Директор Інституту агроекології і економіки  
природокористування НААН
Орест ФУРДИЧКО

ЧОРНОБИЛЬ: 25 РОКІВ НАШОГО ЖИТТЯ

Усе пізнається у порівнянні. А тому звернімось до Національної доповіді України "20 років Чорнобильської катастрофи - погляд у майбутнє". Грунтовна праця. Один із розділів присвячено еколого-біологічним наслідкам аварії. Зокрема, зазначається, що у минулому десятиріччі контрзаходи у сільськогосподарському виробництві, спрямовані на отримання чистої продукції, виконувалися в обсягах менше 10% від потреби - в значно менших об'ємах, ніж у Білорусі. Кількість населених пунктів з річною дозою опромінення, що перевищує норму, починаючи з 1994 року змінюється дуже повільно і в основному за рахунок процесів природної реабілітації грунтів. І ще. Роботи з наукового супроводу заходів з ліквідації наслідків аварії "фактично не функціонують з 1998 року за відсутністю цільової програми та фінансування". А тому, роблять висновок автори доповіді, через 20 років після аварії в Україні ще є населені пункти, де радіоактивність молока перевищує допустимі рівні, особливо гостро стоїть проблема забезпечення дітей чистими продуктами харчування. Ці та інші факти кваліфіковані як грубе порушення законів. Логічно, що після констатації фактів мала вестися відповідна робота.

Що ж маємо через п'ять років? Про деякі аспекти проблеми оглядачу "Урядового кур'єра" розповідає директор Інституту агроекології та економіки природокористування Національної академії аграрних наук України, доктор економічних наук Орест Фурдичко.

Напрацювання чекають запроваджень

- Після аварії на ЧАЕС, - каже Орест Іванович, - було забруднено більш як 5 млн га земель, на яких вироблялась продукція і проживало майже 3 млн людей, втрачено значну кількість великої рогатої худоби. В перші роки після аварії практично припинено ведення вівчарства, хмелярства, льонарства в українському Поліссі, вилучено з землекористування територію зони відчуження. Вчених залучили до планування і організації відповідних контрзаходів зі значним запізненням, що суттєво знизило ефективність заборонних та організаційних рішень першого періоду. За 25 років, що минули після аварії, радіоактивний розпад зумовив зменшення щільності забруднення грунтів наполовину. Однак у критичних населених пунктах, де контрзаходи з наукових позицій і надалі обов'язкові, необхідно вже зараз провести додаткову зйомку забруднення грунтів. Силами областей без цільового фінансування ця робота не може бути виконана. Вона також потребує методичного супроводу з боку наукових спеціалізованих організацій.

- Що ж пропонували і пропонують учені?

- У землеробстві - спеціальні технології рекультивації забруднених земель: обробіток грунту, внесення вапнякових матеріалів та мінеральних добрив у нетрадиційних співвідношеннях і дозах, використання місцевих копалин тощо. Зниження радіоактивності продукції при цьому становить 1,5 -3 рази.

Особливо висока ефективність досягається поліпшенням луків та пасовищ, коли радіоактивність кормів і тваринницької продукції зменшується в 4 - 16 разів.

У тваринництві досягнуто високої ефективності введення в раціон тварин сорбентів (фероцинів, цеолітів), що сприяє зменшенню радіоактивності продукції в 2 - 10 разів, а також довідгодівлі м'ясної худоби на чистих кормах (вміст радіоцезію в м'язовій тканині зменшується в 5 -8 разів). Застосування чистих кормів на заключній стадії відгодування ВРХ дає можливість використовувати корми з природних пасовищ практично без обмеження.

Завдяки впровадженню кормових домішок, довідгодівлі м'ясної худоби на чистих кормах, поверхневому та докорінному поліпшенню пасовищ тощо було припинено виробництво молока і м'яса з вищим за нормативи рівнем вмісту радіоцезію у колективних господарствах.

Однак у подальшому при проведенні розпаювання до використання залучили критичні торфово-болотні грунти, для яких коефіцієнт переходу радіоцезію в рослини в 30-100 разів вищий, ніж для мінеральних грунтів. Там населення випасає худобу, заготовляє сіно. Якщо корінне чи поверхневе поліпшення на таких угіддях не буде проведено, то треба забезпечити використання сіна з них тільки для відгодівлі молодняку. У крайніх випадках, коли власник худоби не має змоги заготовити чисте сіно для корів на період лактації, треба організувати заміну сіна на чисте або збір молока на переробку.

- Сьогодні населення утримує багато свиней, особливо на Поліссі, де бракує роботи. Чи є чистою вирощена продукція?

- Не завжди. Досить високі рівні забруднення свинини через радіоактивно забруднені молоко й картоплю, що є основним кормом для тварин. Можна очікувати значного підвищення забруднення молока та м'яса, оскільки нестачу кормів фермери компенсуватимуть сіном з боліт і лісів.

