СИТУАЦІЯ

Що подумають про Україну іноземні туристи, якщо їх привезуть у наші гаї та парки під час Євро-2012

Пам'ятаю, трирічний син, який свого часу вперше потрапив до справжнього лісу, чомусь пильно й підозріло роздивлявся довкола. А потім занепокоєно спитав: "А Баба Яга де живе?" Довелося довго розповідати, що цей персонаж у хатці на курячій ніжці мешкає далеко-далеко - там, де немає людей. Малюк, дізнавшись, що ми туди не збираємося чимчикувати, повеселішав. А коли вже виходили з лісу, радо вигукнув: "Я знаю, чому Баба Яга десь подалі від людей живе! Щоб там їй ніхто сміття не накидав!.." Ми з дружиною лише перезирнулися, бо одночасно згадали оте відоме - вустами дитини мовить істина.

"Гарно там, де нас ще не було..."

Нині, коли випадає нагода зайти до лісу в Святогірську, наш відважний школяр молодших класів уже сам намагається прошкувати якомога далі вглиб. Але для цього треба спершу подолати смугу перешкод, утворену з куп сміття, залишеного тут і там тими, хто вже встиг "відпочити".

А все-таки гарно погожої днини в осінньому лісі! Особливо після гамірливого й запилюженого міста. Довкола так тихо, що навіть чути, як сопе мураха, що кудись тягне втричі більшу за себе тріску. Ще чути, як падає пожовтіле листя, подекуди - шишки та жолуді. Дерева ледь чутно поскрипують, ніби важко зітхають. Цікаво, в чому причина їхнього смутку? Мабуть, прощаються з теплими деньками і вже подумки ловлять дрижаки та зіщулюються перед настанням холодів...

Ніби почувши це, висока сосна, під якою спинився, враз заперечливо хитнула головою-кроною. А після того почулося наступне: "Ох, хоча б уже швидше наставала ота рятівна холоднеча. Нехай краще періщать дощі та налітають злі й пронизливі вітрюгани. Нехай ліпше сіктиме снігова завірюха та кусатиме мороз. Нехай! Зате нікому і на думку не спаде тоді пертися до лісу. Бо спасу немає від цих відвідувачів. Адже через них теплий сезон для нас перетворюється на пекло. Бо як поводяться тут оті неорганізовані "туристи"? Та так, що якби не коріння, яке міцно тримає нас, ми б тікали від них на край світу! Всі представники фауни вже так зробили. Навіть невибагливі комарі й ті вже дременули геть звідси. Чому? Бо люди мають моду великими й меншими компаніями навідуватися сюди "подихати". Тобто палять багаття там, де заманеться, смажать шашлики, цмулять спиртне, вмикають на всю гучність музику, горлають пісень. А із залишками отого "дихання" потім чинять по-різному. Або залишають сміття, недоїдки та пляшки на місці, або скидають усе в одну велику купу, або розкидають у різні боки, змагаючись, хто далі чи вище пожбурить ту саму пляшку. Бувають і такі, котрі збирають сміття в пакети. Рідко, проте трапляються. Однак часто-густо вони забувають ті пакети в траві чи в кущах.

А як обурюються, коли згодом сюди знову приходять?! Це треба чути. "Тут ліс чи свинарник? - емоційно вигукував парубок з однієї з компаній. - Що це довкола робиться! Та тут стільки різного сміття, що порожній пляшці ніде впасти!.." І що ж? Після процедури "дихання" ті відвідувачі не стали нічого розкидати. Пляшки та банки з-під пива вони старанно розвісили на гілках сосни і почали стріляти по "мішенях" з пістолета. А вогнище залишили: добра сотня сосен он досі стоять чорні-чорні... Ой, знову когось дідько несе!.."

Від шляху й справді сунула гамірлива компанія молодиків. Вони аж згиналися під вагою "сидорів", у яких подзенькували... скажімо так, "кисневі подушки", і голосно переймалися відсутністю чистого місця.

- Чисто там, де нас ще не було! - хіхікнув один із них, і гурт посунув углиб лісу шукати поки що "чисте" місце повз сосни, що враз зіщулилися й затамували подих.

"Ви ж наших людей знаєте..."

