Директор Департаменту проектного
управління та енергоефективності 
у сфері життєзабезпечення
Міністерства регіонального розвитку,
будівництва та житлово-комунального
господарства 
Станіслав ЗАХАРОВ 

Ми, споживачі житлово-комунальних послуг, кажемо, що надто дорого платимо за них. А комунальники навпаки — стверджують, що недоплачуємо. Вирішити цю суперечку можна, мабуть, єдиним шляхом — чітким обліком і економією того, що споживаємо, — аби не платити за втрати води чи тепла у мережах. А з іншого боку, ця економія не повинна негативно впливати на якість комфорту у наших помешканнях. Фахівці кажуть, що ощадливе використання енергоресурсів можливе лише після того, як наші будинки будуть обладнані лічильниками та приведені до «відповідної кондиції», тобто належно утеплені. Нині ж більшість із них пропускає чималу частину тепла крізь стіни, вікна тощо. Втім, нині літо — хороша нагода підготувати свої будинки до зими. Як це зробити якісно і правильно? Наші читачі  нерідко звертаються до газети із таким запитанням. Тож ми запросили на пряму лінію «Урядового кур’єра» директора Департаменту проектного управління та енергоефективності у сфері життєзабезпечення Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Станіслава Захарова і попросили роз’яснити нюанси «економної» справи.

Встановлювати лічильники вигідно

Валентина Андріївна ПЕТРОВА, 
м. Київ:

— Я живу на Оболоні і хотіла б з вами поспілкуватися про лічильники на воду. Ми не встановлюємо їх у своїй квартирі через те, що, кажуть, дуже складно із повіркою, що треба раз на два роки викликати майстра, він має зняти цей прилад обліку, потім необхідно відвезти його на повірку, а далі — повертати і знову встановлювати… Чи насправді це так? І все-таки я хотіла б переконати чоловіка, що встановити лічильники — це вигідно.

— Лічильник води можете ставити з легким серцем, тому що це значно зекономить ваші кошти. Уже є міста, де 80% жителів установили такі прилади обліку. Це Київ відстав. Повірку лічильника не обов’язково проводити раз на два роки. Все залежатиме від того, який саме прилад обліку ви придбаєте. Коли його купуватимете, зверніть увагу на його сертифікацію і характеристики. Для юридичних осіб повірка встановлена раз на два роки, а для фізичних термін періодичної повірки встановлюється один раз на три-чотири роки.

— Але все одно ми маємо викликати майстра?

— Так, ви маєте звернутися в організацію, яка обслуговує ваш будинок, вона повинна прислати спеціалістів для повірки лічильника. До речі, водоканал має зафіксувати у вас середньомісячний показник споживання води. Навіщо це потрібно? У місті існує норматив, наприклад, 7—11 кубів на людину, і ті, у кого немає лічильника, платять за саме таке споживання. А ви за той час, поки ваш прилад обліку води перебуватиме на повірці, платитимете з розрахунку середньомісячного споживання згідно з показниками лічильника за останні три місяці.

Якщо ви поставите лічильник, то побачите, наскільки це для вас буде вигідно. Ви споживатимете приблизно 3—4 кубометри води на місяць. Економія буде очевидна.

— Ця повірка платна?

— Так. До складу вартості повірки засобів обліку зараховують витрати на їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки, а також встановлення його як комерційного засобу обліку (опломбування). Органи Держстандарту перевіряють, чи справді за цей період лічильник не втратив класу точності.

Утеплювати стіни потрібно правильно. Фото Олександра ЛЕПЕТУХИ

— Як не помилитися у виборі лічильника?

—Не хочу рекламувати когось із виробників цих приладів. Лічильники води прості й надійні. Пропоную брати вітчизняний, зверніть увагу на клас точності. Або, можливо, спеціалісти, які вам встановлюватимуть прилади обліку, запропонують вибір і розкажуть про переваги і недоліки тих чи інших із них. Головне, щоб лічильник був сертифікований, мав зазначений клас точності й бажаний строк періодичності повірки — 4 роки.

