Колись давно київський князь Святослав, готуючи похід проти ворогів чи недругів, як і належить чесному воїнові, відкрито попереджав про свої наміри: «Іду на ви!». А ось сучасний кремлівський геополітик, у якого руки тягнуться до сусідніх територій, лукаво мимрить щось на кшталт: «Іхтамнєт». Так було під час анексії Криму, те саме він белькотів, окупувавши «трактористами і комбайнерами» частини території Донбасу. І хоч відтоді вислів лідера Кремля став мемом і синонімом незграбної, неоковирної й підлої брехні, в РФ він нині дороговказ пропагандистам і навіть невід’ємний елемент державної стратегії. Тому в РФ навідріз відмовляються визнати збільшення скупчення російських збройних підрозділів та військової техніки поблизу державного кордону України відразу на кількох напрямках. Міжнародні експерти, маючи очевидні підтвердження цієї активності, навіть називають приблизну кількість путінських вояків: від 95 до 112 тисяч осіб. І що?

Колаж з сайту vchasnoua.com

Спершу наші сусіди свідомо уникали будь-яких пояснень про загрозливі маневри військ і намагалися завчено бурмотіти: все це відбувається на їхній території й кому яке до цього діло? Та далі в хід пішла випробувана тактика, за якою найкращим захистом стає напад. Зокрема служба зовнішньої розвідки РФ через російські ЗМІ поширила заяву: мовляв, інформація про концентрацію військових сил для вторгнення в Україну абсолютно «ложная». І тут же росіяни кинулися звинувачувати Держдепартамент США, який, начебто залякуючи світову громадськість агресією з боку Росії, провокує війну. «США та їхні союзники продовжують накачувати Україну зброєю, заохочують застосування поставлених засобів ураження, серед яких і ударні безпілотні літальні комплекси, для здійснення воєнних провокацій», — переконують усіх у СЗР РФ. 

«Брехливого собаку далеко чути» 

Цей зразок народної мудрості про неправду та ставлення до неї неабияк пасує до нинішньої стратегії внутрішньої й зовнішньої політики РФ. Хіба не так? Саме завдяки брехні керманичі Кремля вже тривалий час намагаються об’єднати росіян, використовуючи ідеологічний штамп про «оточену фортецю», яку буцімто намагаються взяти штурмом США, НАТО, Євросоюз і навіть Україна. А ще завдяки очевидній брехні, яка після стрімкого поширення через ЗМІ та соціальні мережі перетворюється на ефективну ідеологічну зброю, відбулися і «Кримнаш!», і окупація частини територій Донбасу. 

Думаєте, що більшість росіян насправді тоді повірили версіям пропагандистів, які наввипередки розповідали про ймовірний напад на півострів «бандерівців», місцеві «загони самооборони» та підсумки «референдуму» про добровільне входження Криму до складу РФ? Навряд. Бо в отих захоплених вигуках «Кримнаш!» більше нахабної зловтіхи саме від того, що насправді вдалося обдурити всіх цими нісенітницями і брутально віджати територію сусідів, у яких склалася непроста ситуація в державі. 

Є великі сумніви, що наші сусіди сприймають за чисту монету риторику геополітика Кремля про «іхтамнєт» на Донбасі. По-перше, вже на той час це була очевидна ознака кризи жанру, бо зовсім нещодавно так само брехав усьому світові про відсутність у Криму «зелених чоловічків». По-друге, тоді на півострові ця неоковирна брехня обійшлася без великої крові. 

Зате після вторгнення регулярних військових частин РФ в Україну пересічні росіяни зіткнулися з іншим. Тоді цинічна і примітивна відмазка головнокомандувача РФ: «Вони могли заблукати» — нітрохи не тішила його співвітчизників. Бо відтоді й досі у багатьох містах і селах РФ збільшуються кладовища за рахунок загиблих військовослужбовців, які повертаються з «відпустки» на території українського Донбасу як «вантаж 200». 

