Солодощі добра та щирості

Новорічно-Різдвяна пора – не лише гостини, святкування, це ще й час творити добро. Ірина Крупа цей життєвий постулат знає з дитинства. Мешкає вона, як і всі її діди-прадіди, бабусі-прабабусі, батьки у селищі Велика Березовиця, що неподалік Тернополя.

Перша згадка про її населений пункт датується 1474 роком. Отож – селище стародавнє, з усталеними власними звичаями та обрядами. Колись його жителів навіть називали «хрустиками», бо славилося на всю округу випіканням солодощів. До слова, «хрустики» з тіста випікають на олії, різних форм і подають як десерт. У Великій Березовиці було багато господинь, яких навіть на інші села замовляли готувати на весілля, проводи, хрестини, інші святкування та урочистості. Хоч Ірина працює помічницею начальника головного управління ДСНС України в Тернопільській області з питань зв’язків зі ЗМІ підполковник служби цивільного захисту, але кулінарії не зраджує, дуже любить готувати різні страви з м’яса та риби, випікати розмаїті солодощі, а отже, примножує давнє визнання, популярність господинь-односельчанок.

Незадовго до Дня Св. Миколая Іринин чоловік поцікавився, якого подарунка чекає від Чудотворця. Ні, не нову сукню чи якісь прикраси захотіла. Її, як сама каже, забаганка була цілковито в дусі теперішнього часу. Подумала: нині люди засмучені поширенням коронавірусної інфекції, то хотіла б дарунок не для себе, а для когось. І запропонувала купити продукти для випікання печива, аби пригостити ними мешканців Великоберезовицької об’єднаної територіальної громади. Власне, надихнуло Ірину на таку похвальну справу й те, що її рідне селище торік стало, нарешті, центром ОТГ. На таку новину вона чекала кілька років, мовить, що до створення Великоберезовицької громади чимало зусиль доклав її чоловік Любомир.

Кажуть, Св. Миколай виконує всі бажання. Тож Ірина разом з Любомиром узялися втілювати задумане. У крамниці придбали курагу, родзинки, імбир, цукати, ванільний цукор, корицю, смалець, мед, шоколад, дріжджі, розпушувач та інші складники для випічки. Мішком цукру запаслися ще влітку, а борошном – восени. Чоловік начистив шість літрів волоських горіхів, вирощених у власному саду. Масло, яйця й продукти, які псуються швидко, купували за потреби. Не забули підготувати й пачки для готової продукції, ба, більше – навіть наліпку «Щаслива громада».

У День Св. Миколая Ірина всім своїм друзям у соціальній мережі повідомила, що Великий Дарувальник подбав для неї про відповідні продукти та кондитерські інструменти й приладдя для випічки, тож вона розпочинає десятиденне випробовування для себе. Кожен день Ірина Крупа інформувала публіку, що конкретно випікає із солодощів. Вибирала рецепти, деякі зі старого нотатника ще бабусі чи прабабусі. Розпочала власну доброчинну декаду з випікання сухого, смачного та поживного італійського біскотті з горішками, родзинками й цедрою апельсина. Вибрала таке печиво тому, що воно не псується кілька місяців і файно смакує з кавою, чаєм чи гарячим молоком. Наступними днями взялася, зокрема, за виготовлення німецької традиційної різдвяної випічки – штолен, англійських кексів, печива «Мазурка». Один вечір присвятила медово-імбирним пряникам, форми для них вибрала найрізноманітніші: ялинки, метелики, рибки, їжачки, дзвоники, коники, сердечка, квіточки, грибочки… Випікала імбирне у шоколадній глазурі, а також пісочне печиво з млинка для м’яса. Не могла не порадувати «Старосвітським» – печивом, які березовицькі господині пекли на свята та весілля. Ірина навіть зауважила, що це улюблені смаколики її чоловіка, та й узагалі всієї сім’ї. Рецепт також опублікувала, як і деяких інших кондитерських виробів. Десятого ж дня свого марафону умілу пекарку, як сама підкреслила, вистачило на «пухкенький, солоденький, пахучий» пірник, який широкому загалу більше відомий, як медівник.