Ірина Валентинівна РОМАНОВА, 
м. Київ:

— У нас вдома стоїть лічильник на гарячу і холодну воду. Але вода не завжди гаряча. Наскільки я знаю, лічильники для гарячої води рахують тільки об’єм використаного ресурсу. Проте я читала, що є лічильники, які фіксують і кількість води, яку ми спожили, і її температуру. Чи можна такі лічильники встановлювати в Києві?

— Не тільки можна, а й потрібно це робити. Справді, є багато сертифікованих лічильників, які показують не тільки кількість, а й температуру спожитої води. Серед них є й українські — харківського заводу «Комунар», а є й сертифіковані закордонні аналоги. Звертайтеся, встановлюйте, тільки перевірте, щоб лічильник був сертифікований, і тоді платитимете не за воду апріорі, а саме за гарячу воду, яка відповідає стандарту, — 50—70 градусів.

Фрагментарне утеплення призводить  до грибка

— Мене ще цікавить питання утеплення квартир. Сусіди під нами утеплили квартиру зовнішнім утепленням, тобто плитами з пінопласту. Але я чула, що це дуже небезпечно для нашої квартири, тому що у нас через це може з’явитися грибок. Чи справді він може з’явитися і що робити в цій ситуації?

— Це не зовсім так, але неприємності можуть бути і в того, хто провів такі роботи, і в сусідів. Грибок може з’явитися від недостатньої вентиляції, неналежного провітрювання квартир. Якщо у вас стала промокати стіна, з’явився грибок, раджу звернутися до балансоутримувача будинку, в якому мешкаєте, і запитати, чи є дозвіл у вашого сусіда на утеплення і чи воно зроблено за проектом.

Утеплення фасаду, а також зміна зовнішнього вигляду будівлі має бути узгоджена з балансоутримувачем будинку та місцевими органами будівництва і архітектури. Якщо ж дозволу на таке утеплення немає, можна звертатися у відповідну адмінкомісію, в муніципалітет, до балансоутримувача з проханням привести будівлю у відповідність до чинних норм.

Безумовно, утеплюватися будинки повинні повністю, і цей процес має бути однозначно підконтрольний балансоутримувачам та органам будівництва і архітектури. Зверніть увагу: навіть якщо будинок утеплюється повністю, це має відбуватися згідно з розробленим проектом, у якому повинні бути враховані такі моменти, як вентиляція, ступінь (глибина) термомодернізації, особливості конструкцій будинку тощо. Так ви убезпечите себе від руйнування вашого дому.

— І ще одне. Я спостережлива людина, нещодавно іду й дивлюся на будинки, і в мене складається враження, що з деяких будинків уже почали здирати утеплення, видно, що навколо вікна щось було, а вже немає...

— Отже, процес триває. За неузгоджені дії може накладатися адміністративний штраф. А загалом можна й у судовому порядку змусити людину привести дім у відповідність з первісним проектним рішенням або ж затвердити естетичний та безпечний проект. Проект утеплення — повторюсь ще раз — потрібно обов’язково узгоджувати. Бо інколи проблеми виникають там, де їх не очікують. Наприклад, замінили вікна. Коли були старі дерев’яні, крізь них проходило повітря, тобто відбувалися вентиляційні процеси. А сучасні металопластикові вікна герметичні, хоч і краще захищають від холоду,  але зазвичай не забезпечують належної вентиляції Але як бути в цьому разі з вологістю? Це важливо, бо ж буває, що просте прання чи приготування їжі веде до збільшення вологості у вашій квартирі.

Тож усе треба робити відповідно до проекту. Тим більше, що у нас проектні норми дуже хороші. Ми порівнювали: у нас процес повітрообміну в приміщеннях — і житлових, і соціальних, тобто школах, лікарнях — навіть вищий, ніж, скажімо, в Німеччині. Отже, норми щодо вентилювання, встановлені ще в радянські часи, відповідають кращим європейським стандартам.

Це на відміну від якості утеплення. Бо у нас недосконалі норми щодо термічного опору будівель. Наприклад, за кордоном вони становлять 20—40 кВт•год споживання тепла на метр квадратний будівлі, а в нас — 80 кВт•год, а часто фактично перевищує 140—160 кВт•год. А це, самі розумієте, вельми багато. Тож упровадження енергоощадних заходів і засобів обліку нині — дуже важлива справа.

