ТРЕБА ЇХАТИ

Польська провінція пропонує мандрівникам що далі, то більше цікавого

 

Світлана БОРИСОВА
для «Урядового кур’єра» (фото автора)

Польща приваблює тим, що в ній завжди знаходиш для себе щось нове, те, чого раніше не зауважував, не бачив або не помічав. Щоб відчути себе першовідкривачем краю, потрібно лишень звернути з протоптаної туристичної стежинки і вирушити у польську провінцію з її малими, але повними чарівності містечками.

Надворі осінь — час, коли можна милуватися пишним в’яненням природи у мальовничих місцях. І таких місць, повірте, у Польщі чимало. Ще однією перевагою осінньої мандрівки є приємні ціни і відсутність натовпу туристів. Люблінське воєводство — ідеальний варіант для такої романтичної мандрівки.

Польські провінційні міста для туристів зберігають багато цікавинок. Фото автора

Ідеальне місто

Після напруженого ритму мегаполіса приємно зануритися у тихе спокійне місто Замость, яке ніби спеціально створене для романтичного вікенду. Це перше на нашому шляху таке неймовірне в сучасному світі хай-теку середньовічне місто. І на диво італійське.

Замость був заснований за бажанням однієї людини — коронного канцлера і великого коронного гетьмана Яна Замойського. Він гаряче прагнув володіти замком, який гідний його становища в державі. Окрім того, Замость повинен був перевершити королівський Краків, якого канцлер не любив.

Для будівництва міста запросили італійського архітектора Бернардо Морандо, уродженця Падуї. Замость називають Східною Падуєю, за зразком якої збудували місто, та Перлиною ренесансу, оскільки тут зосереджені твори незрівнянної краси та великої історичної цінності.

У цілісність забудови міста лягла концепція ідеального міста-людини. Палац був головою, головна вулиця — хребтом, а академія і катедра — серцем і  легенями. Перпендикулярна артерія із трьома ринками була животом, а оборонні бастіони — руками і ногами.

Можна довго гуляти вулицями Замостя в тиші та спокої, милуватися на ратушу із стрункою баштою, на кам’яниці із суцільними аркадами, які оточують площу Ринок, будинки вірменських купців із багатим декором. Старе місто ось уже  20 років як внесено до списку ЮНЕСКО.  Місцеві жителі цим пишаються і щороку влаштовують із цього приводу свята й фестивалі.

Цікаво й те, що містом, заснованим Замойським, керувала родина Замойських протягом століть, і нині теж керує нащадок цього роду Мартін Замойський, син останнього, XVI ордината, Яна Замойського. Та ще кілька десятків років тому в його батька не тільки відібрали все майно, а і заборонили йому жити ближче, ніж за 30 кілометрів від родових володінь. Тепер син повертається до сімейних традицій, відновлюючи частини колишнього маєтку. Вже на третій термін жителі обирають мером Замостя Мартіна Замойського, який любить повторювати: «В іншому місті я б не хотів бути мером».

Ретро велосипед в курортному парку Налечева: сідай, крути пелалі, милуйся пейзажем. Фото автора

Соцреалізм у палаці

Якщо хочете знати, як жили польські аристократи, відвідайте палацово-парковий комплекс в Козлувкє. Саме резиденція Замойських тут збереглася у первісному стані. Тут розкіш і пишнота: на золоті їли і спали. Таким чудовим парком можна нескінченно довго гуляти алеями, але поляків більше приваблює не сам палац, а виставка соціалістичного реалізму. У радянський час у палаці був склад міністерства культури, а тепер цим експонатам знайшли нове застосування. Агітплакати, портрети Леніна, Сталіна, Мао Цзедуна, скульптури будівників комунізму, колгоспників, піонерів, гроші та інші атрибути того часу. І, справді, відвідувачів на виставці було куди більше, ніж на екскурсіях у палаці. Вони з цікавістю розглядали твори соціалістичного мистецтва: молодь — із гумором, старше покоління — з ностальгією. Наприкінці екскурсії всі дружно дивилися документальний фільм про Сталіна.

А мені стало сумно. Так, це наша історія, і вона породила такі потворні монументи! Раніше це сприймалося як належне, вони стояли на кожному кроці. Жах! Хоч би вночі не наснилися!

Люблін варто полюбити

Не можна не побувати і в столиці воєводства Любліні, найбільшому місті у східній Польщі. Безліч палаців і костелів, багато зелені. Недарма Люблін величають другим — малим Краковом. Він не менш цікавий, але, на відміну від справжнього, в ньому немає величезного напливу туристів. Тож менше метушні.

У міста унікальна історія та особливості, які роблять його атмосферу неповторною. Саме до таких належить вплив єврейської діаспори та близькість України й Білорусі, з якими у міста тісні культурні зв’язки. Багато зустрічей художників, артистів, музикантів із Росії, Польщі, України та Білорусі проходять саме в Любліні.

У люблінській каплиці Святої Трійці на Замку розташований найцінніший європейський скарб — готичні склепіння з унікальними фресками. Саме там можна побачити, який вигляд мав король Владислав Ягелло, що його портрет ще за життя короля написав російський майстер Андрій.

Відомий Люблін і як місто науки. Найстаріший навчальний заклад Любліна — єврейська академія Талмуду, заснована у 1567 році, яку в XX сторіччі називали Школою мудреців. У 1918-му засновано Люблінський католицький університет. Цікаво, що його закрили у радянський час, він був єдиним католицьким вищим навчальним закладом в усьому соціалістичному таборі. Найвідоміший його студент і професор — Кароль Войтила, пізніше Папа Іван Павло II.