В умовах приватних фермерських господарств, як правило, не дотримуються рекомендованих технологій утримання ВРХ, продуктивність корів зменшується і все більша частка забрудненого молока йде на харчування дітей.

- Як справи з вапнуванням грунтів?

- Грунти Полісся переважно недостатньо забезпечені поживними речовинами, зокрема калієм. Дуже кислі становлять приблизно 9% забруднених угідь. У 1986-1999 рр. меліоровано більш як 1,5 млн га забруднених грунтів. Внесення вапна в поєднанні з добривами уможливило в перші роки після аварії знизити вміст радіонуклідів у продукції в 2,5 - 5 разів на цих територіях. .

Після 2000 року скорочення обсягів фінансування, яке триває 10 років, спричинило надмірне зниження упроваджень контрзаходів, а нині їх реалізація повністю припинена. Це неминуче призведе до підвищення рівня радіоактивного забруднення продукції рослинництва.

- Ще одна особливість Полісся: велика кількість водойм дає змогу утримувати водоплавну птицю. Чи перевіряєте її?

- Після аварії випадків значного забруднення м'яса гусей і качок вище нормативів не помічали. Останніми роками забезпечення населення фуражним зерном - проблема, тому влітку у Волинській та Рівненській областях стада гусей випасають на заплавах річок - на найбільш критичних природних ландшафтах. Природно, що концентрація радіоактивного цезію в м'ясі гусей вища, ніж у яловичині. Сім'я в Поліссі використовує за зиму кілька десятків гусей. М'ясо птиці стало критичним продуктом для значних контингентів населення. Вийти з такої ситуації дає змогу довідгодівля птиці чистими кормами за 2-2,5 місяця перед забоєм. Розвиток кормової бази стане основою для виробництва чистого молока та м'яса. Молочне скотарство необхідно забезпечити комбікормами зі спеціальними добавками.

Звичайно, ми торкнулися лише кількох проблем. Щоб усіх їх позбутися, потрібна система в роботі. А тому необхідно розробити та реалізувати на практиці державну програму впровадження протирадіаційних контрзаходів і наукового супроводу в агропромисловому виробництві. У майбутнє мало дивитись - на нього треба працювати.

Внутрішнє опромінення висвітлює зовнішні проблеми

- Що нині є найбільшою небезпекою для населення потерпілих регіонів?

- Внутрішнє опромінення через надходження радіонуклідів до організму людини з продуктами харчування. Споживання забрудненої їжі призводить наразі до 80-95% додаткової дози опромінення.

За даними Національної комісії з радіаційного захисту, майже у 60 населених пунктах питома активність цезію та стронцію постійно перевищує допустимі рівні. А в 522 селах і селищах забруднення молока у 30% особистих підсобних господарств перевищує допустимі нормативи. У десяти відмічено перевищення вмісту радіонуклідів в овочах і картоплі, що не спостерігалося раніше.

Результати аналізу споживчого кошика мешканців північних районів Полісся засвідчили, що люди значною мірою самостійно забезпечують власну потребу у продуктах харчування.

Аналіз внеску окремих продуктів у харчовий споживчий кошик населення забруднених регіонів виявив цікаві закономірності. Городину власного виробництва споживають більше, аніж продукцію тваринництва (м'ясо), чого не спостерігали в попередні роки. Загалом, у порівнянні з рекомендованим раціоном, у споживчому кошику починають переважати картопля та овочі.

Стратегія ведення сільського господарства на радіоактивно забруднених територіях нині все ще орієнтована на традиційні для цієї території технології.

Враховуючи те, що населення все більше орієнтується на споживання продукції власного виробництва, фахівці Інституту агроекології і економіки природокористування останніми роками приділяють значну увагу вивченню овочевої складової споживчого кошика.

Накопичення радіоцезію картоплею й овочами в більшості випадків не перевищують допустимих рівнів, але якщо брати до уваги те, що сільські мешканці споживають 200-300 кг картоплі, а капусти - 50-100 кг/рік, то внесок цих продуктів у формування дози може стати вагомим.

Встановлено, що ранньостиглі сорти інтенсивніше накопичують радіоцезій у порівнянні з середньо- та пізньостиглими.

Добір культур і сортів з мінімальним накопиченням радіонуклідів - це найдоступніший нині захід зниження надходження радіонуклідів з грунту в урожай, тому дослідження щодо накопичення радіонуклідів вітчизняними сортами овочевих культур продовжуємо.

Прогнозні розрахунки для дерново-підзолистих супіщаних грунтів показують, що вже за щільності забруднення радіоцезієм 5 Кюрі/км2 неможливо одержати продукцію таких культур, як гречка, горох, вика, люпин, яка б відповідала допустимим рівням, а при вищій щільності забруднення цей список можуть доповнити овес та цукрові буряки.