— Я чула, що для збереження тепла в приміщеннях рекомендують використовувати такі пристрої, як рекуператори. Чи можна їх встановлювати в житлових будинках?

— Навіть потрібно. І якщо ми говоримо про те, щоб зробити будинок справді енергоефективним, то тут ідеться про рекуперацію тепла у всьому домі. А це набагато складніший процес. Щоб зробити рекуперацію, починати треба з проектного рішення. Але це іноді проблематично й дорого. Якщо під час проектування чи спорудження нового будинку  подорожчання вартості такого будівництва становитиме лише на 1,5 %, то під час реконструкції старого житлового фонду потребує значних затрат.

— Мабуть, якби цю систему включати під час проектування нових будинків, то це було б добре. Це й були б ті енергоефективні будинки, про які мріють насамперед споживачі…

— Безумовно, можна й потрібно це робити. До того ж, це порівняно із витратами на проведення реконструкції житлового фонду призводить до незначного зростання вартості житла.

Марина Юріївна КУБЕРКО,
голова Ужгородського осередку
Спілки житла України:

— Хто має платити за термомодернізацію?

— Тут ідеться про процес багатоступеневий. Адже, підходячи до процесу термомодернізації, потрібно звернути увагу на кілька об’єктів. Це котельня, яку потрібно модернізувати, теплотраса, якою подається тепло до будівель,  і сам будинок як споживач тепла. В цьому ланцюжку, на мою думку, потрібно вводити ринкові відносини і пускати на цей ринок усіх, хто хоче на ньому працювати. У місті є комунальне підприємство: хочете — здайте підприємство в оренду чи концесію, але зробіть так, щоб люди отримували якісний продукт. Хочете—- ставте поряд котельню на іншому виді палива і продавайте тепло дешевше. У кого дешевше, у того цей товар споживачі й купуватимуть. У майбутньому, на мою думку, генерацією тепла має займатися інвестор. За тепловими трасами має стежити місто — муніципалітет повинен забезпечити всі будинки теплоносієм — не важливо, від якої котельні.

А ось термомодернізація самих будинків — це вже справа людей, які в них живуть. У держави на це в принципі грошей не вистачить. Та й загалом у світі немає такої держави, яка б оплатила жителям термомодернізацію. У більшості країн Європи держава допомагає людям дешевими кредитами. Адже це все-таки їхня справа. Роль держави тут — запроваджувати термопремії, як це, наприклад, роблять у Німеччині, надавати дешеві кредити, і, звичайно, напрацьовувати відповідну законодавчу базу.

Віктор Олексійович ПЕТРУК, 
м. Житомир:

— Нині великий обсяг робіт з енергозбереження в багатоповерхових будинках населення виконує за власний кошт. Масово встановлюють металопластикові вікна, проводять зовнішнє утеплення квартир, тим самим люди економлять тепло, яке раніше обігрівало вулицю через шпари у вікнах і занадто тонкі стіни. Чи планується стимулювати цей стихійний процес енергозбереження хоча б частковою компенсацією затрат шляхом зменшення тарифів з оплати централізованого опалення утеплених квартир?

— Термомодернізація будинків — справа справді вигідна і людям, і державі. Держава хоче стимулювати цей процес. І вже зробила низку кроків у цьому напрямку. Наприклад, у цьому році у державному бюджеті передбачено 40 мільйонів гривень для пільгового кредитування робіт, пов’язаних із впровадженням енергоефективних заходів. Це може бути встановлення індивідуального теплового пункту, приладів обліку, термомодернізація самого будинку — тобто заміна вікон, фасаду тощо. Термін такого кредитування — 10 років з можливістю дострокового погашення зобов’язань. Розмір плати за користування кредитом становить 3% річних. Я вважаю, що це вже буде непоганий стимул для тих, хто не тільки хоче жити у комфортніших умовах, а й робить щось для цього. Адже мешканці будинку можуть термомодернізувати своє житло вже зараз, а гроші повертати поступово, невеликими сумами,  щоквартально чи щомісячно. 40 мільйонів гривень, звичайно, невелика сума для нашого житлового фонду загалом. Але якщо процес піде успішно, гроші надаватимуть і надалі. Головне, що виділено не просто гроші на реалізацію якогось конкретного проекту, а саме кредитні кошти.