Лісу в курортному Святогірську, де відпочивальників - хоч відбавляй, справді не позаздриш. Адже біля кожної з компаній, які чимчикують туди "подихати", не поставиш дядька з ломакою, який би нагадував обачно поводитися з вогнем і прибирати за собою сміття. Втім, співробітники Національного парку "Святі гори", створеного ще в 1997 році, таки намагаються контролювати організованих та інших відвідувачів, привчати їх цивілізовано ставитися до зеленого друга. Поки що це вдається з перемінним успіхом.

На кільцеву екологічну стежину "Дубовий гай" завдовжки два з хвостиком кілометри навіть ввели платний вхід - 2 гривні. Зібрані кошти витрачають на впорядкуваня території: тут встановлені урни для сміття, є альтанка та інші зручності біля озера. Відвідувачі здебільшого розкошелюються без вагань, адже кортить побувати біля патріарха тутешніх лісів - 600-літнього дуба. Є легенда, що саме про цього велетня класик російської літератури написав рядки "Край лукомор'я дуб зелений..."

До речі, інші рядки з віршів поета про "дуб усамітнений" є на встановленому поряд з деревом вказівнику-"характеристиці". А ще тут червоними літерами позначено: "Охоронна зона 3 м". Саме тому навколо дуба звели невеличку огорожу. Бо сюди йдуть не тільки подивитися на велета-дідугана (ширина крони 20 м, висота стовбура 29 м, діаметр стовбура - 2 м), а й сфотографуватися поруч із ним. Ще донедавна чіплялися на найнижчу гілку, яку потім довелося спиляти. По-перше, вона почала всихати, а, по-друге, краще перестрахуватися, бо хтось міг гепнутися згори й скрутити шию.

Думаєте, відвідувачі тепер на відстані милуються лісовим велетнем? Не на тих натрапили. Кореспондент "УК" підійшов сюди саме в той момент, коли біля стовбура вовтузилися двоє літніх чоловіків. Вони поперемінно - черевом та спиною -тулилися до кори патріарха лісу.

- Енергії набираємося, - поділився досвідом один. - Кажуть, допомагає від усіх болячок. Ось спробуйте, - гостинно запросив.

Інші відвідувачі, які підійшли, теж вперто не помічали огорожі навколо дуба. По черзі полізли робити знімки "Я під дубом".

- Здрастє! - щиро здивувався дядько після натяку, що фотографуватися можна й на відстані від дуба. - Ми заплатили гроші за вхід, а тепер до нього навіть доторкнутися не можна? Нічого собі сервіс!..

На інших ділянках екологічної стежини туристи теж не завжди виконують настанови, про які інформують на вході - "Не палити, не смітити, не розкладати вогнищ, не псувати дерев". Найбільше влітку, схоже, діставалося території довкола озера Бездонне. Тут і там чорніють сліди від багать, купчаться недопалки тощо. (Щоправда, в адміністрації парку уточнили: тут таки дозволили розкладати вогнища і народ "відривався" по повній програмі).

- Ну, ви ж наших людей знаєте, - каже спеціаліст 1-ї категорії з екологічної освіти Національного парку "Святі гори" Олексій Єрмаков. - Ми з усіх сил намагаємося привчити відвідувачів не смітити, однак доходить ця "наука", на жаль, не до всіх. Тому спеціально мішки для сміття почепили, дехто за звичкою банку з-під пива жбурляє в кущі...

Утім, бодай одного випадку, коли хоч когось із відвідувачів притягали до відповідальності, фахівець не пам'ятає. Запевняє, що досі "проблемних" моментів не виникало. Адміністрація створює всі умови для відпочинку: приміром, навесні запустили до озера 270 кілограмів малька коропа та білого амура, і тепер рибалки не відмовляють собі в задоволенні попантрувати з вудкою на березі. Щоправда, за 30 гривень.

- Ще не втрачаємо надії, що відвідувачі, потрапивши сюди, поводитимуться по-людському, - висловлює сподівання Олексій Єрмаков. - Звичайно, у нас тут набагато чистіше, ніж в інших місцях масового відпочинку. Понад Сіверським Дінцем подекуди взагалі жах! Таке враження, що люди йдуть і їдуть тільки для того, аби після себе гори сміття залишити... Що про нас іноземні туристи подумають, якщо їх сюди привезуть під час Євро-2012? А тут справді є що показати: крейдяні гори над Дінцем, Свято-Успенська лавра, "Дубовий гай", ліс і поряд... звалища відходів. Невже відпочивальники не розуміють, що потрібно елементарно забирати сміття з собою чи складати його у відведених для цього місцях? Напишіть про це ще раз!

От і пишу...