ВИКЛИК

Утамування спраги перетворюється в Україні на проблему вже сьогодні, і ситуація обіцяє стати ще більш загрозливою 

Чи можна пити воду з-під крана? Чи можна купатися в Дністрі, Пруті, Бузі, Дінці? Як працюють водоканали і як це впливає на екологічну ситуацію в різних куточках України? Які найголовніші проблеми Дніпра? На ці та інші запитання відповімо в ході спеціальної акції «УК» «Вода — для всіх», яку започатковуємо сьогодні.  

Уже за 30 кілометрів від столиці є села, де немає водогону. На сьогодні централізоване водопостачання доступне лише у 22% українських сільських поселень. У 102 населених пунктах воду подають за графіком. 37,4% водогонів — у жахливому стані й потребують нагальної модернізації. Необхідно забезпечити водою тисячі шкіл, дитячих садків, лікарень і домівок.

Акцентуючи на цих неприємних цифрах під час виступу на прес-клубі з нагоди Всесвітнього дня води, в. о. постійного представника Програми розвитку ООН в Україні Рікарда Рігер зазначила, що в Україні багато робиться для забезпечення населення питною водою належної якості.

Кожний четвертий — у зоні ризику

Очистити воду до чинних стандартів — справа нелегка. За словами експертів, роки індустріалізації та будівництво ГЕС мають важкі наслідки. Тепер Дніпро — це фактично вже не жива артерія, а каскад водосховищ. Річка перетворилася на ланцюг застійних ставків. Немає течії — немає нормального водообміну, зменшується здатність самоочищення. Середня глибина у водосховищах не перевищує п’яти метрів. Улітку вода прогрівається до дна, відбувається бурхливий розвиток ціанобактерій, відомий як цвітіння води. Бактерії «крадуть» кисень, чим провокують масову загибель риби.

Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, низька якість питної води спричиняє погіршення стану здоров’я 25% населення України. Тобто кожен четвертий українець завдає шкоди своєму здоров’ю через споживання недоброякісної води. Нині близько 4,6 мільйона людей у 161 місті та 100 селищах міського типу в усіх областях України одержують питну воду з джерел водопостачання, що мають надмірну жорсткість, надлишок хлоридів, сухого залишку, сульфатів, фтору, основного заліза, нітратів, аміаку, марганцю.

Понад 1000 фабрик та заводів скидають відходи у Дніпро. Більшість із них не можуть дозволити собі обладнання для очищення води. «Тому в рамках нашого проекту з екологічного оздоровлення басейну Дніпра ми допомагаємо підприємствам упроваджувати маловитратні методи чистішого виробництва, що їх широко використовують у розвинених країнах, вони водночас недорогі й енергоефективні», — зазначила Рікарда Рігер.

І ні туди, і ні сюди…

На перший погляд, Україна має майже необмежені водні ресурси: її територією протікає більш ніж 30 000 річок, зокрема Дніпро, Південний Буг та Дністер, що простягаються на сотні кілометрів. Але це багатство потрібно берегти як зіницю ока, щоб не опинитися у становищі тих 780 мільйонів наших сусідів по планеті, які не мають доступу до чистої води. Або тих 2,5 мільярда, які не мають доступу до водопостачання й каналізації. За різними оцінками, від 6 до 8 мільйонів чоловік помирають щороку від наслідків стихійних лих та пов’язаних із водою хвороб.

Вода — надзвичайно важливий ресурс, без якого неможливе життя на планеті. Без неї — як у пісні з радянського кінохіта «Волга-Волга», «і ні туди, і ні сюди». Наше тіло на 70% складається з води. Їй немає замінника.

Водні ресурси обмежені та нерівномірно розподілені. Вода потрібна населенню планети, яке зростає. Адже вода — це ще й ресурс для виробництва їжі та енергії, для роботи промисловості й забезпечення наших побутових потреб.

Вода вкриває до 70% поверхні Землі, але менш ніж на 1% придатна для споживання, бо 97% з неї — солона вода океанів та морів. До цього варто додати, що 68% прісної води — у льодовиках Антарктиди й Гренландії, 30% — це ∂рунтові й артезіанські води, і лише 0,3% — вода річок та озер.

Брак води спричиняють і техногенні фактори. Тепер кількість води, доступної для споживання, здатна задовольнити потреби 7 мільярдів людей. Проте цей природний ресурс витрачають неекономно й неефективно, він уже забруднений. І чи вистачить його нашим дітям та онукам, залежить від нас самих.

ДОВІДКА «УК»

Міжнародний день води відзначають щороку 22 березня. Головна мета — привернення уваги до важливості прісної води та пропаганда сталого і збалансованого управління її ресурсами. Уперше День води було відзначено 1993-го.

Щороку цей день присвячується конкретній проблемі водних ресурсів. Приміром, 2013-й — Міжнародний рік водної співпраці. Для України вкрай важливо активізувати роботу щодо підготовки та підписання Дніпровського договору з Росією та Білоруссю.

Ваші запитання та пропозиції щодо тем акції «Вода — для всіх» надсилайте на адресу: 01008, м. Київ, вул. Садова, 1, «Урядовий кур’єр» або на електронну скриньку olyst@ukcc.gov.ua