Стан дорожнього господарства України значною мірою визначає рівень її розвитку — аксіома, яку ніхто не може заперечити. Зниження капіталовкладень в дорожнє господарство і, як результат, поганий стан автошляхів, одна з основних причин недостатнього розвитку економіки держави.
Стратегію слід змінити
Важливою складовою транспортної системи нашої держави є автомобільні дороги в гірських регіонах (Карпати, Крим), які мають забезпечувати розвиток економіки, в тому числі й таких її сфер, як туризм та міжнародні перевезення. Однак нині в гірських регіонах більшість автошляхів, особливо місцевого значення, не відповідають вимогам ні щодо капітальності дорожнього покриття, ні щодо категорійності. Причина все та ж — брак коштів.
На моє переконання, слід змінити стратегію збереження гірських автомобільних доріг місцевого значення. Пріоритетним має бути їхнє утримання в оптимальному стані, що забезпечить максимально можливий у період недостатнього фінансування рівень обслуговування користувачів.
Цього можна досягти, збільшуючи обсяги капітального ремонту, які нині на мінімальному рівні, значному розширенню робіт з влаштування шарів зносу (поверхневі обробки, тонкі шари асфальтобетону тощо) з одночасним облаштуванням узбіч і системи водовідводу. Ямковий ремонт, про який останнім часом багато розмов, без перекриття його шарами зносу є викиданням грошей на вітер. Варто зазначити, що були роки, коли обсяги поверхневих обробок становили, наприклад, в Івано-Франківській області понад 400 кілометрів.
Питанням водовідводу, особливо важливим для Карпатського регіону, де за рік випадає від 600 до 1800 мм опадів і більше, також не приділяється належна увага. Причина та сама: обмежене фінансування і, як наслідок, — брак працівників і малої механізації. Слід терміново розробити план робіт щодо утримання автодоріг, які повинні включати необхідні експлуатаційні вимоги, а також графік відновлення дорожнього одягу з вартісними показниками.
Програма має забезпечувати прискорене приведення зношених автошляхів у належний стан через облаштування шарів зносу до того, як дорожній одяг зруйнується. Звісно, роботи з капітального ремонту також потрібно збільшити. У програмі повинні знайти відображення і заходи з безпеки руху автомобільного транспорту і пішоходів.
Не менш важливою є проблема забезпечення надійності і безпечної експлуатації мостів, стан яких не відповідає нормативним навантаженням. Якщо не поліпшити експлуатацію цих споруд, через дуже короткий час вони почнуть виходити з ладу, рух на тих напрямах, де немає об’їзних маршрутів, може бути паралізований.
Однак і це ще не все. Нині акцент проблеми в гірських регіонах змістився в сторону ширшої трактовки поняття про надійність і довговічність автомобільних доріг. Ідеться про вплив на них небезпечних гідрогеологічних процесів (паводки, селеві потоки, зсуви, каменепад і ін.). Густа мережа річок в Карпатах (1,3—2,1 км на кв. км території), значні ухили їхніх русел, велика кількість опадів сприяють формуванню на річках цього регіону катастрофічних паводків (1969, 1970, 1998, 2001 і 2008 роки), які завдають значних збитків народному господарству, і дорожньому, зокрема. Необхідно зазначити, що з часу катастрофічного паводка 2008 року в Карпатському регіоні залишаються не відбудованими десятки мостів. Рух транспорту здійснюється по тимчасових об’їзних мостах недостатньої вантажопідйомності, які не розраховані на пропуск високих паводків.
Cправа за фахівцями
Підвищення надійності і довговічності доріг у цих умовах вимагає широкого застосування індивідуальних, нестандартних рішень, врахування погодних нюансів і особливостей умов капітального ремонту та експлуатаційного утримання існуючих автошляхів. Зокрема, слід приділити належну увагу захисту доріг від розмиву паводками, виносу селевих мас на полотно і занесення ними підмостового простору, руйнування доріг і штучних споруд зсувними потоками. На досвіді роботи річкових укріпних і протизсувних споруд в Узбекистані, Таджикистані, Карпатах і в Криму, де автору довелось працювати, можна стверджувати, що в умовах обмеження фінансування, застосувавши правильно запроектовані безфундаментні річкові укріплення і протизсувні споруди, можна отримати значний економічний ефект. Безфундаментні конструкції тримаються після значних розмивів дна річки, не спричиняють миттєвих руйнувань, не потребують великих витрат на їх відновлення.
Вплив небезпечних гідрогеологічних процесів на гірські автомобільні дороги і необхідність терміново їх відновити вимагають диференціювати дорожні організації щодо спеціалізації та оснащення. Та й самі витрати на ремонт і експлуатаційне утримання таких доріг повинні різнитися залежно від кліматичних умов (температура повітря, кількість опадів, зволоження грунтів земляного полотна і ін.), рельєфу місцевості, дії небезпечних гідрогеологічних процесів.
Нині ж усі нормативні документи на ремонт і експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування, як правило, стосуються шляхів на рівнинній місцевості й не враховують гірської специфіки. Для своєчасного реагування на дію небезпечних гідрогеологічних процесів необхідно терміново розробити регіональні нормативні документи з ремонту і експлуатаційного утримання гірських автодоріг і штучних споруд на них. Це стосується технічних правил ремонту та експлуатаційного утримання, методики врахування особливостей гірських регіонів при організації служби експлуатації доріг.
Та й відомий вираз «кадри вирішують усе» в складних умовах гір як ніде себе виправдовує. Справді, тільки добре підготовлені фахівці можуть забезпечити успіх справи. Але для цього потрібно корінним чином перебудувати підготовку кадрів для гірської місцевості. Вони повинні мати глибокі знання з гідрометеорології, геоморфології, інженерної геології, гідрогеології, механіки грунтів, а також навички конструювання і розрахунків протизсувних і річкових укріпних споруд, їхнього ремонту та експлуатаційного утримання. Навчання таких спеціалістів можна організувати на базі університету «Львівська політехніка» або транспортних університетів Києва чи Харкова.
А ще б доцільно створити в Карпатах дорожню протипаводкову станцію та дорожню протизсувну станцію в Криму, які вели б систематичний нагляд за гірськими дорогами, вивчали дію на них паводків, селевих виносів і зсувів. Накопичені матеріали стали б основою для вироблення стратегії інженерного захисту гірських автомобільних доріг від дії небезпечних гідрогеологічних процесів.
Михайло КРУЦИК,
інженер-дорожник для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+