В архівній галузі країни за пострадянський період сталися істотні зміни. Передовсім розпочато відродження національних традицій архівної справи, здійснено її демократизацію та деідеологізацію і закладено основи правової бази розвитку галузі. Про це наша розмова з головою Державної архівної служби Тетяною Барановою.
— Тетяно Іванівно, зародження вітчизняної архівної справи і її традицій пов’язано з Київською Руссю. Чи не так?
— Історія архівної справи в Україні, на жаль, досі залишається недостатньо розробленою проблемою архівознавства. Однак науковці сходяться на думці, що в Україні вона починається з утворення наприкінці ІХ століття давньоруської держави Київська Русь та поширення писемності на її землях. Основними центрами зосередження документів у ті часи були княжі двори, монастирі тощо. Так, у великокнязівському архіві зокрема зберігалися такі важливі юридичні документи, як «Руська правда», «Правда Ярославовичів», «Статут Володимира Мономаха». Дбайливе ставлення до історичної пам’яті, успадковане й збагачене Галицько-Волинською та Литовсько-Руською державами, набуло подальшого розвитку за козацько-гетьманської доби тощо. Тим часом за радянської імперії, як відомо, архівам відводили роль другорядних установ закритого типу, а архівознавство залежало від ідеологічних партійних настанов і мало статус допоміжної історичної дисципліни.
— Ухвалення українським парламентом 24 грудня 1993 року закону про Національний архівний фонд та архівні установи, напевне, можна вважати поворотною віхою в історії архівної справи в Україні. Не випадково саме цю дату визначено як День працівників архівних установ.
— Так. Цей закон заклав основи системи архівних установ в Україні, урегулював суспільні відносини, пов’язані з формуванням, обліком, зберіганням і використанням Національного архівного фонду, закріпив основні поняття архівної справи. Документи Національного архівного фонду закон визнав як культурні цінності.
— Новітньою установою у вітчизняній архівній системі є Центральний державний електронний архів України. Його створення, очевидно, є одним із результатів інформатизації архівної справи в Україні?
— Інформатизація архівної справи — одна з найважливіших складових інформатизації українського суспільства. Це сприяє інтеграції України в міжнародний інформаційний простір у контексті Всесвітньої програми ЮНЕСКО «Пам’ять світу», започаткованої ще 1992 року. Поширення глобальної інформатизації, зокрема в культурну та діловодну сфери, стрімкий розвиток електронного врядування — головні чинники розвитку сучасного інформаційного суспільства. Саме тому в архівних установах нашої країни віднедавна впроваджують систему електронного документообігу, переводять в електронну форму паперові та плівкові матеріали. Під час реалізації Державної програми «Національна архівна інформаційна система (НАІС)», «Архівна рукописна Україніка» вітчизняні архіви перетворено, по суті, на інформаційні системи, в яких застосовують інформаційні технології під час опрацювання, класифікації, використання документів. Широке впровадження електронного документообігу й централізоване державне зберігання цього виду інформаційних ресурсів є пріоритетним напрямом у діяльності Кабінету Міністрів.
— Що зроблено для інформатизації архівної справи і документної інформації?
— Зокрема здійснено централізацію архівної справи, створено єдину систему управління, єдині науково-методичні засади зберігання, обліку, описування, створено систему довідкового апарату в рамках державних архівів. З 2000 року діє офіційний веб-портал Держархівслужби (http:// www. archives. gov. ua). Інформатизація архівної справи в Україні уже має відповідне законодавче забезпечення. На жаль, через недостатнє фінансування 16 державних архівних установ досі не мають серверів. У загальні локальні мережі об’єднано лише 75 відсотків комп’ютерів архівних установ. Бракує спеціального обладнання, а сховища для зберігання електронної інформації мають лише п’ять державних архівів. Одним із більш реалістичних рішень щодо поліпшення ситуації в умовах економічної кризи є розбудова Центрального державного електронного архіву та створення на його базі централізованого сховища електронного фонду користування документами фонду, створення єдиної пошукової системи інформації цих документів та єдиного вікна надання архівних електронних послуг.
— Чи створено умови для вільного доступу громадян до інформаційних ресурсів фонду?
— Так, його регулюють кілька законодавчих актів. Щоправда, існують тимчасові обмеження в такому доступі, які пов’язані лише з необхідністю науково-технічного опрацювання або реставрації документів, забезпечення державної або іншої передбаченої законодавством таємниці, охороною законних прав та інтересів громадян. За кілька останніх років до нас не надходило скарг щодо обмеження доступу до архівної інформації.
— Відомо, що кількість запитів на одержання архівної інформації невпинно збільшується.
— Це справді так. Майже до 300 тисяч зросла кількість запитів, що надійшли з початку цього року. Передовсім вони стосувалися підтвердження трудового стажу й розміру заробітної плати, фактів політичних репресій, розкуркулення, примусового переселення, перебування на окупованій території, в евакуації, присвоєння нагород, наукових ступенів тощо. Останнім часом спостерігається й тенденція збільшення генеалогічних запитів. Дедалі більше наших співвітчизників цікавляться своїми родоводами, походженнями прізвищ. Лише торік державні архіви виконали 3339 генеалогічних замовлень.
— Успішний розвиток архівної справи, зрозуміло, великою мірою залежить від кадрового потенціалу.
— Загальна кількість працівників галузі — понад 4500 осіб, з яких понад 70% з вищою профільною освітою. Йдеться про архівістів, археографів, палеографів, реставраторів, зберігачів фондів. Нині фахівців для галузі готують майже 10 вишів. Проте гостро потребуємо фахівців з програмування та захисту інформації. Тож щиро вітаю працівників архівних установ із професійним святом і прийдешнім Новим роком! Миру, міцного здоров’я і добробуту їм усім!
Ігор БАК
для «Урядового кур’єра»
ДОСЬЄ «УК»
Тетяна БАРАНОВА. Народилася в Києві. Закінчила юридичний факультет Білоруського державного університету. Працювала приватним нотаріусом, заступником директора департаменту Мін’юсту України, радником профільного міністра. 2014 року призначена головою Державної архівної служби України. Заслужений юрист України.
ДОВІДКА «УК»
У системі державних архівних установ статус центрального органу виконавчої влади має Укрдержархів. Є також дев’ять центральних архівів, науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства, три інші центральні архівні установи, 12 галузевих архівів, 24 архіви областей, архів міста Києва, 466 архівних відділів райдержадміністрацій, 138 архівних відділів міськрад, 1715 трудових архівів, створених міськими, районними, селищними та сільськими радами, архівні підрозділи наукових установ, музеїв та бібліотек. Окрім цього, документи НАФ зберігаються у 55 приватних архівних зібраннях.
Ми в Google+