За десятиденний період Ірина Крупа спекла 18 кілограмів різних солодощів. Остаточна сума, витрачена на закупівлю відповідних складників, звісно, вимірюється в тисячах гривень, не кажучи вже про важку працю та недоспані ночі.

«Невже я сьогодні ляжу спати до опівночі?! Боже, яке щастя!!!», – не могла не поділитися своєю радістю з друзями у соцмережі. Бо й справді, з роботи підполковник служби цивільного захисту поверталася вже ввечері, ніхто й домашніх справ не відміняв. Хоча чоловік Любомир допомагав поратися по господарству, син же посипав печиво, прикрашав, розфарбовував. Але за випікання смаколиків бралася лише сама й закінчувала «солодку» роботу аж за опівніч.

Чи хтось не прагнув підсобити Ірині в її важкій праці? Каже, на початках дві жінки з громади проявили своє добре серце. Одна з них залишила в крамниці 500 гривень, аби пекарка придбала необхідні продукти, інша – решітку яєць, трохи масла та літр меду.

«Я не просила про допомогу, я не Робін Гуд, аби в одних брати, іншим – віддавати, це для мене не є прийнятно», – твердить Ірина Крупа. Але у соцмережі вона просила іншого: поділитися приватно адресами, контактами самотніх людей поважного віку, багатодітних чи малозабезпечених жителів 13 сіл, які й склали Великоберезовицьку ОТГ. Підготувала ж Ірина для них аж 60 пакунків-дарунків із солодощами, які випікала тривалі десять днів. Відгукнулася лише єдина людина – журналістка Галина Юрса, яка повідомила номер телефону дуже цікавої людини Михайла Дармопука із с. Петриків. Пану Михайлові цього року виповниться 90 років, був у лавах Української повстанської армії. Він надто зрадів і солодкому подарунку, і зустрічі. Аж заплакав. Цей факт засвідчив, що люди золотого віку (і не лише) прагнуть уваги, спілкування, щирості.

«Я хотіла показати приклад і водночас закликати людей, які можуть творити добро, аби поділилися ним з іншими», – ділиться думками Ірина Крупа. Ще різдвяного тижня пекарка разом зі своїм чоловіком розвозили селами рідної громади подарунки людям у потребі. Помічниками подружжю стали соціальні працівники. І неспроста. Адже до чужих завжди є недовіра, а працівників соціальної сфери кожен у селі знає.

Нинішнього Різдва своїх рідних Ірина Крупа запросить скуштувати її улюблений торт «П’яна вишня», спече ще й «Спартак» із шоколадними паляницями. Подбає також про палянички з пісочного тіста, до яких приготує безе, додасть багато горішків, а кремом слугуватиме згущене молоко з маслом. За старовинними рецептами пектиме тістечка французькі, амонячки. На Святвечір приготує, як загалом в Україні, 12 страв, серед яких будуть кутя, пампухи, борщ, вушка з грибами, вареники з капустою, картоплею, вишнями, різні види риби, гриби тушковані та інші наїдки. За давнім звичаєм Іринина сім’я збереться на Святу вечерю у власній хаті, а потім, як і годиться, всі разом Крупи підуть колядувати, святкувати до рідних. Різдво ж бо спонукає і добро творити, не забувати про людей у потребі, і святкувати весело, радісно, прославляючи народження Христа.

РЕЦЕПТ ВІД ІРИНИ КРУПИ:

Печиво «Старосвітське»

Тісто: 4 склянки борошна, 1 пачка маргарину, 1 склянка цукру, 3 ст. ложки меду, 3 яйця, пів склянки сметани, 2 чайні ложки соди.

Замісити та спекти велику паляницю. Як вистигне, порізати на ромби, кожен вмочити в шоколадну глазур і посипати тертими вафлями з кокосовою стружкою.

Для глазурі: 1 склянка молока, 3 склянки цукру, 4 столових ложки какао, 150 грамів масла.

Смачного!