ПРЕСТИЖНО

Тільки видатним українським виконавцям доводилося грати на творіннях знаменитого італійця 

Олександра ТИМОЩУК
для «Урядового кур’єра»

Бізнесмени вкладають у них мільйони доларів,  вчені намагаються розкрити секрет майстра, а музиканти мріють хоч раз у житті зіграти на такій скрипці, альті чи віолончелі. Така честь в середині минулого століття випала видатному скрипалеві Давидові Ойстраху, якого західна критика шанобливо називала  «царем Давидом», «королем скрипалів» і «першою скрипкою світу», й «наймузичнішому з музикантів» Леонідові Когану, що, як писала преса, немов «народився зі скрипкою в руках».                     

До речі, обидва виконавці родом з України. Обидва свого часу стали лауреатами найпрестижнішого конкурсу імені Королеви Єлизавети (Бельгія) та зіграли концерти на знаменитій «Юсупівській» (колись вона належала князеві Юсупову) скрипці Страдіварі з Державної колекції музичних інструментів СРСР.  Пізніше обидва виконавці вже самі могли придбати собі скрипки знаменитого італійського майстра і не менш знаменитих його співвітчизників Джузеппе Гварнері Дель Джезу й Андреа Аматі.

Нині найдорожчими скрипковими інструментами старовинних італійських майстрів володіють зокрема такі всесвітньо відомі музиканти, як Володимир Співаков, Вадим Рєпін, Юрій Башмет, Анне-Софі Муттер, Іда Гендель.

Зі страху мало не зомліла

В Україні на двох скрипках Страдіварі — «Зубовській», власником якої наприкінці XIX століття був купець і колекціонер Павло Зубов, і «Третьяковській», подарованій Московській консерваторії однофамільцем засновника відомої галереї Костянтином Третьяковим, грала видатна скрипалька — лауреат музичних конкурсів ім. П. І. Чайковського (СРСР), Й. С. Баха (Німеччина) та Я. Сібеліуса (Фінляндія), а нині професор Львівської національної музичної академії ім. М. В. Лисенка народна артистка України Лідія Шутко. Така раніше була політика держави, що всі конкурсанти, гідні представляти на міжнародному рівні Радянський Союз, повинні були грати тільки на найкращих і найдорожчих інструментах. Тому їм із Державної колекції на певний час видавали скрипки Страдіварі.

— Пам’ятаю, коли перевозила цей інструмент сама без охорони з Москви додому до Львова, то тримала його міцно, не випускаючи з рук, — розповідає Лідія Остапівна. — Хвилювалася тоді страшенно, а тут ще до мене під час реєстрації рейсу в аеропорту підійшов якийсь військовий і усміхаючись сказав: «Ви так міцно тримаєте інструмент, напевно, там у вас Страдіварі». Зі страху я мало не зомліла і несподівано для себе бовкнула: «Так і є». Після цього почула уїдливе: «Ну, звичайно... Знаємо ми ваші Страдіварі». На щастя, не сприйняв мої слова всерйоз, подумала тоді й зітхнула з полегшенням.

Говорячи про властивості скрипки Страдіварі, Лідія Шутко згадує, як довго, протягом півроку, повинна була зіграватися з нею, щоб звикнути до її невеликих розмірів та «вузької» постановки руки, а також багатющої обертонової палітри. «Незвично те, що цей інструмент не вирізнявся великою гучністю, але мав криштально чисте високочастотне звучання, — пояснює пані Шутко. — Як мені розповідали після мого конкурсного виступу захоплені слухачі, його прекрасно було чути навіть з акомпанементом туті, тобто всього оркестру, у найвіддаленіших місцях величезного залу Московської консерваторії».

Ставши лауреатом престижних музичних конкурсів, Лідія Остапівна гастролювала по всьому світу, але не проміняла життя в  старовинному українському місті на мегаполіс за кордоном. Вона й нині живе і працює у Львові. Ось тільки змінила музичний інструмент: грає на скрипці відомого французького майстра Жана Батиста Війома, який 200 років тому імітував найкращі роботи знаменитих італійців Страдіварі та Гварнері. Вона значно перевищує розміри скрипок старовинних майстрів, ідеально лягаючи в руки музикантові, й має неймовірну силу звучання. Переконатися в цьому зможе кожен, хто відвідає 6 вересня цього року концерт у Львівській філармонії, на якому у виконанні Лідії Шутко та інших музикантів прозвучать твори відомого українського композитора, доктора мистецтвознавства Олександра Козаренка.

Лідія Шутко перевозила безцінну скрипку без охорони. Фото надане автором

Без містики не обійшлося

На скрипці Гварнері «Канон», яка належала самому Паганіні, пощастило зіграти видатному київському скрипалеві  народному артистові України, лауреатові конкурсу ім. Н. Паганіні Богодарові Которовичу. У травні 1999 року мер італійського міста Генуя спеціальним рейсом привіз її до столиці України для двох концертів нашого музиканта. В одному з інтерв’ю Богодар Которович зізнався, що, коли вперше взяв цю скрипку в руки, то відчув розчарування: «Адже зазвичай граю на точній її копії, створеній французьким майстром Війомом. На репетиції вона не справила особливого враження, але на концерті скрипка просто змінилася! Це було незбагненно… Гадаю, тут не обійшлося без містики. Адже, коли я заграв, то раптом відчув, що за спиною розігрується мій двійник».

До речі. Коли художники зображували Паганіні зі скрипкою, то за ним часто малювали диявола, який грає. «Можливо, скрипка мстить чужим, — зазначав український скрипаль. — Після того концерту я двічі потрапляв до лікарні, навіть пережив стан коми. У мене було оніміння кількох суглобів на пальцях». Саме через це маестро довелося відмовитися від сольних скрипкових концертів і стати диригентом. Потім розпався його шлюб, а через 10 років, 2009-го, Богодара Которовича не стало: не витримало серце. І як після цього не вірити в містику старовинних скрипок?