Чарльз ТЕННОК,
депутат Європарламенту

На сьогодні шанси України на підписання Угоди про асоціацію дуже високі. Вона має велику підтримку, бо в Брюсселі дуже обурені тим, як Росія шантажує колишні радянські країни, тиснучи на них, щоби змусити приєднатися до Митного союзу. Росія спробувала вчинити так і з Україною, але Україна — набагато більша держава і здатна протистояти Москві. Гадаю, що український бізнес, який також є жаданою ціллю російських олігархів, допомагатиме урядові у протистоянні російському тискові й підтримуватиме національну економіку і суверенітет.

Шлях до прогресу

Нині для Європи надзвичайно важливе майбутнє 48 мільйонів українців. Гадаю, для України найліпше рухатися в напрямку політичного й економічного зближення з ЄС, ніж відкочуватися назад, до вже віджилої моделі Радянського Союзу, з авторитарними країнами — такими, як Білорусь із Лукашенком чи Росія з Путіним. Але остаточне рішення про вибір повинні приймати уряд та народ України. Іронія в сучасній історії України полягає в тому, що Президент Янукович, якого називали проросійським політиком, став тим, хто сказав «ні» Кремлю і «так» Брюсселю.

Росія спочатку як царська, потім як радянська імперія мала надзвичайний вплив на Україну. Здається, Збігнєв Бжезінський сказав, що Росія — велика сила, але Росія й Україна — це надсила. Звичайно, Путін це також добре розуміє, тому хоче поновити авторитет Москви як найбільшого міжнародного гравця. А повернення Києва до сфери впливу Росії могло б стати його найбільшим досягненням у справі поновлення Радянського Союзу. Адже якось він заявив, що розвал СРСР став найбільшим лихом у російській історії. Хоч Росія і має грандіозні плани, в сучасному світі вона не може робити того, що їй заманеться. І останні її дії вже викликали значний супротив і роздратування світової спільноти. Подальший тиск Кремля може призвести лише до пришвидшення процесу диверсифікації українського ринку енергоносіїв та ринків збуту. Тому я не певен, що Росія така грізна, якою хоче здаватися. Їй треба змиритися, що вона втратила Україну ще 20 років тому, після проголошення незалежності, яку підтримали навіть шахтарі Донбасу. Тому мрії росіян про відродження Радянського Союзу нездійсненні, це лише ностальгія за минулим, емоційні аргументи, що не працюють на майбутнє. Світ пішов уперед. І ми в Європі вітаємо і підтримуємо Україну, яка рухається у європейському напрямку.

Застаріла термінологія

На мою думку, під час помаранчевої революції ми зробили велику помилку. Ми не подали Україні достатньо чіткого сигналу, що її подальша доля — членство в ЄС. Я був прихильником цієї позиції. Просто абсурдно, що такі країни, як Албанія, було названо потенційними кандидатами на членство в ЄС, тоді, як Україну розглядали у Брюсселі лише як колишню радянську республіку, що перебуває у сфері впливу Росії.

Нині я обережно оптимістичний із приводу підписання Угоди про асоціацію з ЄС у листопаді. І якщо після підписання Росія посилить економічний тиск на Україну, гадаю, ЄС зможе розглянути питання застосування торговельних санкцій. Адже європейський ринок збуту російських енергоносіїв та горілки надзвичайно великий. І якщо Росія шантажуватиме Україну, ми здійснимо таку собі рятувальну місію. Щось подібне вже траплялося у світовій історії. 1948 року Радянський Союз заблокував залізничні й автомобільні шляхи союзників до західних секторів Берліна. Тоді союзницькі сили організували повітряний міст, через який американська та британська авіація постачала продовольство та пальне у блоковані частини міста.

Але не думаю, що Росія зайде аж так далеко. І якщо вона хоче бути частиною міжнародної спільноти, то повинна поводитися як цивілізована країна. Поки що в ЄС Росію розглядають як авторитарну країну, яка рухається у протилежному від решти Європи напрямку. Вона намагається потягти за собою і сусідів, але не має великої підтримки серед європейських політиків, оскільки поняття «близького закордоння» і «сфера впливу» — термінологія часів холодної війни, але Кремль ніяк не хоче з цим змиритися.

На підтримку Лондона можна розраховувати

Можна стверджувати, що, якщо Угоду про асоціацію буде підписано, то її ратифікація у британському парламенті відбудеться без ускладнень. Нагадаю, що саме моя Партія консерваторів десять років тому визнала європейське майбутнє України, а тогочасний лейбористський уряд погодився з цією концепцією. Тож Лондон не спричинить проблем із ратифікацією Угоди про асоціацію.

Проблеми в євроінтеграційному питанні України завжди приходили з Берліна, Парижа і Рима. Але після розширення ЄС Україна отримала впливову групу прихильників у Брюсселі, передусім в особі Польщі та країн Балтії. Проте в Києві повинні пам’ятати, що підписання Угоди — це лише початок роботи, а попереду — зміцнення демократії й реформування законодавства. Але я переконаний, що реформи в Україні відбудуться. Для цього потрібен лише час.

