Справді: нашого цвіту — по всьому світу. В цьому вкотре можна було переконатися у колишній залі столичної міськради, де відбулося відкриття VIII Міжнародного Конгресу україністів, приуроченого до 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка. Тут зібралися представники багатьох високих інституцій нашої країни, понад 700 закордонних і вітчизняних науковців. Чергова зустріч стала можливою завдяки організаторській підтримці Національної академії наук, Міністерства культури, Національного університету імені Тараса Шевченка та Міжнародної асоціації україністів.

Форум ще раз підкреслив геніальність Шевченка ще й тому, що він близький усім народам, які виборювали волю. Він — посол України у світі. Тож не даремно у 30 країнах Кобзарю поставлено пам’ятники, а наші земляки за кордоном будують власний український простір.

Тому не випадково представники 22 країн з’їхалися в Київ на конгрес «Тарас Шевченко і світова україністика: історичні інтерпретації та сучасні рецепції». У 19 секціях, на засіданнях шести «круглих столів» і тематичних конференціях розглядали найрізноманітніші грані життя і творчості Великого Кобзаря, тісно ув’язуючи минуле й сучасність.

Коментуючи численні привітання, зокрема від Президента України, Голови Верховної Ради і Прем’єр-міністра, які надійшли на адресу міжнародного конгресу, президент Міжнародної асоціації україністів академік НАН України Ганна Скрипник висловила впевненість, що всі добрі наміри, висловлені на форумі, підкріплюватимуться конкретними справами. Цьому, зокрема, був присвячений і виступ міністра культури Леоніда Новохатька.

— Треба чесно визнати, — сказав він, — протягом останнього десятиріччя ми заборгували Шевченку і його музеям. Напередодні 200-річчя від дня народження багато робимо, щоб вони мали достойний вигляд.

Посадовець повідомив, що перед початком роботи конгресу побував у Національному музеї Тараса Шевченка, де здійснюють реставраційні роботи. Він запевнив, що ніяких ресторанів там не буде, як стверджують, за його словами, лже-патріоти. І пообіцяв, що в січні роботу буде завершено.

І ще одні чутки довелося спростувати міністру. Йдеться нібито про руйнування старої будівлі в Моринцях.

— Аби вона не впала, — пояснив Леонід Новохатько, — її розберуть, а на тому місці побудують нову.

Чи заспокоїло таке повідомлення світову громадськість? Ні. В багатьох одразу постало запитання: «А чому допустили до руйнації?» І ще одне: «Невже нам треба берегти спадщину Кобзаря і все, що з ним пов’язане, лише до чергової дати?»

Останнє запитання виникло після слів міністра, що його відомство хоче, аби ювілей Шевченка відзначали не лише в столиці. Прагнення прекрасне. Але чому тоді вже не один рік Міністерство культури і Київська обласна рада не реагують на звернення сільської ради Лемешівки допомогти врятувати будинок і самодіяльний музей в ньому, де бував Шевченко і написав там, зокрема, «Садок вишневий коло хати». Будинок валиться, «Урядовий кур’єр» писав про це двічі (06.07.2013 р. і 17.10.2013 р.).

Коли закордонні гості довідалися з газети про долю садиби, де Шевченко був щасливим, захотіли там побувати. То невже нам треба чекати міжнародного сорому, аби не допустити у Лемешівці повторення долі хати в Моринцях?

ПРЯМА МОВА

Валерій ГЕЄЦЬ,
віце-президент  НАН України:

— Вивчаючи і пропагуючи Шевченка, науковці всього світу несуть не лише його слово, а кличуть до великих справ в ім’я людини. Це дуже важливо, оскільки протистояння між працею і капіталом у світі загострюється.

Мирослав ПОПОВИЧ, 
директор Інституту філософії 
імені Г. С. Сковороди НАН:

— Україна стає популярною, навіть модною у світі, оскільки як держава про себе заявляє. До її позиції дедалі більше прислухаються. Потрібно активніше сполучати глибинні шари минулого з сучасністю в наймодерніших виявах. Упевнений, конгрес, підготовка до 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка цьому сприяють.

ДОВІДКА «УК»

Міжнародна асоціація україністів (МАУ) заснована 1989 року в Італії поблизу Неаполя на установчих зборах за ініціативи та участі вчених-українознавців НАН України, США, Канади, Італії, ФРН, Польщі, Бельгії, Голландії. Головні завдання асоціації: сприяння відновленню та розвиткові українознавства, збереженню пам’яток історії та культури, поширення знань про культурні надбання і наукові здобутки українського народу в світі, проведення українознавчих наукових форумів, координація діяльності національних асоціацій в різних країнах.