- Полісся - традиційний район м'ясо-молочного скотарства. Тим часом зростає частка свинини в споживанні тваринницької продукції. Чи відповідає це рекомендаціям спеціалістів?

- Ні. Біда в тому, що поголів'я великої рогатої худоби значно скоротилось, а це призвело й до деформації структури харчування.

Досвід Білорусі та Росії свідчить, що ефективна реалізація системи контрзаходів у тваринництві можлива лише при великотоварному виробництві. Дрібний приватний власник не може реалізувати рекомендовані заходи без певної підтримки держави. Звідси висновок - розвиток тваринництва на радіоактивно забруднених територіях повинен бути спрямований на формування великих та середніх господарств при постійній підтримці держави.

 

ДОСЬЄ "УК"

Орест ФУРДИЧКО. Народився 10 жовтня 1952 р. у с. Стрільбичі Старосамбірського р-ну Львівської області. Закінчив з відзнакою Львівський лісотехнічний інститут за спеціальністю "лісове господарство".

Доктор економічних наук, професор, академік Національної академії аграрних наук України, Заслужений працівник сільського господарства України, Повний кавалер ордена "За заслуги".

Працював у системі лісового господарства України - пройшов трудовий шлях від інженера до першого заступника Голови Державного комітету лісового господарства. Був першим заступником міністра охорони навколишнього природного середовища. У 1997-1998 рр. - голова Львівської обласної ради, 1998-2002 рр. - народний депутат України.

З 2005 р. очолює Інститут агроекології і економіки природокористування НААН.

КОМПЕТЕНТНО

Ігор ГРИНИК,
віце-президент Національної академії аграрних наук,
академік

- У забруднених селах можна почути: "Яка там радіація - не до неї. Тут аби вижити. Роботи немає, пенсії не вистачає. Де брати гроші для купівлі чистих продуктів? Виживаємо за рахунок самозабезпечення: радіації не бачимо і не відчуваємо, а їсти треба щодня"...

Зрозуміти таку логіку знедолених людей можна. Але не змиритися з нею. Так, збігає 25 років після аварії. Час і економічні негаразди в державі дещо притупили увагу до ліквідації її наслідків. Але проблеми є і їх необхідно розв'язувати. Тим більше, що прогноз динаміки поведінки радіонуклідів у системі "грунт-рослини" показує, що без проведення комплексних контрзаходів у сільгоспвиробництві незадовільна ситуація там буде ще не одне десятиліття. Землі треба допомагати справлятись з бідою. Лікуючи грунт, дбатимемо про здоров'я людей. Що і як робити, вчені знають. Рекомендації розроблені для кожного регіону, але практично не застосовуються. Цього ж року програми ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС Україна не має взагалі. Зрозуміло, за таких умов коштів на моніторинг ситуації на місцях, продовження наукових досліджень ученим бракує. Якби поради фахівців втілювали у життя, то вже сьогодні держава мала б віддачу капіталовкладень.

Скажімо, ще 1997 року академік В. Сайко пропонував вилучити з інтенсивного обігу майже 50 тис. га радіоактивно забруднених земель для залуження або залісення. Таким чином допомогли б природі справитися з бідою, створили б там захисні насадження. Пропозиція залишилася нереалізованою. Тим часом докорінне поліпшення природних кормових угідь дає можливість знизити надходження радіонуклідів з грунту в лучні трави і на практиці забезпечує зниження коефіцієнта переходу радіоцезію в 4-10 разів.

Саме цей захід міг би сприяти налагодженню в зоні Полісся вирощування великої рогатої худоби і збалансувати там харчування населення згідно з науковими рекомендаціями.

Нині вже постало питання повернення до життя грунтів, а отже, й сіл, у другій і третій зонах. Робити це можна і треба, але при належному науковому супроводі.

Екологічне оздоровлення забруднених територій має передбачати відновлення природної ландшафтної структури угідь до умов, рекомендованих для Полісся. Для цього слід науково обгрунтувати пріоритети розвитку агропромислового виробництва в рамках державної програми поводження з радіоактивно забрудненими територіями.

Необхідно реалізувати на практиці програму впровадження в агропромисловому виробництві системи протирадіаційних контрзаходів і їх наукового супроводу.

Зростання частки сільськогосподарської продукції для власного споживання, що вирощується у приватному секторі, вимагає постійної реорганізації системи радіоекологічного контролю та перегляду діючої системи моніторингу і реалізації контрзаходів, що гарантуються державою.

Загалом комплекс науково-дослідних робіт, виконаний Інститутом агроекології і економіки природокористування НААН у співпраці з науковцями Інституту сільського господарства Полісся, Національного наукового центру "Інститут грунтознавства та агрохімії", УкрНДІ сільськогосподарської радіології та Чорнобильської комісії ПРООН дає підстави стверджувати, що відновлення ефективної системи господарювання має базуватися на відновленні великотоварного виробництва з відродженням м'ясного скотарства як профілюючої галузі агропромислового комплексу.