КОМПЕТЕНТНО

«Ми також робили важкий політичний вибір»

Кристина ОЮЛАНД,
депутат Європарламенту,
Естонія (Політична група «Альянс лібералів та демократів за Європу»):

— Європейський вибір нелегко дається Україні. Передусім тому, що ваш ринок дуже залежний від російського. Проте, якщо ви озирнетеся на 20 років назад, то побачите, що щось подібне відбувалося і з балтійськими країнами. Ми також зробили дуже важкий політичний вибір. І відразу ж Естонія зіткнулася з подвійними митними тарифами з боку Росії. Їх увели 1994 року, і вони застосовувалися до естонських товарів, які ввозилися на російську територію, десять років, аж поки ми не вступили до ЄС. Крім того, Росія значно скоротила обсяги транзиту енергоносіїв через територію Естонії. І тому бізнес, який був пов'язаний з транзитною інфраструктурою, дуже страждав. Але у відповідь ми оперативно переорієнтували наш ринок на Захід і знайшли нових партнерів.

А такий документ, як Угода про асоціацію, запропонує українському бізнесу альтернативні ринки і нові правила торгівлі, адже зараз ринок України не настільки відкритий для країн ЄС. Для того щоб українські товари стали конкурентоспроможними на європейських ринках, звичайно, потрібно трохи часу і досвіду, але у перспективі це буде дуже корисно для України як держави.

Я особливо тішуся з того, що за останній час ми побачили, як український парламент продемонстрував консенсус щодо майбутнього країни. І в Брюсселі зрозуміли, що не тільки опозиція чи уряд України заявили про курс на євроінтеграцію, а всі гілки влади обрали його за єдиний спільний пріоритет. Ці заяви були почуті в Європі на найвищому рівні.

Я хочу порадити Україні набратися терпіння і рухатися вперед до своєї мети. Безумовно, спочатку ви відчуєте скорочення прибутків до державного бюджету від торгівлі у певних сферах. Проте, гадаю, досвід балтійських країн (а всі три країни можуть це засвідчити) показує, що в довгостроковій перспективі це буде надзвичайно вигідно і корисно — переорієнтувати виробництво на Захід.

Україна має величезний потенціал. Ви не повинні недооцінювати багатство і можливості власної держави. У регіоні Україна може цілком претендувати на становище щонайменше вашої сусідки Польщі, яка за останні роки вражаюче зросла і розвинулася. Я особисто люблю порівнювати Україну з Францією, не лише завдяки її розмірам і природним ресурсам, а й завдяки людському потенціалу. І якщо ваш уряд зараз серйозно втілюватиме реформи, то, гадаю, це мотивуватиме людей підтримувати його дії, спрямовані на зближення з Європою. І цілком можливо, що одного дня Україна стане членом Євросоюзу. Це здійсниться, якщо цього хоче народ.

«На державу чекає чимало викликів»

Майліс РЕПС,
член ПАРЄ,
Естонія (співдоповідач Моніторингового комітету з питань України):

— Ні в кого не виникає сумнівів, що Україна належить до Європи. А Угода про асоціацію вкаже чіткий шлях розвитку для її керівництва і українського народу. І я на сто відсотків сподіваюся і на дев’яносто відсотків упевнена, що Україна обере цей шлях, на якому її чекають чимало викликів і труднощів. Для ЄС нині Україна є одним з найпевніших партнерів серед східних сусідів. Тому зараз усі зацікавлені в інтеграції Києва до Євросоюзу. Чи зробило українське керівництво достатньо для того, щоб впровадити необхідні реформи? Звичайно, питань до уряду України ще багато: тут і воля до реформ, боротьба з корупцією, налаштованість імплементувати прийняті закони. Але ж асоціація — це лише відправна точка для розвитку України, а не кінець євроінтеграційного шляху. Тож на цьому етапі, коли її співпраця з ЄС поглиблюється, стає складнішою, бо виникає багато технічних питань у сфері торгівлі і в економіці, ми можемо бути партнерами і підтримувати законодавчі та конституційні реформи в Україні. Я особисто сповнена надії і вірю, що до кінця листопада українська влада ще встигне внести необхідні зміни до законодавства, які допоможуть врегулювати справу Юлії Тимошенко та зміцнити незалежність судової системи в державі.

ТОЧКА ЗОРУ

«Не варто втрачати нагоду»

Майк ХЕНКОК,
член ПАРЄ,
Політичний комітет (Великобританія):

—Український народ, безперечно, заслужив на те, щоб Угода про асоціацію була підписана. Я сподіваюся, що політичні сили у вашій країні скористаються цією надзвичайною нагодою, втратити яку було б дурницею. Щодо демократичних реформ, які нині проводить українська влада, то з цього приводу дуже важко бути об’єктивним. Оскільки, наприклад, я особисто не знаю, чи існує досконала демократична система. Я вважаю, що ми повинні просто повірити в те, що Україна вже зробила великий крок у правильному напрямку. Можу запевнити, що якщо Угода про асоціацію буде підписана, то я зроблю все від мене залежне, щоб британський парламент ратифікував її якомога швидше. Тим більше, що в нашому парламенті існує певна кількість депутатів, які давно є прихильниками України. Тож, гадаю, ми зможемо надати питанню ратифікації угоди найвищий пріоритет.

«Зусилля влади відчутні»

Андреас ГРОСС,
член ПАРЄ,
Швейцарія (голова Місії спостерігачів
за парламентськими виборами в Україні 2012 року):

— Підписання Угоди про асоціацію — в інтересах Європи й українського народу. Я сподіваюся, що це станеться у листопаді під час саміту у Вільнюсі. Зусилля української влади у сфері демократичних перетворень і реформувань законодавства відчутні, але їх ніколи не буває достатньо. Тож, на мою думку, підписання угоди допоможе продовжувати ці реформи, а непідписання не допоможе нікому, і вже точно не посприяє тому, щоб наступні вибори в Україні пройшли за вищими демократичними стандартами.