Кажуть, Бог посилає рівно стільки випробувань, скільки ми здатні витримати… Це стосується і кожної людини окремо, і, як бачимо, не втрачає актуальності для цілих народів та країн. Очевидно, що Україна вже не раз переживала подібні періоди у своїй історії. Сьогодні наша держава підтверджує ще одну матрицю поведінки: якщо політики не справляються зі своїми обов’язками, політика переходить на вулицю. Однак, за словами  голови  «Українського форуму» Володимира Семиноженка, криза — це як хвороба, а будь-яка хвороба дає шанс вилікуватися. Про деякі рецепти виходу з кризи йшлося учора на круглому столі за участю провідних вітчизняних експертів, які, попри різне бачення шляхів виходу з неї, зійшлися на тому, що лише якнайширша поінформованість суспільства і  максимальне залучення всіх сторін до діалогу здатні убезпечити країну від подальшого ускладнення «хвороби».

Коли політики не знають, що робити, голос народу стає все гучнішим. Фото Світлани СКРЯБІНОЇ

Платформа для нової суспільної угоди

Привести країну до успіху і відкрити нові перспективи може, зокрема, новий суспільний договір. Про це на експертному засіданні форуму сказав голова громадсько-політичного об’єднання «Український форум» Володимир Семиноженко. На його думку, новий суспільний договір, який привів би країну до успіху та відкрив нові перспективи, можна опрацювати на основі Національного круглого столу, зорганізованого за ініціативи першого президента України Леоніда Кравчука.

За його словами, новий суспільний договір — це стратегія розвитку для України, котра має об’єднати всі регіони і політичні сили. «Це перегляд ставлення суспільства до бізнесу і бізнесу до суспільства, це нове ставлення суспільства до влади і влади до суспільства».

У свою чергу виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко, виступаючи на зібранні,  висловив думку, що сьогоднішню економічну ситуацію треба обов’язково розглядати  в контексті політичної.  Існує певне правило: країни з вищим рівнем демократії  швидше розвиваються в довгостроковій перспективі, а ті, де рівень демократії не такий високий, краще почуваються в короткий період часу, а згодом настає певне уповільнення процесів.  Тож те, що відбувається в Україні нині, на думку аналітика, — нормальний процес. Уже очевидно, що українська економіка за підсумками цього року покаже мінус. Однак ніхто не зробить за Україну її роботу: ні Європейський Союз, ні Російська Федерація. Можна скільки завгодно жалітися на зовнішні обставини, однак розпочинати  треба передовсім із себе.

Ліфтів має стати більше

Реалістичний до містких оцінок політолог Дмитро Видрін порівняв Майдан як явище з величезним соціальним ліфтом, у який сьогодні набилося багато бажаючих кудись піднятися. У кожного своя мета: безробітний хоче піднятися на «поверх», де у всіх є робота, колишній бізнесмен — на щабель, де не розоряють малий і середній бізнес і створюють умови для розвитку. Одне слово, в кожного є мета, до якої хотілося б піднятися. 

Справді, хоч би що казали про популізм, майдан кудись підіймає. Проблема в тому, що цей ліфт сьогодні лише один і не може вмістити всіх бажаючих.  Сценаріїв подальшого розвитку подій насправді два. Перший: ліфт трісне і буде катастрофа,  другий: ми збудуємо багато ліфтів за інтересами. Інтелектуальний, науковий, для молоді і підійматимемося паралельно.

За деякими соціологічними даними, що їх оприлюднив голова «Українського форуму» Володимир Семиноженко, 50% опитаних підтримують Майдан. Це, на думку директора Інституту глобальних досліджень Вадима Карасьова, доволі багато. І свідчить про те, що в країні не спрацьовують інші механізми розв’язання нагальних проблем, а країна перебуває в серйозній політичній та економічній кризі. Доки експерти й аналітики засідають, українська політика багато в чому робиться на вулицях. Хоча повинна робитися в легальних, легітимних політичних інститутах. Це свідчить  про те, що Вільнюський саміт, невдале стикування, а також розстикування  з Євросоюзом здетонували серйозними суперечностями в суспільстві.  Вони стали ще більш явними. Сьогодні мусимо визнати, що  повернутися до Вільнюського статус-кво вже неможливо. Тому вихід треба шукати з огляду на нинішні реалії.  Експерт не відкидає  можливості  напрацювати  на різних  дискусійних майданчиках  певний договір, який  можна буде запропонувати суспільству для пошуку консенсусу. Він серед іншого виступає за парламентську республіку. Вважаючи, що саме ця модель, а навіть не парламентсько-президентська, могла б бути для України ефективною найближчим часом.

Мир не можливий? Шукаймо перемир’я!

— Ми зіткнулися з класичною глибокою кризою довіри до влади. Причому як з боку тих, хто пішов на Євромайдан, так і з боку тих, які зараз підтримують владу, — підтримав колег-експертів і директор Національного інституту стратегічних досліджень Андрій Єрмолаєв. — Порядок денний у них один і той самий. Мотиви, може, й різні, а причини схожі.

Справді, мотиви, на думку директора НІСД, — це ситуація з Вільнюсом, побиття студентів та  інші силові дії. А причини значно глибші: безробіття, системна корупція, високий рівень експлуатації робочої сили та тіньова економіка.

Андрій Єрмолаєв вважає, що для пошуку ефективних рішень має ефективно запрацювати парламент, також слід продовжити роботу Національного круглого столу. І  при цьому висловив пропозицію щодо перетворення Комітету з реформ при Президентові України в Комітет з євромодернізації.

«Це був би шлях до перезавантаження курсу, нам потрібна глибока корекція економічної політики», — зазначив він.

З’ясувалося бо, що  переговори й стосовно Вільнюса велися не завжди публічно. А вирішувати долю країни в кулуарах не може собі дозволити жодна влада.

Нині ж, як влучно зазначив керівник Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко, революційна ситуація стала ще й патовою ситуацією. Саме тому треба шукати системний пошук виходу з кризи. Якщо мир ще не можливий, треба  докласти зусиль бодай для  перемир’я.