Більшість визначних пам’яток зосереджено у Старому місті. У цьому районі розташовано багато недорогих ресторанів та нічних клубів. Демократичні ціни на розваги пояснюються великою кількістю студентів.

Тільки на Люблінщині можна покуштувати цибуляж — пшеничний коржик із цибулею та  маком.

Ненудний відпочинок на водах

Після насиченої екскурсійної програми саме час розслабитися. Тому вирушаємо на курорт. Він розташований за 25 км від Любліна.

Вважається, що їздити в санаторії слід, коли болячки вже здолали, тобто в похилому віці. Але якщо замислитися, навіщо тягнути? Нині бути здоровим не просто модно, а й вигідно: лікування обійдеться куди дорожче, ніж оздоровлення. Не випадково багато санаторіїв активно почали пропонувати нові послуги для відновлення доброго самопочуття, для поліпшення зовнішнього вигляду.

Попит на них є, і чималий. Ось і до Польщі по красу і здоров’я їдуть у Наленчув, який вважають головним кардіологічним курортом країни. Ось уже 200 років сюди приїжджають лікуватися недужі на серцево-судинні захворювання.

Крім того, за допомогою бальнеопроцедур і гідротерапії тут позбавлять від болю в спині, целюліту і надмірної ваги, допоможуть досягти енергетичної рівноваги. Такі процедури екологічно чисті: так, басейн, у якому курортникам роблять гідромасаж і «перлове» ліжко, наповнюють виключно джерельною водою. Місцевий басейн із білої глини, яку спеціально привозять із Греції, рекомендують для омолодження, розгладження шкіри. Збагачена цінними компонентами мінеральної води глина також має детоксикуючу і поживну дію, стимулює клітинний обмін.

Тож зовсім це не нудно — відпочинок у санаторії. Навіть приємно щодня жити за корисним графіком: масаж, мінеральна ванна, фізпроцедури, тренажерний зал. А в перервах — відпочинок у кімнаті для ароматерапії зі склянкою кисневого коктейлю або чаю із цілющих трав. Можна відвідати соляну печеру, сеанс у якій триває 45 хвилин, що відповідає 3 дням перебування на морі під час шторму.

І, звичайно, особливе задоволення — прогулянка парком біля озера, де неодмінно слід погодувати лебедів і качок. Вважають, що одна така прогулянка завдяки унікальному мікроклімату нормалізує тиск.

Крокодил як рушійна сила турбізнесу

Пам’ятайте старий анекдот? Розмовляють Хом’ячок і Пацюк. «Хом’яче, чому про мене говорять, що я бридкий, оченята в мене злі, хвіст облізлий, а про тебе кажуть, що ти симпатичний, оченята, як намистинки, хвостик шовковий?» Хом’ячок: «А тому, що PR у тебе поганий!»

Може, комусь порівняння з Пацюком і не сподобається, але як не крути, піар у них кращий, ніж у нас в Україні. І що мене завжди вражало, то це те, як талановито вони примудряються розкрутити якусь байку про привидів, відьом чи динозаврів, так що туристи заковтують цю наживку цілком. А в місця народження легенд починається туристичне паломництво. Тож можна сміливо стверджувати, що чаклуни, привиди і чорти — рушійна сила польського турбізнесу. Не виняток і Люблінське воєводство. Від магії та містики нікуди не дітися. У самому Любліні вам покажуть відбиток лапи чорта. Звідки він узявся?

Ось вам легенда: суд Любліна прославився свого часу несправедливим вироком щодо бідної вдови. Навіть нечиста сила була обурена кричущим беззаконням, і вночі в будівлі старої ратуші зібралися чорти, які винесли рішення на користь жінки. На дерев’яному столі поряд із переглянутою справою залишився випалений відбиток пазуристої лапи. Відтоді судді стали обачнішими у своїй роботі. Той стіл зберігається в музеї. А поряд — популярне кафе «Чортова лапа».

Багато ходить легенд і про підземелля міста Холма. Кажуть, там закопані скарби, які охороняє дух Белюх. У підземелля я спускалася. Скарбу не знайшла, а Белюха зустріла. Милий привид, на Каспера схожий. Але якщо хочете гостріших відчуттів, прогуляйтеся вночі вуличками Замостя. Там на вас чекає привид у білому вбранні, з кривавою смугою на шиї. Це дух нещасної Катажини, яку звинуватили в чаклунстві й відрубали голову. Нещодавно цей список поповнився ще й однією знаменитістю — крокодилом.

У селі Окінівка є озеро Біле — одне з найпопулярніших місць відпочинку поляків. А все почалося з того, що кілька років тому в місцевих жителів зникали кури, качки, кролики. Почали з’ясовувати, хто творить усе це неподобство, влаштували засідку і... очам своїм не повірили. Виявилося, що полював на тварин двометровий крокодил! Як він потрапив в озеро — загадка. Місцеві жителі, злякавшись, як би і самим не стати обідом для крокодила, викликали поліцію, залучили армію. І спільними зусиллями крокодила спіймали.

Про подальшу долю рептилії історія замовчує, зате вона викликала бурхливий інтерес до цього місця, і на озеро Біле стали масово прибували туристи. Дізнавшись про це, Євросоюз виділив гроші на розвиток інфраструктури: з’явилися готелі, SPA-комплекси, кемпінги, табори (до речі, один так і називається — «Крокодил»). Почали проводити свята на честь крокодила, що привернуло туди ще більше людей, зокрема і представників мистецтва. Художники приїжджають сюди на пленери, актори і режисери — на кінофестивалі. Ось так крокодил (хто б міг подумати!) дав потужний поштовх розвитку туризму. Втім, якби крокодила навіть не було, його слід було б вигадати. Однак історія цілком реальна, і про це писали всі польські газети.