САНІТАРНА КУЛЬТУРА

Чому на місці зліквідованих стихійних звалищ «виростають» нові?

У райцентрі Калинівка, що на Вінниччині, територію, де завершується будівництво нового міського сміттєзвалища, місцеві мешканці називають… зеленою зоною. Мені було незвично це чути. Мимоволі згадав, що на березі ставка, розташованого за один кілометр від Вінниці, відпочивальники залишили стільки пляшок, обгорток, поліетиленових пакунків, що його ніяк не назвати місцем культурного проведення дозвілля. То хіба сміттєзвалище може бути кращим за став?

Зелене обрамлення

Виявилося, що навколо калинівського об’єкта ще з минулої осені росте 14 тисяч молодих дерев, а цієї весни посадять удвічі більше. А поки цей ліс зашумить — придбають і встановлять сміттєсортувальну станцію. Вирішення проблем методом толоки, яка формує відповідальне ставлення до рідного краю, характерне для району. Тож у такий спосіб сільські громади зроблять зелене обрамлення і довкола своїх звалищ.

У відділі містобудування, архітектури і житлово-комунального господарства райдержадміністрації зауважили, що змінювати поведінку населення, підприємств та організацій непросто. Але торік провели роз’яснювальну роботу, налагодили в селах організований вивіз твердих побутових відходів, і результат не забарився.

Головний санітарний лікар Вінницької області Валентина Зайцева переконана, що проблема сміття і проблема санітарної культури людей — нероздільні.

— Багато у цьому питанні залежить від свідомості громадян, — зауважує вона.

Справді, це так. Хоча, на перший погляд, залежність від фінансових можливостей тут більша, ніж від виховання. Так, у розвинутих країнах світу утилізація побутових відходів є вигідним і потрібним бізнесом. Маю на увазі не стільки робити гроші на вивезенні сміття (це і у нас вміють), як вилучати з нього та повертати в економіку макулатуру, пластмаси, скло, поліетилен, метал тощо.

Сортувальна станція припадає пилом

На жаль, системним підходом щодо цього область не може похвалитися. У ній є лише кілька полігонів твердих побутових відходів (сортувальні станції на них не працюють), а всі решта — сміттєзвалища. За даними обласної санітарно-епідеміологічної станції, більшість сільських звалищ не відповідає санітарним нормам. Вони віддалені від населених пунктів, вивіз сміття далеко не скрізь організовано, а самовивіз не усім жителям посильний. Ці та інші проблеми призводять до того, що на місці зліквідованих стихійних сміттєзвалищ щовесни «виростають» нові. Виходить, нам треба багато грошей, щоб перестати поводитися як інопланетяни на своїй землі. Але насамперед справа не в нестачі фінансів, а в культурі поведінки. Бо ж відомо, що гори можна перевернути за умови, якщо є впевненість.

Такий приклад. У Вінниці припадає пилом сміттєсортувальна станція. Багато років місто зверталося до сільських громад з проханням виділити територію для спорудження нового полігону, але отримувало відкоша. Навчені гірким досвідом, люди сумніваються, що його робота буде нешкідлива. Але хто замість нас спростує наші сумніви, щоб рухатися вперед? Лише в минулому році, після непростого діалогу, визначилися з місцем під полігон. Ще один приклад. В одному із сіл Вінницького району ліквідували стихійне сміттєзвалище та встановили контейнери для збору сміття. На вулицях стало значно чистіше, хоча непотріб все ще викидають у нежилі сусідні двори.

Сміття ніхто до нас не привозить, проте ми повільно вчимося кращому. А йдеться ж про культуру, здоров’я населення. Тому цього року на Вінниччині під час здійснення комплексу заходів весняного благоустрою неабияка увага надаватиметься роз’яснювальній роботі з населенням.
 

За даними облсанепідемстанції, більшість сільських звалищ не відповідає санітарним нормам: вони віддалені від населених пунктів, вивіз сміття не скрізь організований, а самовивіз не всім жителям посильний. Це призводить до виникнення щовесни на місці зліквідованих стихійних сміттєзвалищ нових. Виходить, що нам треба багато грошей, щоб перестати поводитися на своїй землі як інопланетяни.
 

На весняні суботники — усім миром

Світлана ГАЛАУР,
«Урядовий кур’єр»

ДОВКІЛЛЯ. На Харківщині стартував двомісячник благоустрою «Зелена весна — 2012». Першими наводити лад почали комунальні служби обласного центру. Як розповів директор Департаменту комунального господарства міста Віктор Кітанін, у ході двомісячника першу столицю очистять від сміття, упорядкують розриті місця, висадять нові дерева і кущі. Усі роботи традиційно вестимуть під час суботників. На їх проведення вже виділено майже 30 млн грн. Здебільшого це кошти міського бюджету та комунальних спеціалізованих підприємств Харкова.

