"Нічого собі бідні українці живуть! Що ти так багато води в бутлях купуєш? Вже борщ можна й на воді з-під крана зварити", - приговорювала моя подруга, яка вперше за десять років приїхала "з-за бугра", з Європи, куди колись відправилася на заробітки, втекла від хронічної бідності життя українського інженера. І тепер, повернувшись і спостерігаючи наші нові звички, коли за вікном починає сигналити машина, що привезла питну воду, і ти поспішаєш з порожніми пляшками, аби заповнити їх "найчистішою, прямо з мінерального джерела" вологою, подруга насміхалася наді мною.

Але того вечора в гості завітав ще один товариш із нашого колишнього оточення. Тепер він працює на підприємстві, що виробляє питну воду методом глибокого очищення. По-перше, він докладно і детально пояснив склад рідини, яка сьогодні тече з крана. І завів розмову про водні торговельні війни. "Та ти знаєш, що коїться зараз у нашому місті! - гарячкував наш спільний знайомий. - Колеса проколюють машинам конкурентів, скло б'ють, у дворах брудом закидають, а вже в газетах і на телебаченні такі плітки розпускають, що, як кажуть, не відмиєшся!"

"У новому тисячолітті війни будуть йти за воду, а зовсім не за нафту", - ці слова ще в 2001 році виголосив тодішній глава ООН Кофі Аннан. І він знав, що казав. Справа в тому, що чистої прісної води, придатної для пиття і зрошування полів, у багатьох країнах світу не вистачає вже зараз. А вчені стверджують, що до 2025 року половина населення Землі страждатиме від нестачі прісної води, кількість біженців від водного дефіциту до 2030 року може перевищити півмільярда людей.

Похмурі "водні" прогнози спровокували ідею появи водного ринку замість нафтового. Водою торгують уже сьогодні. І будуть торгувати, причому в зростаючих масштабах (включаючи й "екзотичні" способи типу транспортування айсбергів). І навіть історія торгових автоматів починається саме з храмів Стародавнього Єгипту. Існує опис апарата, винайденого вченим Хероном з Олександрії. При опусканні в щілину апарата дрібної монети з нього витікала "свята вода".

Для інженерів вода такий же товар, як і все інше. Вони б'ються над варіантами розв'язання "водної проблеми-2025". Але основних напрямків все-таки два, їх можна умовно назвати "європейським" і "американським". Відповідно до першого потрібно зменшувати втрати при доставці води й економити цілющу вологу. А щодо другого - слід знаходити нові джерела водопостачання, залучаючи для цього сучасну науку. Наприклад, у Каліфорнії планується побудувати установку з опріснення морської води.

На Луганщині градоначальники вугільних регіонів котрий рік шукають інвесторів і закликають уряд брати участь в очищенні шахтної води та її використанні, якщо навіть не як питну, то хоча б технічну. Адже вже сьогодні понад 63% жителів Луганської області лише кілька годин на добу отримують питну воду. Тож з бутлями, каністрами й бідонами на візках, у машинах і в руках люди змушені з тужливою регулярністю вирушати в похід за вологою. Причому не за "особливо чистою", "святою" або, наприклад, до бюветів. Просто - по воду для прання, прибирання і санітарних цілей. Ось їм достеменно відома ціна горезвісної "склянки води", яка стала символом безхмарної старості і просто життя. Ось куди б направити машини-водовози, які буквально стикаються боками у дворах обласного центру...