Мабуть, чимало тих, хто героїчно протистояв минулій владі на Майдані, сьогодні ставлять собі запитання: «Невже Небесна сотня віддала своє життя і майже тисяча мужніх патріотів із «Самооборони Майдану» пролили свою кров задля того, щоб від їхнього імені різні негідники чинили безчинства?!» 

Запитання це далеко не другорядне. Адже повідомлення ЗМІ нині нагадують зведення із прифронтової зони. У Києві  невідомі у масках розстріляли  патруль ППС, там пограбували або захопили  будинки, знущалися над пересічними громадянами тощо. Я більш ніж упевнений, що до «Самооборони Майдану» ті, хто займається мародерством, не мають жодного стосунку.  Адже координатор «Самооборони Майдану», а нині Секретар РНБО Андрій Парубій заявив, що всі учасники  «Самооборони Майдану» мають зняти маски і скласти зброю. Тим часом у всіх протиправних діях замішані люди в масках і зі зброєю.

Як відомо, шторм викидає на берег моря різне сміття. Те саме у суспільстві: плодами революції нині часто намагаються скористатися ті, хто не підставляв себе під кулі снайперів, шумові гранати, кому не розбивали голови міліцейськими кийками. Підтвердженням  цього можна вважати слова коменданта з мобілізації «Самооборони» Василя Ленюка, що є такі, хто дня не стояв на барикадах, а зараз пропонують свої радикальні ідеї, хочуть після бою шаблями помахати. Можливо також, що цим для продукування невдоволення новою владою займаються прихильники попередньої. Сподіватимемося, що невдовзі всьому цьому буде покладено край.

Особливо мене вразив випадок, про який  розповіли колеги-журналісти з «Урядового кур’єра». Саме він і змусив  мене сісти за написання цих рядків. Виявляється, минулого четверга вранці в редакцію ввірвалася група на чолі з помічником народного депутата від «Свободи», щоб змінити керівництво видання. Не буду акцентувати увагу на абсолютній юридичній неграмотності Володимира Ананьєва і тлумачити, що головного редактора призначає Кабмін. Як і не висловлюватиму свою впевненість у тому, що це було самоуправство, щоб посадити в керівне крісло свою знайому, яка ні до «Свободи», ні до опозиційності жодного стосунку не має.  Більше того, сподіваюся, що з таким помічником у «Свободі» розберуться і розпрощаються. Адже самозванець просто підставив це політичне об’єднання й дав привід для виливання недоброзичливцями на «Свободу» чергової  порції дьогтю. Я також упевнений, що цей помічник нардепа ніколи не читав  «Урядового кур’єра», інакше зрозумів би, що минула влада і журналісти ніколи не дотримувалися спільної думки.

Передусім у редакції, де я пропрацював майже чотири роки, і забігаючи наперед, скажу: куди не збираюся повертатися, ніхто не приховував своїх переконань. А щоб не бути голослівним, нагадаю, що в день виборів я телефонував нинішньому народному депутатові із фракції ВО «Свобода» Юрієві Сиротюку стосовно того, що всі мої друзі з редакції «Урядового кур’єра» голосували за «Свободу». Решта – за опозиційні партії і лише одиниці за ПР. Врешті-решт можу нагадати, що більш ніж чотири роки тому з власної ініціативи опублікував у Нью-Йоркському українському тижневику інтерв’ю з Олегом Тягнибоком, яке надзвичайно схвально зустріли наші земляки за океаном, а він сам назвав бомбою.

Щодо «Урядового кур’єра» та його головного редактора Сергія Браги, то мені, мабуть, краще знати як позицію газети, так і його особисту. Зокрема й те, скільки «наїздів» з Кабміну, з адміністрації Януковича та Клименка було зроблено на нього через публікацію моїх матеріалів. Приміром, майже півтора року я вів війну з Миколаївською облдержадміністрацію та податківцями області, захищаючи Аркадія Корнацького та його сільгосппідприємство. Після неодноразових скарг Азарову на позицію газети та відповідних дзвінків з Кабміну головному редакторові, який під різним приводом відбивався від них, куратори з Кабміну взагалі заборонили друкувати матеріали на підтримку Корнацького. Або як «наїжджали» на нього з відомства Клименка після мого «бомбардування» керівництва податкової  Одеської області. Саме завдяки його позиції я зміг опублікувати десятки розгромних статей щодо намагань Кремля втягти Україну в Митний союз та розмалювати, як Бог черепаху, Путіна після його висловлювань, що Росія виграла б війну без України.

Третього грудня, даючи оцінку подіям, що відбувалися на Майдані, а потім на Банковій, я зокрема писав: «…Однозначно можна стверджувати, що ті, хто по-звірячому знущався з дітей, що стояли на Майдані Незалежності, журналістів на Банковій, — справжні садисти. І місце таким не в органах МВС, а у психлікарні або за гратами». За останню мою публікацію — інтерв’ю з мером Львова Андрієм Садовим — куратор, який займався так званою контрпропагандою в Януковича, пообіцяв розібратися з головним редактором по повній програмі. Після останнього випадку я написав заяву на звільнення, хоч мені пропонували залишитися. Але я зрозумів, що писати те, що підказують мої переконання, наглядачі від влади не дадуть. Думаю, наступним, якби перемогла диктатура, був би головний редактор Сергій Брага.

Банда, сподіваюся, пішла в небуття назавжди. Але, виявляється, її справу вирішив довершити якийсь самозванець.

І на закінчення хочу сказати новій владі: вибирайте, хто вам потрібний, — лакеї чи журналісти. Журналісти-професіонали в «Урядовому кур’єрі» є.  На чолі з нинішнім головним редактором. А ваш вибір, панове, засвідчить  реальну чи позірну демократичність.