Однак навіть погоджуючись із тим, що згадана ідеологічна стратегія держави — синонім приказкового рудого собаки, сусіди вважають її дуже потрібною і корисною. Бо саме завдяки активному поширенню напівправди, неправди і відвертої брехні росіянам 2014 року вдалося нав’язати Донбасу свою агресивну «вєсну». І чималу кількість жителів Донеччини та Луганщини тоді пошили в дурні насамперед розтиражованими вигадками-дурницями про потяги та колони автомобілів з «бандерівцями» та «правосєками» із сокирами в руках, які начебто прямують до регіону, щоб розправитися з усіма російськомовними людьми від малого до старого. Повірили. Адже спершу прибулі сюди російські політтехнологи голосно переконували, що захистити нещасних тепер зможе тільки Росія, до складу якої Донбас може увійти за недавнім прикладом Криму. 

«Народне повстання»? Створення там окремої «республіки»? Вимкніть нарешті російське ТБ! Бажано назавжди. Адже як один із свідків тих подій зими, весни та частини літа 2014-го можу підтвердити навіть на страшному суді: всі мітинги й акції протесту в Донецьку із самого початку відбувалися під російськими прапорами. І на захоплених приміщеннях органів влади замість зірваних державних прапорів України відразу вивішували російські триколори, які масово завезли сюди «туристи». А приєднання до Росії на більшості мітингів обговорювали як справу найближчого часу. І голосно постійно скандували тоді назву держави-«матінки», а не примарної «республіки», офіційно не визнаної досі навіть в РФ.    

Та невдовзі російська риторика стала змінюватися. І місцеві люди, яких Москва свідомо використала у власних інтересах для протистояння з Україною чи Євросоюзом, зненацька почули інші версії недавніх подій, учасниками яких були самі. Їх, тобто тих, хто пішов на зраду власної держави заради приєднання до РФ, почали переконувати, що такого їм ніхто не обіцяв. І відтоді й досі пропагандисти Кремля наполегливо поширюють тези про «повстання» на Донбасі, «українських карателів», «громадянську війну», а ще про «воєнторги» та місцеві глибокі шахти, звідки «повстанці» дістали не тільки стрілецьку зброю, а й навіть танки, гармати, ракетні системи залпового вогню «Град» чи «Ураган», зенітні комплекси «Бук». 

А як ви хотіли? Бо ж недарма незадовго до цих трагічних подій лідер Кремля В. Путін віддавав належне пропагандистському хисту і називав талановитою людиною головного ідеолога фашистського Третього рейху
Йозефа Геббельса. Того самого, чиє переконання «що неймовірніша брехня, то швидше в неї повірять», стало дороговказом путінських потужних брехливих ресурсів і рупорів.      

«Раз збрехав — навіки брехуном став» 

Розв’язавши гібридну війну в Україні й загарбавши частину її території, тепер офіційний Кремль, намагаючись позбутися міжнародних санкцій, ще активніше підтримує тиражування брехні про «громадянську війну» і власну непричетність до воєнної агресії. А найдужче нервує і дратує сусідів-агресорів, які вже багато років брязкотять зброєю біля українського кордону і використовують її на нашій території, те, що їхній брехні не дуже й вірять у Європі. 

Приміром, зовсім недавно офіційний орган уряду РФ «Российская газета», знову спотворю-ючи дійсність, утисячне переконує читачів: «Київ перекреслює мінські угоди» (до речі, за умовами цього документа, підписаного РФ, Москва мала б давно вивести свої збройні підрозділи з Донбасу і повернути Україні контроль над загарбаною нею ділянкою державного контролю). «У риториці Парижа та Берліна з’явилися нові обертони. Так, Росію вже називають «стороною конфлікту» не тільки у ЗМІ, а й у заявах перших осіб», — обурюється «РГ». І справді, жах. 

Знаєте, а брехня лідерів Кремля та російських пропагандистів тривалий час була дуже зручною для чималої частини жителів Донбасу. Принаймні 2014 року вони їй повірили. Чи тільки вдавали, що повірили.

«Нині нашим людям вигідніше визнавати, але поки що нишком, що росіяни — підлі брехуни, а вони тільки жертви анти-української пропаганди. Адже сусіди голосно обіцяли приєднати і забрати їх до РФ, але потім відмовилися від своїх слів. У приватних розмовах донеччани категорично не погоджуються, що це вони тоді самотужки влаштували «повстання» і надовго перетворили нормальне мирне життя на жахіття прифронтового виживання. Бо організаторами і найактивнішими учасниками тих подій були росіяни, які приїхали сюди з Ростовської та інших сусідніх областей.