Інша річ, що нині в Україні немає термопремій — таких, як у деяких країнах Європи, коли держава фінансово підтримує бажання людини зробити  свій будинок енергоощадним. Ми тільки підходимо до такої методики, її ще не розроблено. І пов’язано це з тим, що у нас насамперед тарифи не відповідають собівартості наданої послуги. А в її структурі значну частку становлять саме енергоносії. Тож нам потрібно спочатку привести у відповідність тарифи на них, зокрема на газ, аби держава менше дотувала споживачів.

Це уряд планує зробити поступово, до 2015 року. І одночасно з цим втілити низку відповідних заходів підтримки для соціально незахищених громадян. А потім уже можна буде говорити й про стимулювання заходів з енергозбереження, про введення термопремій.

— І друге запитання. Нині люди усіма правдами і неправдами намагаються встановлювати автономне опалення в квартирах, і це насамперед зумовлено великою різницею тарифів на газ. Для індивідуального котла газ набагато дешевший, ніж для комунальної теплоенергетики, хоча призначення газу одне і те саме. Тим більше, що в тариф на централізоване опалення закладено ще й витрати на опалення сходових маршів, колясочних, підвальчиків, а людина, яка сама опалює свою квартир,  цих видатків не несе. Чи планується привести цю ситуацію у відповідність із реаліями? Бо виходить, що бідніші платять тепер і за себе, і за своїх багатших сусідів…

— Тут є проблема. Свого часу держава зробила тактичну помилку, дозволивши встановлювати індивідуальне опалення у багатоповерхових будинках. А виявилося, що це не розв’язує проблеми всіх мешканців дому, а лише окремих із них. Так, вони мають право на порятунок від холоду, але ж погіршується ситуація у їхніх сусідів. Збільшується вартість кілокалорії для тих споживачів, які залишились на централізованому опаленні. А ще дехто ставить так звані парапетні котли, і вентиляція виходить не в димовентиляційний канал, як це має бути, а в стіну, і сусіди дихають тими викидами, а вони, як відомо, шкідливі і для людей, і для довкілля.

Нині встановлення індивідуального опалення в окремій квартирі, а не в будинку цілком заборонена. Якщо таке відбувається, можете поскаржитися в прокуратуру, в місцеві органи самоврядування, і заходів до порушників одразу буде вжито.

— Якби ціна на газ для теплокомуненерго і для населення була однакова, спокуса була б значно меншою…

— Тепер держава вимушено піде на вирівнювання ціни на газ. І те, що люди, котрі встановили індивідуальне опалення, якийсь час мали певні цінові преференції, буде нівельовано.

Нині ж — зауважу ще раз — можна встановлювати індивідуальне опалення лише в усьому домі. А ще краще (якщо є така можливість) за рахунок кредитних коштів поставити окрему блочну або дахову котельню. Це, до всього, і  набагато безпечніше.

Тим більше, що індивідуальний котел може створювати загрозу і для мешканців квартири, у якій встановлений, і для їхніх сусідів. За минулий рік 170 осіб в Україні постраждало через необережне поводження в побуті з газом, з них 100 осіб загинуло. Тому держава продовжує курс на централізацію теплопостачання. Для кожного міста розробляється відповідна схема оптимізації теплопостачання. Нині підприємства комунальної теплової енергетики майже 170 міст України вже затвердили такі схеми. Вони дають можливість перевести будинки на інший вид опалення або ж залишити на тому, що було, і працювати над зменшенням собівартості опалення.

Голова правління має поінформувати…

Марія Іванівна ОСАУЛЕНКО, 
пенсіонерка, м. Київ:

— Цього року мені довелося замінити газовий лічильник. У мене був роторний лічильник, а сказали поміняти на мембранний. Чи обов’язково це було робити? За чий рахунок здійснюються ці процедури? Мені здається, що людині, в якої пенсія зовсім невелика, такі витрати нести значні. Може, якісь хоча б елементарні знижки є для нас у такій ситуації? Я мешкаю у п’ятиповерховому будинку. У мене індивідуальне опалення. І коли ми його встановлювали, нам не сказали, що потрібен інший лічильник. Це було років із 10 тому.

