Генеральний директор
Чернігівського обласного
КП "Ліки України"
Світлана ПАСТАЛИЦЯ

Із генеральним директором комунального підприємства "Ліки України" Світланою Пасталицею знайома давно. Мені завжди імпонували її відкритість і відвертість, а ще - затятість, з якою вона відстоювала право свого підприємства залишатися комунальним, а отже, таким, яке дбає про доступність ліків для всіх верств населення.

Промовистий факт: сьогодні 30 із 37 сільських аптек, котрі належать до мережі "Ліків України", не спроможні себе забезпечувати, однак про їхнє закриття не йдеться. Адже вони працюють у селах з невеликою кількістю мешканців, куди комерційні структури, для яких головне - отримання прибутку, не поспішають. А там, де вони є, конкуренція з комунальним закладом стримує зростання цін.

- Світлано Василівно, це правда, що після відкриття у Бахмачі аптеки вашого підприємства ціни на ліки в аптечних закладах району зменшилися у кілька разів?

- Є такий факт, мені було приємно довідатися про це.

- Але ж, як я розумію, утримання неприбуткових аптек лягає на плечі вашого підприємства і хворих?

- Перше - так, друге - ні. Утримання, ремонт, обладнання ми беремо на себе, однак на цінах ліків це не позначається. Вартість медпрепаратів залежить від закупівельних цін. Та якщо ви побачите сільську аптеку із замком на дверях, будьте певні: таке трапляється тоді, коли фахівці йдуть на заслужений відпочинок, а замінити їх ніким. Ось зараз дуже серйозна ситуація в Радулі Ріпкинського району - село велике, 40 кілометрів від райцентру, людей багато, і є нагальна потреба в тому, щоб хтось із молодих фахівців поїхав туди працювати. Але випускники запитують: де буду жити? Які мої соціальні пільги? У деяких селах якщо й стоять порожні хати, дуже складно їх переоформити і надати в користування фахівцю. Коли спілкуюся із сільськими людьми, вони вимагають: дайте нам аптекаря! Чого не присилаєте? А ви ж, кажу, своїх дітей вивчили і відправили працювати у місто, не хочете, щоб вони повернулися у село. Хто ж тоді до вас поїде? От і довелося в чималому селі Авдіївка Сосницького району замок на аптеку повісити.

- А якщо направляти молодих людей на навчання з умовою повернення у конкретний населений пункт?

- Про це йшлося на VІІ з'їзді фармацевтів у Харкові: готувати фахівців для сільської місцевості. Вони повинні мати глибші знання з медицини. Адже в багатьох селах немає ні ФАПу, ні амбулаторії. По суті, надання медичної допомоги лягає на провізора або фармацевта. Тому такі фахівці мають обов'язково знати, як надати першу невідкладну допомогу, як поводитися з хворим, якого, приміром, виписали після операції. Як користуватися грілкою, тиск поміряти...

- Якщо, приміром, наступної весни приїде стільки випускників вишів, скільки вам потрібно, то на цьому проблеми сільських аптек закінчаться?

- На жаль, ні. Якщо говорити про реформування у медицині, дуже хотілося б, щоб при цьому було переглянуто й вимоги до сільської аптеки. Той же аптечний кіоск раніше можна було відкрити на площі 8-10 кв. м, а сьогодні для цього вимагається не менше 21 квадратного метра. Тобто деякі кіоски, які працювали в селі, потрапили під зміну ліцензійних умов і їх довелося закрити. От у Варвинському районі, наприклад, у Бригинцях (гарне село) фахівець є, але такої площі немає.

У сільських аптек немає жодних пільг щодо ліцензійних умов. Ті, хто їх пише, мабуть, погано уявляють, що таке ФАП, і тим більше, що таке сільська аптека. Робили б виїзні екскурсії чи що. Насилу ми фармацевтичною спільнотою добилися, щоб дозволили хоча б туалет на вулиці мати: коли немає загального водопроводу, як його можна облаштувати в приміщенні?

У нас серйозні проблеми із забезпеченням саме сільського населення. Немає дороги - неможливо доїхати до району, люди змушені залишатися і без медичної, і без фармацевтичної допомоги.

- Але ліки можна продавати у ФАПах...

- Ми намагаємося це робити, та дуже заважає застаріла законодавча база. Потрібно вносити зміни. Перелік, який може надати аптека фельдшеру чи лікарю сільської дільничної амбулаторії, зовсім малий. Він не задовольняє сьогодні медичних фахівців. Серед них є дуже активні, які вболівають за своє село і турбуються про те, щоб іти до пацієнта з ліками. Щоб не призначати всім хворим одне і те ж саме. Попри все, в нас ще залишається 37 сільських аптек, ми обслуговуємо понад 300 ФАПів. При цьому можемо і хочемо робити більше, та багато чого, як ви бачите, залежить не від нас.

ДОСЬЄ "УК"

Світлана ПАСТАЛИЦЯ. Народилася 24 січня 1954 р. у с. Курінь Бахмацького р-ну Чернігівської області. У 1973 р. закінчила Чернігівське медичне училище, у 1979 р. - фармацевтичний факультет Курського медінституту. Працювала в системі аптекоуправління, пройшла шлях від провізора-технолога до заступника генерального директора ВО "Фармація". З 1996 р. - генеральний директор Чернігівського обласного комунального підприємства "Ліки України".