«Урядовий кур’єр» започатковує новий проект «Звучить гордо!», в якому розповідатиме про роботу вітчизняних підприємств, фірм та компаній, що випускають конкурентоспроможну продукцію, сплачують податки — одне слово, приносять користь державі.
Жителі міста Жовті Води на Дніпропетровщині можуть із гордістю розповідати про визначальну перемогу українського війська під проводом Богдана Хмельницького над польською шляхтою у далекому 1648 році і про унікальне не лише для Дніпропетровщини, а й для України загалом Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (ДП «СхідГЗК»). Історична гордість Жовтих Вод конкретно втілена у семиметровому бронзовому пам’ятнику Героям Визвольної війни українського народу 1648—1654 років Богдану Хмельницькому, Максиму Кривоносу та Івану Богуну, які гарцюють на конях на п’ятиметровому пагорбі в мальовничому міському парку. А от все ДП «СхідГЗК» не побачиш: уранова гордість Жовтих Вод залягає глибоко під землею. До того ж значна його частина — на території сусідньої Кіровоградської області. У Жовтих Водах на одному з основних підрозділів комбінату — гідрометалургійному заводі — переробляють уранову руду і виробляють концентрат природного урану.
У десятці світових лідерів
До речі, комбінат — єдине в Україні та найбільше в Європі підприємство, яке забезпечує видобуток уранової руди та виробництво уранового оксидного концентрату. Підприємство входить до десятки найбільших виробників урану в світі (нині на планеті нараховується понад 35 урановидобувних центрів). Як зазначають фахівці, запасів уранових родовищ вистачить, щоб на тривалий термін (до 100 років) забезпечити сировиною для ядерного палива всі вітчизняні атомні станції ( нині підприємство дає лише 40% потреб України). ДП «СхідГЗК» спроможний вийти на рівень 100% забезпечення вже до 2020 року.
Відомий автор книг про менеджмент та бізнес Террі Гібсон стверджував, що менеджмент — це мистецтво досягнення цілей в умовах обмеженості ресурсів. Зміст цього висловлювання влучно характеризує плідну роботу генерального директора ДП «СхідГЗК» Олександра Сорокіна. Те, що Новокостянтинівська шахта, з якою підприємство пов’язує своє майбутнє, повернулась до складу комбінату, — одна з перемог Олександра Геннадійовича та його однодумців.
— Лише одна наша найперспективніша Новокостянтинівська шахта (НКШ), що в Маловисківському районі Кіровоградської області, — каже Олександр Сорокін, — може забезпечити всю ядерну енергетику країни паливом на 50 років. Не випадково місцеве родовище за запасами урану вважається найбільшим в Європі. Його освоєння — це частина Державної цільової економічної програми «Ядерне паливо». За своїм енергетичним еквівалентом одна Новокостянтинівська шахта може замінити 20 вугільних шахт потужністю один мільйон тонн вугілля кожна. В перспективі на НКШ видобуватимуть від 1,5 до 2,5 мільйона тонн уранової руди на рік. Але щоб це сталося, нам потрібні інвестиції: 1,5 мільярда гривень на 2 роки дадуть змогу завершити пусковий комплекс (виведення об’єкта на проектну потужність потребує ще 5 мільярдів гривень). Ми ці кошти спроможні швидко відпрацювати, щоб у подальшому заробляти самостійно і забезпечити повну потребу атомної енергетики України в урановій сировині. Але сьогодні без підтримки держави здійснити окреслене дуже важко.
Півкопійки на розвиток
На підтвердження своїх слів Олександр Геннадійович показує розрахунки: уран порівняно з іншими видами енергетичних ресурсів має принципові переваги. По-перше, він має надзвичайно високу концентрацію енергії (1 кілограм урану замінює 20 тисяч кілограмів вугілля), тому не потребує великої кількості транспорту, складських приміщень. По-друге, викиди в атмосферу від спалювання урану становлять 2—6 грамів двоокису вуглецю на вироблену одну кіловат-годину, що в рази менше, ніж при використанні вугілля, нафти, навіть природного газу. За даними МАГАТЕ, між іншим, смертність людей, які працюють на АЕС, майже в 300 разів нижча порівняно з тими, хто виробляє електроенергію на ТЕС. І, нарешті, економічна перевага урану над іншими видами палива: повна собівартість електроенергії вітчизняних АЕС в рази нижча, ніж у ТЕС.
