До корпункту газети «Урядовий кур’єр» у Вінниці зателефонував пенсіонер Олександр Глінчевський із питанням, яке мені спочатку видалося дрібним: поскаржився, що в них не заасфальтовано вулицю. Чимало вінницьких вулиць не мають асфальту, а він вбачає проблему в якихось двохстах метрах бездоріжжя. Утім, голос у слухавці зауважив, що йдеться про імідж міста, бо ними туристи прямують до відомого на всю країну світломузичного фонтана.

Не поламайте ноги

Вулиця Кармелюка від площі Жовтневої йде вздовж набережної, де в руслі річки Південний Буг розміщений фонтан, а потім завертає круто ліворуч на косогір. Більшою частиною її біжить гладенька асфальтівка, проте там, де вона долає косогір, хоч знак став «Обережно, не поламайте ноги!» Машинам тут теж непереливки: колеса по черзі потрапляють то в ямки, то на горбки, а днище іноді «черпає» камені.

Різкого контрасту вулиця набула після реконструкції набережної. Тоді приблизно три четвертих її асфальтували, а решті двомстам метрам, які ніби сховалися від очей, не надали значення. «Уже три роки вона така. Авто на фонтан нею їдуть. А лагодити її ніхто не хоче. Нещодавно я відремонтував ходову в машині, але не знаю, чи надовго вистачить», — бідкається місцевий житель Ігор Качан. Коли він сів за кермо, я наочно побачив, що вулиця завузька і двом легковикам на ній не розминутися. А якщо вони здибаються — то у кого міцніші нерви? А такі ситуації, зі слів мешканців, трапляються.

Зауважимо, що основний пішохідний маршрут на набережну — з боку площі Жовтневої. Хоча, кажуть жителі, бездоріжжям туристи теж добираються. Зокрема ті, що припарковують автомобілі на вулиці Богдана Хмельницького, в яку впирається Кармелюка. Або й їдуть, коли на перехресті немає працівників ДАІ, бо в’їзд у паркову зону від площі Жовтневої заборонено. «З дітьми, візками йдуть. Це ж такою дорогою. Страшно дивитися. До нас звернулася міська рада, щоб ми брали участь у співфінансуванні будівництва дороги. Ми нічого не мали б проти, якби вулиця була суто наша. За день 10–15 машин проїде за потребами жителів. Але ввечері за 2 години проїжджає до 40 авто, коли відкривається фонтан. То це наша вулиця чи міста?» — запитує пенсіонерка Таїсія Лапінська.

Олександр Глінчевський показує, яким бездоріжжям ходять туристи. Фото автора

Бездоріжжя  на YouTube

Зі слів Олександра Глінчевського, протягом трьох останніх років жителі звертаються до міської влади із проханням заасфальтувати ділянку. На свої листи вони отримують відповідь, що міський бюджет не має можливостей, а тому оптимальний варіант — вирішити питання співфінансуванням.

З 2007 року в місті щодо вулиць приватної забудови діє програма 50 на 50 або 70 на 30, за якої щонайменше половину необхідних коштів виділяють із бюджету, а решту дають мешканці. Так проводиться каналізування, підключення до мережі водопостачання, асфальтування тощо. У своєму листі-відповіді від 18.06.2013 року міська влада зазначає: «Щоб ви розуміли — у місті налічується 611 вулиць та провулків приватної забудови. Лише 179 з них заасфальтовані». Отож проблема не лише на вулиці Кармелюка.

Та люди теж мають що сказати. У зверненні до міського голови від 24.07.2012 року жителі «бездоріжньої» ділянки вулиці зауважили: «Ви багато зробили і робите для поліпшення життя вінничан, і ми це цінуємо, але про маленьку кількість людей і частину вулиці, яка розташована в центрі міста, ви забули на довгі 4 роки. Ми своїми силами провели воду, газ, каналізацію. Так, це для покращення нашого життя, але й для іміджу міста і його голови. Тому дуже просимо заасфальтувати приблизно 200 метрів нашої вулиці. Подумайте, як часто згадують вас люди, що ідуть на фонтан і повертаються. Левицька, Ящук та ін. Усього 32 підписи».

Отже, жителі проблемної частини вулиці стверджують, що без допомоги бюджету, лише власними силами облаштували побутовий комфорт. Вони запевняють, що 4 роки тому стан покриття вулиці був трохи кращий, але під час реконструкції набережної й фабрики, розташованої поряд, нею йшла важка техніка, вивозили сміття, що позначилося на стані покриття. Як показують свіжі відбитки протекторів біля воріт дорожнього управління, запасний виїзд якого виходить на Кармелюка, і переконують, що його техніка їздить їхньою вулицею, але у співфінансуванні про частку управління не йдеться. Вони не можуть зрозуміти, чому жителі більшої частини вулиці за асфальтування не платили, а жителям меншої пропонують у складчину. І насамкінець зауважують, що переважно тут мешкають пенсіонери.

У протоколі № 1 зборів жителів вулиці Кармелюка, які в присутності працівників міської асоціації органів самоуправління населення в липні цього року розглянули питання щодо капремонту проїжджої частини, немає жодного голосу «за» на умовах співфінансування. Та діалог влади й жителів триває. Він уже вийшов за межі міста: влітку цього року відео з бездоріжньої ділянки — від вулиці до фонтана — мешканці розмістили в Інтернеті на YouTube.

Можна із ситуації іронізувати: поки на набережній паслися кози, проблеми ніби й не було…

ПРЯМА МОВА

Ігор КОРОЛЬЧУК, 
директор департаменту комунального 
господарства та благоустрою Вінницької міської ради:

— У місті щодо вулиць приватного сектору діє програма співфінансування. Можливості міського бюджету обмежені, а багато наших вулиць приватної забудови зовсім не мають твердого покриття. Тому передусім роблять ті, де мешканці беруть участь у співфінансуванні. Наприклад, цього року так планується зробити 14 вулиць.

Фонтан і набережну робив благодійний фонд одного з інвесторів. Асфальтування вулиці Кармелюка від площі Жовтневої до фабрики фінансувало інше підприємство. Вона не була кращою, і важка техніка нею не пройде, бо місцями її ширина, мабуть, менш як 5 метрів. Ми неодноразово повідомляли, що готові працювати на умовах співфінансування, тому що коштів, які виділяються, недостатньо. Якщо мешканці погоджуються, то асфальтування вулиці можна включати в план наступного року. Теоретично, можливо і цього року.

Політика міської влади така: якщо є співфінансування, ми підтримуємо, плюс до того, що кошти з іншого об’єкта перерозподіляються. А все відразу зробити не вийде, бо можливості бюджету обмежені.