими респіраторними хворобами. Найнеприємніше, що ртуть практично не виводиться з організму.

Тож якщо в домі розбилась люмінесцентна лампочка чи інший прилад, у якому є ртуть, необхідно відразу ж дзвонити "101" і викликати фахівців.

- Це перший клас небезпеки, тому фахівці зобов'язані приїжджати на виклик, - переконує Ольга Цигульова. -Спеціальним пилососом вони зберуть ртуть. Самотужки це робити не можна. Адже інтенсивний потік повітря може рознести пари ртуті по всій квартирі, а це небезпечно.

Знешкодити марганцем

Якщо ж людина не хоче чи не може чекати фахівців, слід самостійно провести демеркуризацію. Для цього потрібно вдягнутися в одяг з синтетичних матеріалів - парами ртуті він забруднюється менше. Один із найскладніших моментів при демеркуризації - збір крапель ртуті. Спочатку потрібно провести ретельний огляд речей і поверхонь, на які могли потрапити краплі ртуті. Можна підсвітити лампою, тоді навіть найдрібніші краплі будуть добре помітні.

Всі забруднені речі варто скласти в поліетиленові пакети і винести їх з приміщення. При огляді підлоги не можна наступати на забруднені місця, щоб краплі ртуті не потрапили на взуття. Починати збір ртуті потрібно з найбільших крапель. Для цього використовують лист щільного паперу, заздалегідь зігнутий з одного боку. Загортають краплі на папір в'язальною спицею або товстою голкою. Рухаючи краплю папером, її можна з'єднати з іншими краплями в одну велику, яку перенести в банку. Якщо ртуть потрапила у щілини, звідти її можна витягти за допомогою медичного шприца з товстою голкою. Той, хто проводить демеркуризацію, щоп'ятнадцять хвилин має робити перерву і виходити на свіже повітря.

У жодному разі зібрану ртуть не можна викидати в унітаз або сміттєпровід. Банку з цією речовиною тимчасово можна розмістити на балконі або в гаражі, а потім здати представникам спеціалізованого підприємства з утилізації небезпечних відходів або районного управління МНС.

Після того як усі видимі краплі ртуті зібрано, а забруднені речі видалені з приміщення, можна приступати до хімічної демеркуризації. Для цього можна використовувати хімікати, які є вдома. Найдоступніший засіб - марганцівка і мильно-содовий розчин, які бажано використовувати почергово. Для приготування 0,2% водного розчину марганцівки потрібно розчинити 20 г у відрі води.

Для одноразової обробки фахівці МНС рекомендують приготувати близько літра демеркураційного розчину, для чого налити в банку води і додати кілька кристалів марганцівки. Далі за допомогою щітки або пульверизатора нанести розчин на "уражене" ртуттю місце. Проводити роботу слід у гумових рукавичках. Нанесений розчин залишити на 6-8 годин, періодично (в міру висихання) змочуючи оброблену поверхню водою. Потім промити її мильно-содовим розчином (4% мила в 5% водному розчині соди) і провести вологе прибирання всієї квартири. Це потрібно проводити кілька днів з тією лише різницею, щоб витримувати розчин марганцю упродовж однієї, а не 6-8 годин. Далі, для профілактики, щодня бажано проводити вологе прибирання і часто провітрювати приміщення.

Насамкінець звернутись до фахівців санітарно-епідеміологічної служби, які перевірять приміщення і скажуть, чи ртуть справді знешкоджена.

КОМПЕТЕНТНО

Віталій ЗАХАРЕНКО,
головний спеціаліст відділу радіаційного і хімічного захисту та евакуаційних заходів МНС України:

- Ртуть має здатність випаровуватися, а саме її пари шкідливі для організму людини. Тож тривале перебування в приміщеннях, забруднених парами ртуті, небезпечне для здоров'я. Найчастіше джерелами забруднення житлових приміщень ртуттю є розбиті термометри і люмінесцентні лампи.

Якщо в домі розбився термометр, варто провести демеркуризацію. А для цього потрібно всіх вивести з квартири, в першу чергу дітей, закрити вхідні двері, щоб запобігти розповсюдженню пари. Далі відчинити вікна у квартирі й спробувати понизити температуру в приміщенні. Після цього накрити місце, де розлилася ртуть, мокрими газетами. Зібрати всі речі (одяг, білизну, килими), на які могли потрапити краплі ртуті, в поліетиленові пакети і винести на балкон або в гараж. Закрити двері в приміщення, де розбили термометр, залишивши відкритим вікно. Продовжувати інтенсивно провітрювати квартиру ще хоча б 30-40 хвилин. Після цього можна трошки прикрити вікна і пустити людей у квартиру.

Я б радив викликати фахівців, які зроблять роботу кваліфіковано. Зазвичай для цього потрібно 2-3 візити з інтервалом у кілька днів.