Святкове дійство розпочалося тут із самого ранку, зібравши чимало охочих до цікавого. Помітні оку в перших рядах поряд з охороною поодинокі ветерани, за ними з квітами в очікуванні чогось важливого, але незрозумілого — діти. І звичайнісінькі перехожі... Стоять, затамувавши подих, з певним острахом зробити крок убік.

Квіти підвищують настрій ветеранам.

А споглядають кияни уважно за тим, як шикуються оркестри Збройних сил України, щоб відтворити меланхолійні пронизливі звуки пісень бойового часу. Хрещатиком до Майдану пересувається військово-історичний марш батальйонів (курсанти міністерств оборони та внутрішніх справ, учасники молодіжно-громадської організації «Київський клуб «Червона Зірка»).

Стара броня бруківку не псує.

Їх змінюють барабанщики роти Київського військового ліцею ім. І. Богуна, мотомеханізована колона машин вітчизняних та іноземних марок часів війни. Веде її легендарний Т-34. Танк, на якому й визволяли Київ. А потім уже й автомобілі з протитанковими гарматами, легкові бронеавтомобілі, мотоцикли з пасажирами-червоноармійцями вводять у стан далекого нині 1943-го. Проїжджає славнозвісна «Катюша». А їй «в колеса дихають» барабанщиці з Національної академії внутрішніх справ, гвардійська піхота, моряки й кавалерійські ескадрони. Акорд заходу — вправи зі зброєю. Здригання тіл присутніх від залпу з карабінів та вигук в унісон: «Воїнам-переможцям: Слава! Слава! Слава!»

Син полку.

Ось і все. Люд відсвяткував цю річницю душею, серцевими ритмами відчувши відлуння феєричного подвигу визволителів.

Катерина МАЦЕГОРА, Володимир ЗАЇКА (фото) «Урядовий кур’єр»