«Бориса вбили, Надія помирає». Такий напис на плакатах поряд із гаслом української Революції гідності «Герої не вмирають!» можна було помітити в неділю під час жалобної ходи поблизу московського Кремля.
Як відомо, Бориса Нємцова застрелили напередодні запланованого на 1 березня в російській столиці антикризового маршу «Весна». Убили в самісінькому центрі Москви на Великому Москворецькому мосту, що за 200 метрів від Кремля і Красної площі. За певним збігом обставин, якийсь ентузіаст-комунальник додумався прибирати сніг у… дощ (про роль снігоприбиральних машин у резонансних справах відомо хоча б із трагічної загибелі торік у жовтні в аеропорту «Внуково» Крістофа де Маржері — генерального директора і голови правління французької нафтової компанії Total).
Попередні версії у справі про вбивство Бориса Нємцова, які оприлюднив Слідчий комітет Росії, одна одної варті: з метою провокації для дестабілізації політичної обстановки; ісламсько-екстремістський слід та версія, пов’язана з подіями в Україні.
Випав з обойми
На четвертий день розслідування з’явилася ще одна версія, якої, напевне, й дотримуватимуться російські слідчі. У вбивстві демонстративно підозрюють радикальні нацистські групи, яких у Росії чимало. Бо вбивство, мовляв, було скоєно з пістолета Макарова, якоюсь «по кишенях» зібраною обоймою… За цим сценарієм і виконавців, мабуть, знайдуть. Рано чи пізно. Та чи це важливо…
Звісно, неважко було спрогнозувати, що у зв’язку з убивством російського опозиціонера ймовірність антикризового маршу «Весна», який, між іншим, дозволили проводити якнайдалі від центру, прямує до нуля. Зрештою, так і сталося: акцію скасували, натомість московська мерія дозволила провести жалобну ходу в центрі із заходом на той-таки Великий Москворецький міст. Та, на нещастя, зупинятися біля місця розстрілу Нємцова не дозволяли, а квіти рекомендували передавати через волонтерів. А найбільше вразило, що з-поміж москвичів, опитаних кількома російськими інтернет-ресурсами, які вели прямі трансляції з цієї ходи, лише одиниці зізнавалися: збиралися вийти і на «Весну» також. Навряд чи це втішило б покійного. Аби загітувати людей на протест, він за кілька днів до смерті особисто роздавав листівки-запрошення у московському метрополітені. Зрештою, яскравішого і системнішого за нього опозиційного політика (хай пробачать нам живі й здорові) не було. Та й навряд чи скоро з’явиться.
ЗМІ тим часом пишуть про спільне між убивствами Бориса Нємцова та російської журналістки Анни Політковської. Нємцова, як і Політковську, вбили під певні дати: марш опозиції, запланований на
1 березня, і день народження Путіна 7 жовтня 2006 року відповідно.
Крім того, учасники розслідування зазначають, що за Нємцовим так само, як свого часу за Політковською, довго стежили, поки вони не опинилися у зручних для нападу місцях. У ситуації з політиком Нємцовим можливо, що умовою замовника було саме вбивство, скоєне із краєвидом Кремля.
А Борис Нємцов, до речі, мав на меті оприлюднити доповідь щодо військової присутності його країни на сході нашої держави. Це підтвердили і його соратники по партії, й український Президент Петро Порошенко, який заявив, що кілька тижнів тому мав із цього приводу розмову з російським опозиціонером. «Він казав, що мав повідомити переконливі докази участі російських збройних сил в Україні, й не боявся цього».
80 днів околяса
Отож український слід у справі таки є. Він ще й у тому, що день жалоби за російським опозиціонером Борисом Нємцовим, одним з небагатьох, хто не спіткнувся на темі «Кримнаш» і послідовно називав події на півострові анексією, і заходи на підтримку незаконно заарештованого народного депутата України і делегата в ПАРЄ Надії Савченко, яку російська влада тримає за гратами з липня минулого року, припали на один день.
Тим часом адвокати кремлівської бранки повідомили, що скаргу на те, що Надію Савченко не відпускають на сесію ПАРЄ, суд розгляне у середу, 4 березня. Сьогодні вона голодує вже 81-й день. А російська Феміда все ходить околяса: і не відпускає, і звинувачення не висуває.
Знівелювати одну акцію другою не вийшло. У багатьох куточках світу їх об’єднали. Сподіваємося, що й неправомірними діями щодо ще одного народного депутата — члена української делегації у Парламентській Асамблеї Ради Європи Олексія Гончаренка відвернути увагу світу від ситуації навколо Надії Савченко також не вдасться. І хоч Бориса вбили, Надія має жити.
Ми в Google+