Щиро вітаю наших співвітчизників. Це головний меседж цієї замітки. Вітаю попри те, що я дуже далекий від світу мистецтва і не можу професійно оцінювати такі речі. Але для того й існує Американська кіноакадемія та люди, які на це вчилися і з’їли на цьому  зграю собак. Фільм номінували на «Оскара» в жанрі «Анімація», і це найбільше важить, а не мої смаки чи відчуття. Хоч золотої статуетки фільму не дали, але від своєї прем’єри у середині літа минулого року «Вінсент» зібрав чимало інших престижних нагород. Зокрема, Міжнародний фестиваль анімаційних фільмів у Аннесі відзначив його призом глядачів. А Європейська кіноакадемія назвала фільм найкращим серед анімаційних (церемонія відбулася на початку грудня торік).

Українська команда художників, яка оживила шедеври Вінсента ван Гога. Фото з сайту facebook.com/Anastasia Mantach

Буду чесним: коли в кінотеатрах ішов цей фільм, я  купив квиток і пробував дивитися, але «не пішло», не мій жанр – я більше люблю бойовики, детективи, фентезі. Притому бажано, щоб дія відбувалася якнайдалі від нашого часу та географічного розташування. І мала щасливий кінець (переживань мені вистачає і в повсякденному житті).

Доля прихильна до Тетяни Очередько: до участі у фільмі вона вже не один рік влаштовувала персональні виставки своїх робіт. Фото з cайту hromadskeradio.org

Історію Вінсента ван Гога хепі-ендом не назвеш. Застрелився у 37 років, до того важко хворів («гостра манія зі слуховими та зоровими галюцинаціями» — такий діагноз поставили тоді лікарі). Тож щоразу, коли дивлюся на його картини або їх копії, згадую про це, що суттєво заважає мені насолоджуватися без перебільшення фантастичними полотнами.

Як людина може створити такі шедеври? Це питання хвилювало і хвилює як шанувальників, так і критиків творчості художника. Черговою спробою пошуку відповіді на вічне запитання, що таке творчість і що таке талант, яку ціну за геніальність доводиться платити і чи варто, — вважаю фільм «З любов’ю, Вінсент». 

Хоч, мабуть, правильніше таке кіно назвати мульт­фільмом. Знавці визначають цей жанр як «олійна анімація». Простіше кажучи, сучасні художники оживили картини Ван Гога, створили цілий світ із тих образів і форм, які є на його полотнах, змусили рухатися зображених там людей, гойдатися — дерева, текти — річки. «Прикольно», — сказав підліток, який сидів поруч мене. Справді, подібного в повному метрі ще ніхто не робив.

Щоб створити повнометражну картину (вона триває 95 хвилин), режисери польсько-британського фільму залучили 125 художників із різних країн світу. 13 із них — наші земляки.  Серед них — Катерина й Тетяна Очередьки, Марія Шепеленко, Віталій Мурин, Ярослав Свірняк, Анастасія Бонішко. 

ПРЯМА МОВА

Катерина ОЧЕРЕДЬКО,
художник

— Цей фільм для нас є прикладом сміливої мрії, яка об’єднала митців різних країн світу для її реалізації, що отримала багато нагород та любов глядачів.  Це можливість створити перший у світі повнометражний анімаційний фільм. Це неймовірний досвід роботи в команді, яка націлена на результат. Яка готова працювати ночами понаднормово, щоб досягнути поставленої мети. Це вміння допомагати та підтримувати колег і один одного. Участь у створенні фільму  «З любов’ю, Вінсент» дала змогу поспілкуватися з митцями із різних країн світу, зробити спільні дві виставки з ними. Це можливість виразити свою вдячність Вінсенту ван Гогу».

Вночі, 5 березня, в Лос-Анджелесі відбулася 90-та церемонія вручення премії американської академії кіномистецтва Оскар-2018.

Лідером за кількістю номінацій став фільм «Форма води» режисера Гільєрмо дель Торо, який і отримав статуетку за найкращий фільм року. На цьому перемоги стрічки не закінчилася, вона здобула головний приз у номінаціях «найкращий режисер», «найкраща музика» та «найкраща робота художника». 

Тим часом найкращим актором було обрано Гері Олдмана, який зіграв прем’єр-міністра Великої Британії Вінстона Черчилля у стрічці «Темні часи», а найкращою акторкою — Френсіс Макдорманд за роль матері-одиначки Мілред Хейз у фільмі «Три білборди за межами Еббінга, Міссурі».

Також відомі переможці й інших номінацій:

Найкраща чоловіча роль другого плану — Сем Рокуел («Три білборди на кордоні Еббінга, Міссурі»), Найкраща жіноча роль другого плану — Елісон Дженні («Я, Тоня»), Найкращий оригінальний сценарій — Джордан Піл («Пастка»), Найкращий адаптований сценарій — Джеймс Айворі («Назви мене своїм ім’ям»), Найкращий фільм іноземною мовою — «Фантастична жінка» (Чилі), Найкращий анімаційний повнометражний фільм — «Коко», Найкращий повнометражний документальний фільм — «Ікар», Найкращий короткометражний документальний фільм — «Рай — це затор на 405-му шосе», Найкращий анімаційний короткометражний фільм — «Дорогий баскетбол».