СИТУАЦІЯ

У переговорах щодо розв’язання проблеми   експорту продукції українських сироварів до Росії   
ставити крапку ще рано
 

Навіть те, що брифінг, анонсований  урядовою прес-службою, розпочався більш ніж із годинним запізненням, свідчить про непрості перемовини, які вели вітчизняні міністр економічного розвитку і торгівлі Петро Порошенко та міністр аграрної політики та продовольства Микола Присяжнюк із керівником «Росспоживнагляду» Геннадієм Онищенком.  Звичайно, журналістам про подробиці цих переговорів не розповідали, а ознайомили лише з підсумками. При цьому, так би мовити, з дотриманням дипломатичного етикету.

Ми теж   споживатимемо якісний сир?  

Петро Порошенко зокрема зазначив, що сторони досягли серйозних домовленостей, які дають змогу з оптимізмом дивитися на подальший розвиток подій. На його думку, після виконання українськими підприємствами низки технічних вимог та приведення їх у відповідність із російськими стандартами щодо випуску продукції обмеження на експорт українських сирів буде знято. Незабаром представники «Росспоживнагляду» проведуть перевірку ще двох українських підприємств, які експортують тверді сири. Українська сторона створить усі умови для роботи російських партнерів. При цьому міністр підкреслив, що претензії російської сторони не стосувалися і не стосуються питання безпеки продукції, яку експортують до Росії українські підприємства. На останньому, до речі,  наголошували також як міністр аграрної політики та продовольства Микола Присяжнюк, так і представник «Росспоживнагляду» Геннадій Онищенко. Мовляв, ішлося лише  про питання відповідності державним стандартам Росії продукції українського виробництва.

Оцінка Геннадія Онищенка  переговорного процесу не різниться від тієї, яку дали українські урядовці: спільно з українською стороною досягнуто конструктивізму в розв’язанні «сирної проблеми». Зазначивши, що «в Росії всі стандарти безпеки і якості продукції — це норми закону держави, а в Україні ці параметри визначаються відомчими документами», він не обійшов увагою і якість української продукції. При цьому висловив досить цікаву думку: «Якщо технологія українських сироварів дасть змогу виконувати жорсткіші вимоги російських стандартів, то, думаю, це позитивно позначиться і на виробництві продукції для внутрішнього споживання в Україні». Отже сподіваємося, що завдяки «Росспоживнагляду» і ми споживатимемо якісні сири.

До речі, трохи пізніше на питаннях необхідності підвищення вимогливості до продукції, що випускається для внутрішнього споживача,  зупинився і міністр аграрної політики та продовольства Микола Присяжнюк. Він зазначив, що російсько-українська робоча група оперативно реагуватиме та розв’язуватиме проблеми щодо приведення у відповідність виготовлення  вітчизняної експортної продукції російським стандартам.

А  «хлопчик»   десь пропав

І все-таки попри оптимістичні заяви сторін, Геннадій Онищенко не назвав навіть приблизної дати, коли українські сири зможуть знову експортувати до Росії. Мовляв, свої вимоги російська сторона висунула, тепер усе залежить від того, як їх виконуватимуть українські сировари. Начебто все логічно, однак згадуючи «газову епопею», яка тягнеться вже два роки, мимоволі сумніваєшся в тому, що російська сторона не знайде якихось нових порушень в українських сирах уже інших виробників, або навіть тих самих, перевірку яких проводить. Згадаймо, що головною претензією, висунутою до українських сироварів, із самого початку була начебто наявність пальмової олії в продукції, що експортується в Росію. На запитання автора цього матеріалу стосовно того, чи знайдено цей інгредієнт на сироварному підприємстві в Гадячі, де вже відбулася перевірка, керівник «Росспоживнагляду» відповів досить обтічно.  Водночас голова Державної ветеринарної і фітосанітарної служби України Іван Бісюк одразу ж за результатами перевірки зазначав, що основні зауваження фахівців «Росспоживнагляду» стосувалися технології приготування сиру, тобто невідповідності у російських і українських стандартах, а не якості.

У зв’язку з цим не зайвим буде нагадати про початок «сирної війни». Адже у  перших повідомленнях ЗМІ з посиланням на пана Онищенка йшлося про 9 українських підприємств, які постачають неякісний твердий сир на російський ринок. Мовляв, це виявила експертиза. Коли представники української сторони вивчили цей список, то з’ясувалося, що третина з названих сироварень не постачають або взагалі ніколи не постачали свою продукцію росіянам. Уже тоді виникло питання: як можна робити експертизу того, чого не існує в природі? А відсутність пальмової олії в українській продукції, про що із самого початку заявляли її виробники й підтвердила міжнародна незалежна експертиза, а тепер уже і російські перевіряльники, свідчить про одне: апріорі   йшлося не про якість, а про намагання показати, «хто в домі господар». Бо не могли з Москви побачити, що, приміром, у Гадячі сир просушують, чи витримують його на дозріванні менше, ніж у Росії. Про ці порушення технології було заявлено лише після першої конкретної перевірки на місці, а не віртуальної. А «хлопчик», тобто пальмова олія, про яку так багато говорили в Москві, якщо і застосовується в Україні, то, як свідчить практика, лише в обмеженому колі продукції, зокрема згущеному молоці, для своїх громадян, за яких відповідні вітчизняні служби не поспішають заступитися.

Своя сорочка…

Окрім політичної «плісняви» на українських сирах, експерти називають ще одну можливу причину виставлення бар’єрів на шляху українського експорту до Росії — суто прагматичну. Річ у тому, що ця країна нині є найбільшим з імпортерів твердих сирів у світі. На Україну, Білорусь і Німеччину припадає понад 50% з 400 тисяч тонн твердих сирів, які щорічно перетинають кордон сусідньої країни. Оскільки ж півтора року тому Росія взяла курс на підтримку власного товаровиробника і планує до 2020 року з нинішніх 61% довести самозабезпечення молоком і молочними продуктами до 90%, то така модель поведінки російських чиновників щодо імпортерів цілком прогнозована. Як кажуть, своя сорочка ближча до тіла. Однак висновки з нинішньої ситуації мають робити й українські виробники молочної продукції. Тобто не чекати, доки «грім ударить», а працювати над диверсифікацією ринків збуту. Тоді й кланятися не треба буде ні до кого ходити.