Командувач Сил територіальної оборони ЗСУ Юрій Галушкін: «Стрілецькою зброєю й боєприпасами тероборону укомплектовано на 100%»

Масштабна концентрація російських військ на кордоні з Україною поставила перед кожним українцем питання: як чинити опір у разі відкритого вторгнення? Тож тема територіальної оборони цікавить громадян із практичної точки зору. Наскільки сформовано й укомплектовано в державі Сили тероборони, чи вистачає їм озброєння, хто і за що відповідатиме в її штабах на місцях, як вона діятиме в разі агресії, що необхідно, аби стати до її лав? Про це розповів бригадний генерал Юрій ГАЛУШКІН, якого 1 січня Президент призначив на посаду командувача Сил територіальної оборони ЗСУ.

— Із початку року набув чинності Закон «Про основи національного спротиву». Як оціните нинішній стан справ у питанні створення територіальної оборони країни?

— Хоч закон опубліковано ще торік 17 червня, офіційно сили територіальної оборони не можна було створити до набуття ним чинності. Звичайно, до цього моменту було зроблено багато попередніх заходів: опрацьовано штати, командування регіональних управлінь, бригад, батальйонів; визначено місця дислокації та попередньо організовано роботу щодо їх передачі. А це непросте питання, бо вони перебувають у різних підпорядкуваннях — МОН, управлінь охорони здоров’я, місцевих органів влади тощо. Триває призначення посадових осіб, комплектуються підрозділи, організовується система управління ними, комплектування матеріально-технічними засобами. Однак у нас дуже стислі терміни. З огляду на виклики й загрози, які постали перед Україною, першочергово ми сконцентрувалися на прикордонних із Росією й Білоруссю областях. Їх у нас 13.

Сили територіальної оборони складаються із 25 бригад. У кожній області є бригада. Область — це зона територіальної оборони. Так визначено в законі.

— Тобто кістяк тероборони в областях уже сформовано?

— Кістяк сформовано, посадових осіб призначено, визначено тимчасове місце дислокації. Залежно від кількості районів в області сформовано в кожній бригаді необхідну кількість батальйонів. Їх може бути від чотирьох до десяти. Наприклад, бригада міста Києва налічує десять батальйонів. У деяких областях — шість, в інших — вісім. Ці батальйони сформовано, триває процес комплектування.

У прикордонних областях батальйони і бригади укомплектовано приблизно на 70%, решту областей закомплектуємо до 70% до кінця наступного місяця. 70% — це мінімальна цифра, яка забезпечує виконання завдань. Наступне питання — забезпечити зберігання зброї і боєприпасів та матеріально-технічних засобів при кожному батальйоні.

У медіа поширюють російські фейки, начебто Сили територіальної оборони — це «піхота для бідних». Зрозуміло, чому таке роблять. Бо здогадуються, наскільки розгортання сил територіальної оборони зменшує їхній бойовий потенціал і морально-психологічний дух російських солдатів.

Система територіальної оборони існувала і раніше в складі Сухопутних військ, але не була такою масштабною, як тепер. Тобто її створюємо не з нуля, а істотно нарощуємо спроможності. Адже маючи такі бригади і батальйони у всіх областях, можемо швидко закомплектуватися резервом і бути готовими до виконання завдань.

Звичайно, є певні складності. У нас немає в кожній області пункту постійної дислокації з ремонтом, кімнатами для зберігання зброї, складами для зберігання матеріально-технічних засобів, сигналізацією тощо. Але ще раз хочу зауважити, що створення дієвої системи управління, над якою працюємо, наявність у кожного батальйону і бригади свого резерву територіальної оборони, сформованого з жителів цієї області чи району, наявність бронежилета, каски, зброї дають змогу отримати підрозділ, готовий воювати. А те, що немає ремонту в приміщенні, не так важливо. Пізніше дійдемо до високого рівня матеріально-побутового забезпечення, але наше головне завдання сьогодні — бути готовими до опору найближчим часом. Щоправда, у нас обмежений термін формування. Ми змушені у стислі строки проводити ці процеси, бо, на жаль, не знаємо, що в Путіна в голові.

