ВІДНОСИНИ

Навіть у торгівлі з євросоюзівськими неофітами Україна виглядає сировинним придатком  та ринком збуту

Друге засідання Міжурядової українсько-угорської комісії з питань економічного співробітництва, що відбулося днями в Одесі, виразно продемонструвало, що нашій країні доведеться ще багато попрацювати, аби бути гідним гравцем на ринку хоча б Центральної Європи. Попри те, що в рамках засідання було проведено бізнес-форум, якимись конкретними здобутками тут похизуватися важко. Очільник української частини, міністр аграрної політики та продовольства Микола Присяжнюк мусив визнати, що засідання виявилося більш декларативним, ніж практичним, і підкреслив, що вважає неприпустимим «збиратися так несистемно».

Вірогідно, що угорці до нас приїхали тільки через те, що на державному рівні нині опрацьовують нові економічні вектори. «Новий уряд Угорщини, який прийшов до влади торік, визначив своїм стратегічним напрямом політику відкритості на схід», — повідомив голова угорської частини, міністр національного розвитку Тамаш Феллеггі. Він назвав трьох основних партнерів, про яких ідеться у новій стратегії, — це Україна, Росія та Китай.

Доки не збудуємо якісної залізниці та автодоріг, про відродження дунайських портів думати зарано. Фото Олександра ЛЕПЕТУХИ

Зростання є — немає паритету

Позиція нашої країни в економічній співпраці з Угорщиною загалом типова для відносин із країнами колишнього соцтабору: ми спостерігаємо зростання обсягу зовнішньої торгівлі, втім, переважно за рахунок імпорту. І з формуванням дедалі більшого від’ємного сальдо. Частка Угорщини в українській зовнішній торгівлі становить близько 2% — вдвічі менше, ніж у торгівлі з Польщею, та трохи більше, ніж із Чехією чи Румунією.

Протягом 2011-го товарообіг між Україною та Угорщиною зріс на 35% порівняно з попереднім роком. При цьому зростання імпорту — 64%, а експорту — 15%.

Микола Присяжнюк зауважує, що вже найближчим часом такий дисбаланс може бути ліквідований — якщо зможемо активізувати торгівлю електроенергією. Більш того, коли окремо розглядати товарообмін сільгосппродукцією, то тут вже тепер існує цілковитий паритет. Інакше кажучи, навіть на ринок Центральної Європи ми нині можемо виходити лише як аграрна країна або ж торгуючи ресурсом, сформованим ще за радянських часів.

Хоч невиразні, але перспективи

Потенційно успішною може бути співпраця у сфері АПК — і не в тому сенсі, щоб просто продавати нашу сільгоспсировину для їхніх переробних підприємств, це ж бо ми і так вже робимо. Тамаш Феллеггі зокрема говорив про реалізацію на Одещині замкненого циклу із виробництва вина за угорськими технологіями, і можливо, за фінансового супроводу угорських банкових установ. Щоправда, невідомо, хто будуть ті бізнесмени, які візьмуться за цю справу, і чи візьмуться вони за неї взагалі. Натомість вже є конкретна угорська фірма «Органіка», яка готова позмагатися за наші нечистоти. Вона має неабиякий досвід роботи з каналізаційним обладнанням, зокрема в Китаї. Нині це підприємство хоче працювати в Одесі.

Окрема історія — транспортна співпраця. Угорщина — член Євросоюзу та шенгенської зони, Україна — точка дотику з ринками СНД. Угорці можуть дати нам якісь пріоритети у торгівлі із Заходом, Україна для них може стати воротами до ринків Сходу. Ось тільки не зрозуміло, що за товар ми зможемо везти до ситої Європи, коли й Центральна у нас готова брати тільки зерно та електроенергію?

Та й із транспортними артеріями для такого товарообміну є ще чимало проблем. Блакитна магістраль Європи — Дунай у своїй українській частині має суто тупикову ділянку. «Доки ми не збудуємо якісної залізниці та автомобільної дороги, доки не відновимо союзної траси Рені — Баку на українській території, про відродження дунайських портів не може бути серйозної мови», — заявив під час нещодавнього візиту до Одеси віце-прем’єр — міністр інфраструктури Борис Колесніков.

Отже, аби наповнити засідання міжурядових комісій такою жаданою конкретикою, Україні доведеться ще чимало попрацювати над створенням власної транспортної інфраструктури та високотехнологічної промисловості.