— Маріє Іванівно, тепер цей лічильник справді не відповідає класу точності. Коли у вас встановлювали індивідуальне опалення — ви замовляли для цього окремий проект, у якому був передбачений лічильник, і його мали ставити справді ви. Нині ж потрібен вищий клас точності приладу обліку. Тож міськгаз побачив це і порадив або змусив поміняти. Все це відбулося в межах законодавства.

Світлана Володимирівна ПЕРОВА, 
м. Київ:

— Я жителька Оболоні. За яким принципом нараховується сума у платіжках за опалення, які ми отримуємо? Чому щомісяця — різні суми?

— У вас є будинковий лічильник?

— Не знаю. Але навіть якщо і є, то в платіжках мають бути вказані показники лічильника. У нас кооперативний будинок.

— Якщо так, то у вас, очевидно, є управління будинком. Потрібно звернутися до голови правління. Він справді має інформувати вас про показники лічильника і про те, на яку опалювальну площу нараховується оплата. У вас, мабуть, лічильник у домі є. І ви платите залежно від того, скільки спожили тепла.

Пряму лінію підготувала 
та провела 
Інна КОСЯНЧУК, 
«Урядовий кур’єр» 

ДО РЕЧІ

Кардинальні перетворення у сфері ЖКГ починаються із запровадження всебічного обліку використаних і спожитих ресурсів, товарів та послуг. До якомога швидшого встановлення лічильників країну підштовхують як високі ціни на газ, так і необхідність розпочинати глибоку модернізацію систем життєзабезпечення.

«В середньому по Україні підприємства теплокомуненерго забезпечені засобами технологічного обліку відпущеного тепла на 72%. Шість областей укомплектували теплогенеруючі потужності лічильниками повністю. Однак є й аутсайдери. Вкрай низький відсоток забезпечення засобами обліку тепла в Луганській області — 23,7%, слід встановити ще 229 засобів обліку. Ключовим питанням економії ресурсів у галузі теплопостачання є проведення енергоаудиту. Є області, які ігнорували цей важливий захід, значна частина провела його не для всіх об’єктів. Про яке енергозбереження можна говорити, якщо немає точних відомостей: ні скільки тепла вироблено, ні скільки, а головне — де саме його втрачено», — процитувала прес-служба Мінрегіону слова міністра регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Анатолія Близнюка.

На переконання міністра, повсюдне встановлення лічильників води і тепла повинне відбуватися паралельно із підвищенням класу точності цього обладнання. А літній період потрібно використати максимально ефективно для ремонту та модернізації систем теплопостачання. Будь-які бюджетні дотації всіх рівнів не нададуть можливості забезпечити інвестиційну потребу галузі та житлового фонду. Тому цього року Мінрегіон уперше запропонував найпростішу і найефективнішу форму підтримки комунальної інфраструктури — дешеві бюджетні кредити. До Мінрегіону вже надходять звернення міських голів щодо реалізації проектів модернізації. Це встановлення індивідуальних теплопунктів та інші системні проекти у галузі теплозабезпечення, результатом яких є  розв’язання проблем усього міста, а не одного будинку.

ДОСЬЄ «УК»

Станіслав ЗАХАРОВ. Народився  31 грудня 1961 року  в м. Кіровськ Луганської області.  У 1986 році закінчив Комунарський гірничо-металургійний інститут за спеціальністю економіка і організація будівництва. Працював на промислових підприємствах Краматорська, з 1996-го — заступник міського голови Краматорська. З 2011 року — директор Департаменту проектного управління та енергоефективності у сфері життєзабезпечення Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства.
 

ПРЕС-ЦЕНТР «УК»

З питань органiзацiї та проведення «прямих лiнiй» i «круглих столiв» «Урядового кур’єра» звертатись до керiвника прес-центру Анни ШИКАНОВОЇ за електронною адресою: imrich@ukcc.com.ua.