— Найчутливіше нині питання — забезпеченість зброєю і можливість швидко роздати її військовим, якщо раптом ворог перейде кордон. Як вирішують питання оперативного забезпечення зброєю підрозділів?

— Зробимо це в найкоротший термін. Але зброя і боєприпаси — це те, що необхідно ще й уміти зберігати. Ми не можемо привезти в батальйон машину автоматів, розвантажити їх на купу і не мати змоги її охороняти. Щоб їх охороняти, слід мати відповідно обладнані спеціальні приміщення, зокрема протипожежною сигналізацією. Її має бути виведено на пульти структурних органів Нацполіції. Маємо організувати цілодобове чергування, і тоді завеземо цю зброю. Це відбудеться найближчим часом. Зараз кажуть: роздаймо зброю людям. Але ж для того, щоб зберігати її вдома, теж мають бути відповідні умови.

Не хочу, щоб цими поняттями оперували непрофесійно. Перед тим як роздати зброю і боєприпаси на руки, є перший етап — забезпечити  зберігання зброї і боєприпасів при батальйонах. Тобто, умовно кажучи, резервіст із сусіднього села приїхав у свій батальйон, отримав зброю, боєприпаси, а до цього ми вже провели збори і заходи. Він знає свій маневр, знає, у складі якого підрозділу діятиме, знає свого командира. І разом із командиром або без нього знає, який об’єкт охороняє чи який захід проводить. Це істотно зменшує час готовності до виконання завдань.

— Наприкінці 2021 року міністр оборони і головнокомандувач виступили із заявою, де застерегли органи місцевої влади щодо перетягування на себе ініціативи зі створення штабів тероборони. Можливо, роз’ясните, де зона відповідальності місцевої влади, а де — військових, щоб не вийшло, що в нас змагаються, хто головніший.

— Такого не буде. І міністр оборони зробив абсолютно правильне зауваження. По-перше, що таке штаб територіальної оборони? Кілька днів тому вийшло положення, в якому визначено, як організовано його роботу. Начальник штабу зони територіальної оборони — військова людина, яка підпорядковується командувачу Сил територіальної оборони. У законі чітко прописано, що керує територіальною обороною головнокомандувач ЗСУ через командувача Сил територіальної оборони. Штабом територіальної оборони зони чи району керує командир бригади. А зоною територіальної оборони керує відповідно голова ОДА, РДА через штаб.

Штаби зон і районів тероборони — постійно діючі органи. В особливий період штабам додають додаткові функції. А з моменту набуття чинності правового режиму воєнного стану вже реалізують зведений план тероборони.

До складу штабу входитимуть певні люди, структури від представників усіх сил оборони, ЗСУ, місцевих органів самоврядування. У законодавстві всі завдання і повноваження прописано: за що відповідає командувач, за що — керівник штабу, за що — керівник зони і в кого які повноваження. Військовий командир керує військовою складовою, цивільний начальник — цивільною складовою. Крапка.

— А яка ситуація із забезпеченням тероборони озброєнням?

— Стрілецькою зброєю і боєприпасами ми укомплектовані на 100%. Наше завдання — в найкоротшій термін зробити так, щоб ми в разі потреби могли скористатися ними якнайшвидше. Щодо особового складу: говоримо про 70% за штатом мирного часу. Слід зрозуміти, що не можемо утримувати 200 тисяч осіб Сил територіальної оборони, щоб вони функціонували у повсякденні. Не кожна країна може утримувати таку регулярну армію, як у нас в Україні. ЗСУ, згідно із законом, налічують 261 тисячу осіб. Із них тисяча — це рух опору і 10 тисяч — Сили територіальної оборони за штатами мирного часу. Після введення у дію зведеного плану територіальної оборони буде змога розгорнутися до сотень тисяч на базі цих батальйонів і бригад. У разі війни ми однозначно розгорнемо свої сили, але утримувати 200 чи 300 тисяч Сил територіальної оборони повсякденно неможливо.

У кожному районі країни маємо таку кількість людей і той підрозділ, який спроможний швидко розгорнутися до штату воєнного часу, мати резервістів, забезпечити людей зброєю, і вони будуть готові виконувати свої завдання.

— Чи заплановано спільні навчання Сил тероборони та інших підрозділів ЗСУ?