Багатьох наших людей спочатку дуже тішили «байки» російського телебачення чи друкованих ЗМІ про «іхтамнєт», «гуманітарні конвої», зброю із шахт, «героїв ДНР» тощо. Та коли телевізор чомусь почав переконувати, що РФ нібито поза «конфліктом», вони обурилися. Та було пізно. Адже за такі розмови нині можна потрапити «на підвал», де лютують кати. Українцями нас довго лякали російські та місцеві пропагандисти», — розповідає про певні настрої в ОРДО житель одного з окупованих РФ міст Донеччини. 

Спотворивши брехнею свідомість людей, які замість обіцяної РФ опинилися в «народній республіці», що насправді нагадує резервацію, російські та місцеві пропагандисти, звичайно, й надалі нав’язують їм брутально викривлене й навіть збочене бачення дійсності. Темою №1 залишається «воєнна загроза України». Антиукраїнські рупори невпинно нагнітають ситуацію, лякають імовірним наступом ЗСУ та НАТО, періодично вигадують історії про «шпигунів» і «диверсантів», перебріхують події на лінії зіткнення й поширюють неправду про обстріли від «карателів» та використання ними важкої зброї. 

Та на інформаційному фронті дедалі частіше трапляються збої. У соціальних мережах місцеві жителі не тільки обурюються, а й відверто глузують із «писак», які незграбно перебріхують окремі події. А іноді в полеміку вступають колеги-брехо-знавці, засуджуючи побрехеньки та їхніх авторів, які виходять далеко за межі достовірної й прийнятної, на їхній погляд, дезінформації та брехні. 

Нині, доки в РФ на офіційному рівні всіляко заперечують агресивні наміри і підготовку нападу на Україну, проросійські пропагандисти поширюють повідомлення про «донбаську війну» (?). Цього разу відзначився російський пропагандист Ю. К. (свідомо не називаю повне прізвище цього брехуна і дезінформатора). «Маховик донбаської війни помалу розкручується: Київ збільшив калібри і масштаби ударів арти та ракетних систем залпового вогню, посилюючи батальйонні тактичні групи у першій лінії як під Донецьком, так і на південному напрямку. Донбас відповідає пакетами. Протягом доби запеклий (увага!!!) арт-РСЗВ-пінг-понг у напрямку Нова Ласпа — Старомар’ївка», — переконує своїх читачів цей «воєнкор» у тому, що потужні смертоносні ракетні системи залпового вогню «Град» чи «Смерч» грають у «пінг-понг». 

Ідіот!? Принаймні цим та іншими назвиськами відреагували на це «зведення із фронту» жителі краю в соціальних мережах. Не витримав навіть донбаський колега по інформаційному фронту — головний редактор порталу «Правда ДНР» Д. А. Щоправда, спростував він твердження «воєнкора» з РФ відносно коректно. «Але ж РСЗВ уже давно не застосовували. А надто в режимі пінг-понг. Та й на названій ділянці вже більш як тиждень відносно тихо. І тим більш протягом доби», — пише «правдист». 

Цей недавній епізод — зріз загальної ситуації на позиціях усього пропагандистського проросійського фронту. Дезінформатори РФ свідомо експлуатують тему «гарячої фази війни» й активно поширюють вигадані повідомлення про стрілянину на лінії зіткнення, обстріли з боку ЗСУ мирних жителів, руйнування та потерпілих. А ось місцеві «воєнкори», опинившись серед людей, утомлених і потерпілих від гібридної війни й кремлівської брехні, дедалі частіше уникають практики поширювати неправду. 

«Наважусь обуритися: якщо ви за сім років не можете відрізнити кілька «прильотів» від «масованого обстрілу», то чи не час навчатися? Це потрібно, щоб не засмічувати свідомість місцевих жителів і не дезінформувати в погоні за вподобайками всіх інших», — відреагував днями «воєнкор» Донецька на повідомлення російського колеги у стрічці новин про начебто потужний обстріл північної околиці свого міста. 

Отож на інформаційному фронті є певні зміни: від токсичної і згубної проросійської пропаганди та брехні вже дуже втомилися не тільки пересічні жителі Донбасу, а й ті, хто її ще недавно підтримував і продукував. Утім, бачили очі, чули вуха і писали руки, що саме ви, нітрохи не шановні, поширювали.