ГОСТРА ТЕМА

Дискримінація за віком, або хто «за бортом» працевлаштування?

Харків’янину Ігорю Ясінському 54 роки. Має вищу освіту, але рік тому через життєві обставини за 7 років до пенсії змушений був шукати нову роботу. Став на облік у місцевому центрі зайнятості. І за деякий час його направили до приватної фірми пошукати «щастя» на посаді комірника. Та кадровик лише глянула на чоловіка і одразу зазначила у документі, що «кандидатура не відповідає вимогам». Коли ж він попросив пояснень, дописала: «обмеження за віком — до 30 років». 

Пан Ігор образився, але не опустив рук. Юристи харківської правозахисної групи допомогли йому скласти позов до суду про дискримінацію, і справу він виграв. Суд визнав, що йому не мали права відмовити у працевлаштуванні через вік. Але моральні збитки не компенсували. Фірма ж «збідніла» лише на 238 гривень судових витрат.

Чому ж люди з чималим життєвим та фаховим досвідом мають великі проблеми із працевлаштуванням? Які стереотипи існують у роботодавців щодо них та чи можна з цим щось вдіяти? З цими запитаннями «УК» звернувся до фахівців.

Старший —значить негнучкий?

— На жаль, в Україні  поширена дискримінація за віком (ейджизм). І найчастіше вона виявляється саме при прийомі на роботу, — зауважив соціальний психолог Віктор Пушкар.

Чого ж саме бояться роботодавці? Зазвичай того, що людиною із досвідом дуже важко, а то й неможливо керувати маніпуляційними методами та нав’язувати їй безглузді прояви корпоративної лояльності. А ще таку людину підозрюють у недостатній гнучкості, відсутності креативу і творчості, неповазі до керівництва, особливо якщо воно молодшого віку. Зазвичай, начальник хоче бачити своїх підлеглих одного віку із собою або молодшими, адже вважає, що так йому буде простіше спілкуватися і керувати.

Віктор Пушкар переконаний, щоб позбавитися від стереотипів, було б добре, аби фахівці з персоналу вивчали психологію хоча б обсягом чотирьох семестрів ВНЗ. Тоді вони матимуть можливість підказати  керівництву раціональні критерії прийому людей на роботу. Інакше на більшість посад і далі шукатимуть претендентів віком до 25 років, але з досвідом роботи не менше 5 років, «з певним кольором очей та знаком зодіака».

А експерт Харківського інституту соціальних досліджень Марія Колоколова розповіла про дослідження «Масштаби трудової дискримінації людей старшого віку на Харківщині», яке виявило, що в регіоні понад третину безробітних становлять люди віком від 40 до 59 років.

— Дослідження показало, що саме вікова дискримінація стоїть на першому місці при влаштуванні на роботу. Так, 23,5% опитаних стикалися з нею під час пошуку роботи, 18,5% — у процесі трудової діяльності та майже 3% — під час звільнення.

І навіть якщо роботодавець на загал погодиться, то зазвичай людям старшого віку найчастіше пропонують низькооплачувану роботу, відмовляють в  укладанні трудових договорів, не надають пільг, соціальних пакетів, оплачуваних відпусток.

Дослідження також довело, що стать, рівень освіти, сімейний стан суттєво не впливають на негативне рішення роботодавця, якщо шукач роботи старший за 40 років. І це дивно, адже у більшості  таких людей діти вже підросли. А тому вони не йтимуть у декретну відпустку та на лікарняний по догляду за дитиною, без проблем поїдуть у відрядження або затримаються після роботи.

Єдине, що має певне значення, — сфера зайнятості та професія. Так, найвищий рівень вікової дискримінації виявили у торгівлі, сфері послуг, сільському господарстві та легкій промисловості. За професіями це — лікар, головний бухгалтер, юрист, адміністратор, менеджер, торговельний представник, продавець-консультант, дизайнер, перукар та ін.

Перевиховати» керівника

Майже 42% опитаних, які стикалися з ейджизмом, вважають, що слід боротися за свої права. Водночас лише 10% тих, хто постраждав від вікової дискримінації, намагалися реально щось зробити. Решта ж  90% переконані, що це не допоможе, і просто опускали руки.

На запитання, як вплинути на роботодавця, аби він здолав свої стереотипи, більшість шукачів роботи «за 40» зазначили:

— слід створювати більше робочих місць;

— законодавчо прописати санкції за утиск людей старшого віку при прийомі на роботу;

  заохочувати  роботодавців, які без упередженості працевлаштовуватимуть людей різного віку;

— вирішувати це питання не тільки на державному, а й на регіональному рівні, роз’яснювати роботодавцям, які переваги мають люди старшого віку;

— залучати громадські організації для створення недержавних центрів з надання допомоги у вирішенні різних проблем у сфері праці.

А психолог Віктор Пушкар додав, що правники повинні вивчати і систематизувати звернення громадян щодо вікової дискримінації та доповнювати їх дослідженнями соціальної науки, аби знайти найкращі шляхи розв’язання цієї проблеми.

Факти дискримінації не повинні замовчуватися і  мають впливати на  репутацію роботодавців.

І насамкінець, потрібна добра воля самих роботодавців, які погодяться відмовитися від такої дискримінації на користь собі та власній справі. Адже мають пам’ятати, що однією з форм капіталу є капітал соціальний.ф