Гуртом працювати краще і ефективніше. Фото Олександра ЛЕПЕТУХИ

— Якщо говорити конкретно, — зазначив Віктор Кітанін, — то ми плануємо провести санітарне очищення понад 4 тис. га міських територій, капітальний і поточний ремонт майже 18 тис. кв. м доріг і тротуарів, а також встановити 55 нових дитячих та спортивних майданчиків.

Не залишаться поза увагою, за словами Віктора Кітаніна, і об’єкти підприємницької діяльності. Чистоту прикріплених до них територій перевірять міська інспекція з благоустрою, управління екології, муніципальна компанія «Комплекс з вивезення побутових відходів». А районні адміністрації Харкова наводитимуть лад на прибудинкових територіях.

У районах та містах області, як поінформували у прес-службі облдержадміністрації, також приєдналися до всеукраїнської акції з благоустрою «За чисте довкілля». Нині головне управління житлово-комунального господарства, райдержадміністрації та виконкоми міст обласного значення розробили плани, які вже починають втілювати. 

Від авралів до системи 

Микола ПЕТРУШЕНКО,
«Урядовий кур’єр»

ТОЧКА ЗОРУ. Київська міськдержадміністрація повідомила про намір відмовитись від проведення місячників та двомісячників благоустрою. Натомість збирається організувати роботу так, щоб у них не було потреби, тобто підтримувати порядок постійно і системно. При цьому поставлено завдання вивести столицю України на рівень найохайніших міст Європи. Тобто маємо жити за принципом: «Чисто не там, де прибирають, а де не смітять».

Таке намагання в столиці відчувається з минулого року. На жаль, наголос саме на прибирання. Бо за останні роки столицю так засмітили, що очистити її непросто. Вигрібають і підмітають здебільшого працівники ЖЕКів. Дещо їм вдається. Сміття на вулицях і біля будинків поменшало. Проте зусилля двірників левова частка громадян не цінує і ніби зумисно, а швидше через невихованість і безкультур’я, які стали звичними і сприймаються як норма поведінки, одразу зводить нанівець. У столиці бракує усвідомлення того, що чистота і порядок залежить не стільки від двірників, як від кожного жителя.

Із чого починається день? Виходить із квартири мешканець, запалює цигарку. Недопалок сірника кидає під ноги в коридорі. Перед виходом з під’їзду недопалок цигарки теж залишає в коридорі. Це робить і ввечері. Додайте сюди посиденьки любителів пива й оковитої на східцях… Тож не дивно, що коридори в багатьох багатоповерхівках нагадують прокурені смітники, а земля під вікнами курців, які викидають недопалки у вікна, — тютюновий килим.

Біля під’їзду, як правило, не проштовхнутися через засилля автівок. Серед них чимало робочого автотранспорту, якому взагалі не місце біля житла. Через них двірник мусить сміття виносити на плечах. Важко працюють здебільшого жінки.

Засилля кіосків у не передбачених і не пристосованих для торгівлі місцях — чергове і постійне місце збирання та поширення сміття. Товар до них, як правило, підвозять газонами і тротуарами — хто встигатиме відновлювати траву і підмітати? Чому все це робиться за бюджетні кошти, а не за рахунок тих, хто завдає місту і його мешканцям збитків?

Подібні приклади і запитання можна продовжувати й продовжувати. Суть усіх одна: влада має підвищувати рівень відповідальності громадян за благоустрій міста. Ми дожились до того, що звернення до совісті на багатьох уже не діє. Той, хто звик смітити або нищити газони автівкою, дбає лише про задоволення власних амбіцій. Поставити в рамки таких може лише закон. З його виконанням у нас якраз і проблеми. Скажімо, забороняється куріння у громадських місцях. Хто цього дотримується? Ніхто. Чому? Бо ніхто не контролює виконання.

Тож хочеться вірити, що, проголосивши системний підхід до наведення порядку в столиці, міськдержадміністрація питатиме за роботу не лише двірників. Самотужки вони із завданням не впораються. Хоч би скільки мели, безвідповідальність, байдужість, нахабність і цинізм у ставленні до суспільства мітлою не виметуть. Тих, хто не хоче зважати на суспільство, ігнорує правила співжиття, на місце має ставити закон.

Нам часто за приклад ставлять закордонні міста, де недопалок чи папірець на тротуар не кидають, а газонами автівки не їздять. І не тому, що люди там якісь особливі. Вони так виховані. Поважають закон, який регламентує поведінку. Якщо буде це в нас, тоді принцип: «Чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять» — стане звичним.