У жительки села Малий Шпаків Рівненського району Олени Боровець - семеро синів. У 2004-му, коли познайомилася з цією працьовитою сільською родиною, в Україні лише запровадили звання "Мати-героїня". От я й запитала сільського голову Михайла Войтовича: "Чому ви не ініціюєте присвоєння матері, про яку так гарно відгукуються в селі, цього почесного звання?" "Добре, зініціюємо", - почула у відповідь.

Звісно, цього не сталося. Подання зініціювала сама Олена: причому нещодавно, коли жінкам, яким Президент присвоїв почесне звання "Мати-героїня", держава почала виплачувати допомогу в розмірі 10 мінімальних заробітних плат (так, зрештою, зробили більшість матерів краю). Отже, рік тому жінка подала до своєї сільської ради всі необхідні документи, та й чекає на Указ Президента і на відповідні виплати: в родині ж бо працює лише чоловік, а троє хлопців - уже студенти...

На початку року голова облдержадміністрації Василь Берташ повідомив, що держава сповна розрахувалася з усіма матерями-героїнями краю, яким присвоєно це звання. На Рівненщині, до речі, їх сьогодні немало-небагато - 9 тисяч із 15, які є в Україні!

...Ось тільки Олена Боровець нічого не отримала: ні грошей, ні навіть звістки про те, як же вирішується її питання. Тож починаю власне міні-розслідування: в базі даних управління у справах сім'ї та молоді облдержадміністрації її прізвища немає. У відповідному відділі райдержадміністрації - теж. Натомість сільський голова повідомив по телефону, що вона принесла всі необхідні документи лише... два дні тому. Це був той самий Михайло Войтович, який обіцяв зініціювати відповідне подання ще у 2004-му! Скажу більше: він достеменно й не знає, скільки на території сільської ради жінок, що претендують на це звання: "Чи то 10, чи 14", - відповідає.

Сім років тому, пригадую, Михайло Федорович скаржився, що об'їжджає ввірену йому територію з дев'яти сіл на велосипеді (до речі, інші сільські голови в значно бідніших, північних районах області, за кошти від лісового збору придбали машини). Сьогодні в Малошпаківській сільській раді, виявляється, не працює комп'ютер: мовляв, допоки не заберемо його з ремонту, документи не підготуємо (а інші сільські ради виграють орг- техніку через різноманітні гранти). І це після того, як вони, сільські урядники, по суті, піймалися на брехні! Навіщо ж тоді перед виборами обіцяти людям "золоті гори", якщо навіть такі прості питання для окремих сільських голів не підйомні? Чи ж підйомною буде та належна їй зірка матері-героїні для тендітної, наче берізка, Олени Боровець?

А люди тим часом грішать на Президента... І три скликання поспіль чомусь наймають собі на службу ось таких, з дозволу сказати, сільських менеджерів.