— Для повного розвитку уранового виробництва комбінату, — продовжує генеральний директор, — достатньо лише 0,5 копійки цільової надбавки з тарифу на одну кіловат-годину електроенергії, що виробляється в Україні з розрахунку на рік. Погодьтеся, ціна прийнятна. Ці півкопійки за два роки виведуть Новокостянтинівську шахту на проектну потужність, що в свою чергу забезпечить атомну енергетику України ураном власного виробництва. Також треба врахувати, що запаси нафти та газу в нашій державі — досить обмежені й не можуть бути базисними елементами енергетики України. А видобуток кам’яного вугілля характеризується дуже складними гірничо-геологічними умовами: великі глибини залягання, малі потужності, небезпечна робота шахтарів, що нерідко призводить до аварій з людськими жертвами. Звідси — висока собівартість вугілля, що видобувається. І на це обов’язково треба зважувати в нинішній складній економічній ситуації.
І виробник, і платник
ДП «СхідГЗК» географічно розташоване у трьох областях: Дніпропетровській, Кіровоградській та Миколаївській. У Жовтих Водах не лише переробляють те, що видобувають шахтарі на Інгульській, Смолінській та Новокостянтинівській шахтах Кіровоградської області, а й виготовляють сірчану кислоту, якість якої високо оцінюють далеко за межами України. А на Миколаївщині ДП «СхідГЗК» проводить роботи з моніторингу навколишнього природного середовища на відпрацьованому методом свердловинно-підземного вилуговування Братському родовищі, готується до відпрацювання Сафонівське.
У виробничих підрозділах комбінату працює понад сім тисяч робітників, 3,2 тисячі з них — у Жовтих Водах. Звісно ж, для міста, де проживає понад 45 тисяч, комбінат є не лише головним годувальником (надходження з підприємства становлять понад 60% місцевого бюджету), а й роботодавцем. У мерії «уранової столиці» України з нетерпінням чекають на заробітну плату комбінатівців, бо тоді місто у прямому сенсі цього слова оживає: активніше працюють служба побуту, об’єкти торгівлі. До речі, за радянських часів Жовті Води фінансували прямісінько з центру. Управління робочого постачання з розгалуженою мережею об’єктів торгівлі входило до складу комбінату. До сьогодні мешканці сусідніх міст і навіть обласних центрів добре пам’ятають, як їздили у Жовті Води за продуктами, одягом та іншими речами.
Нині делікатесами у магазинах вже нікого не здивуєш, як кажуть, були б гроші, але ДП «СхідГЗК» робить все для того, щоб у місцевих жителів був багатим не тільки стіл. Справжньою гордістю Жовтих Вод є Центр народної творчості, культури і дозвілля, який комбінат побудував у 1957 році за проектом заслуженого архітектора Російської Федерації, лауреата Державної премії Олексія Александрова. Ще два подібних палаци було побудовано у Челябінській області та в Чехословаччині. Але вони програють жовтоводському у внутрішньому оздобленні залів та інтер’єрів. Попри економічні труднощі, ДП «СхідГЗК» й досі утримує цей храм культури, в якому працює 15 самодіяльних колективів, сім з яких носять почесне звання «народний».
На комбінаті діє потужна профспілкова організація, яка входить до складу Східної об’єднаної організації Атомпрофспілки. Соціальний пакет, яким користується кожен працівник комбінату, становить цього року понад 10,5 тисячі гривень.
А ще комбінат є важливим для Кіровоградщини. Торік підприємство сплатило до бюджетів різних рівнів сусідньої області понад 175 мільйонів гривень. Нинішнього року «кіровоградський внесок» ДП «СхідГЗК» очікується на рівні понад 180 мільйонів гривень.
Незважаючи на свій почесний вік — 63 роки — ДП «СхідГЗК» відчуває себе сповненим сил та енергії, принаймні на це сторіччя.
ДОВІДКА «УК»
Рік заснування комбінату — 1951-й. Перший кілограм концентрату природного урану отримано в січні 1959-го. Найбільшу кількість — 1,9 мільйона тонн уранової руди — було перероблено у 1980 році. З неї виготовили 1820 тонн урану. Всього ж на гідрометалургійному заводі виробили вже понад 53 тисячі тонн уранового оксидного концентрату.
Ми в Google+