— Спільні навчання із залученням представників Сил тероборони сплановано. У нас буде не менш як п’ять бригадних навчань з мобілізуванням резервістів цих бригад. Та цього недостатньо. Проводимо дуже багато зборових заходів і навчань керівного складу. Готуємо зв’язківців, мінометників, протитанкістів, зенітників, окремо проводимо збори з керівництвом, навіть командирів бригад навчаємо. А за рішенням міністра оборони проведемо зборові заходи з головами ОДА і РДА.

— Акцентуємо на практичних порадах для наших громадян. Як пересічна людина може долучитися до служби в теробороні?

— Долучитися можуть усі охочі: а) підписати контракт на службу і проходити службу військовим; б) підписати контракт резервіста Сил територіальної оборони. І перший, і другий варіант слід здійснювати згідно із встановленим порядком через обласні та районні територіальні центри комплектування й соціальної підтримки.

— Умовно кажучи, людині треба взяти паспорт, ідентифікаційний код і прийти у колишній військкомат?

— Якщо хтось хоче проходити службу в батальйоні чи бригаді, звертається до командира, проходить з ним співбесіду, після чого йде в обласний чи районний територіальний центр комплектування та засвідчує, що він кандидат для проходження служби. Далі — медкомісія, оформлення документів, призов, форма й служба. Друге питання — це люди, які стають резервістами ТрО. Це ті, кого можна мобілізувати в разі відкритої агресії чи іншої надзвичайної ситуації. Тобто резервіст ТрО живе і працює у своєму районі, там проходить службу і знає, що в разі загрози, коли його мобілізують, він проходитиме службу в тому батальйоні, де живе, і захищатиме свій дім і родину.

Здоров’я військовослужбовця або майбутнього військовослужбовця — дуже важливий аспект. Маємо обстежити його стан, визначити, чи він здатний виконувати завдання — це абсолютно логічно і нормально. Проходження медкомісії, оформлення документів — це теж займає певний період.

Якщо людина, не пройшовши комісію із придатності до служби, потрапить в армію і помре від хвороби, то держава зобов’язана у разі загибелі чи смерті військовослужбовця під час виконання службових обов’язків компенсувати його сім’ї страховку і виплатити майже мільйон гривень компенсації родині.

Ще один момент — належне інформування. Людина не зовсім розуміє, що таке бути резервістом у Силах тероборони. Чи часто її залучатимуть до зборів, а якщо так, то чи зберігатиметься робоче місце, чи це все оплачуватимуть, як часто це все відбуватиметься? Чи обов’язково вона має приходити щосуботи для проведення занять? Тут багато нюансів.

— Були дискусії, що Сили тероборони можуть залучати й перекидати зі своїх територій в інші області.

— Коли почалася війна з Росією в 2014 році, у надкороткий період було сформовано батальйони територіальної оборони. Кожна область сформувала цей батальйон і, за рішенням Головнокомандувача ЗСУ, батальйони ці були з різних областей перекинуто на фронт. І вони воювали потужно й гідно. Потім вони переформувалися в окремі мотопіхотні батальйони і стали складовою наших бойових бригад, батальйонами у механізованих бригадах.

Тепер, якщо сформовано батальйони тероборони, їх призначено для виконання завдань, визначених законами, у своїх зонах і районах відповідальності. У разі потреби чи обстановки Головнокомандувач може прийняти необхідне рішення.

— Як діятиме тероборона в разі агресії? Вона стоятиме по периметру міста, охоронятиме критичну інфраструктуру, її залучатимуть на передову чи до наступальних операцій?

— У наступальних операціях напевне ні. У разі відкритої агресії йдеться про оборону, а не наступ.

Хочу закликати ще активніше долучатися до тероборони жителів прикордонних областей. Вони доволі активні, однак у цих регіонах потреба нагальна, бо Російська Федерація сконцентрувала свої війська саме поблизу них. Тож маємо сформувати найпотужніший резерв Сил територіальної оборони. Таке завдання ставимо і, переконаний, нам вдасться його реалізувати. Ніхто не може залишатися осторонь, коли йдеться про безпеку своєї домівки, села, міста та країни.

Ірина КОЖУХАР,
Укрінформ
(Надруковано зі скороченнями)