Останньою вже надвечір того трагічного дня, як завше, померла надія. Тому потім про жодні, навіть примарні шанси на порятунок людей у загазованих аварійних виробках шахти вже не йшлося, і шукати вже не було кого — список загиблих гірників подовжився до 33 осіб… Та найбільше вражає навіть не величезна кількість жертв підземного вибуху, а цинізм «народної» влади, яка навідріз відмовилася від запропонованої кваліфікованої допомоги українських гірничорятувальників. Тобто шахтарі та члени їхніх родин зайвий раз переконалися: вони залишаються заручниками терористів, які цілеспрямовано працюють виключно на збільшення і розширення місцевих цвинтарів...

Робота шахт, які зараз із тяжкою бідою працюють на окупованій самопроголошеною «ДНР» території, має чимало особливостей. Одна із них у тому, що місцеві жителі вже навіть почали порівнювати їх із… незаконними «дірками» чи копанками, де у примітивних умовах несанкціоновано видобувають паливо. Особливо це стосується ігнорування правил гірничих робіт і безпеки людей. Утім, про яку безпеку можна говорити, якщо відповідний державний контроль з відомих причин тут давно не здійснювали? І все-таки порівнювати з копанками не зовсім доречно. Бо під час аварій на отих примітивних норах їх власники таки викликали на поміч гірничорятувальників, які визволяли з-під землі вуглекопів-«рабів». А нині рятувати гірників відомої — однієї з найбільших в Україні — донецької шахти імені Засядька було нікому. Як повідомили у департаменті розвитку базових галузей промисловості Донецької обласної державної адміністрації, на момент вибуху метанової суміші на глибині 1230 метрів під землею перебували 230 шахтарів, півсотні з яких — у небезпечній зоні. Невдовзі 157 гірників вийшли на гору неушкодженими, 1 робітник загинув, 16 госпіталізували, а ось доля 32 людей тривалий час залишалася невідомою, бо потерпілі опинилися у поки що недоступній аварійній зоні. До речі, на місце аварії відразу прибули лише 15 відділень бійців воєнізованої гірничої рятувальної служби, які ще вціліли на території Донецька. «До шахти приїхало порівняно небагато автомобілів рятувальників, і ми спершу навіть не здогадувалися, що сталася велика трагедія, — розповідає донеччанин, який проживає у Київському районі неподалік від вугільного підприємства. — Та коли дізналися про півсотні потерпілих, стало страшно за долю людей. Вони, за відсутності потрібної кількості допомоги, були майже приреченими…»

Жителі шахтарських міст і сіл добре знають, як під час підземних аварій вирахувати приблизну кількість потерпілих. Насамперед рахують прибулих рятувальників: однією ймовірною жертвою підземелля має опікуватися одне відділення гірничорятувальників. А нині до шахти ім. Засядька прибуло замало спеціальних підрозділів на півсотні потерпілих. Зрештою, нічого дивного, адже від солідної матеріально-технічної бази гірничорятувальної служби на території обласного центру після пограбувань залишилися тільки спогади. Немало досвідчених фахівців, які колись пройшли крізь підземні вогонь та воду, звільнилися, деяких «забрили» до армії «ДНР». Разом з тим виявили готовність допомогти колегам інші українські гірничорятувальники. Долею потерпілих почали опікуватися на найвищому владному рівні.

«Я публічно звертаюсь до Російської Федерації: дайте вказівку цим покидькам пропустити наші гірничорятувальні бригади, щоб врятувати життя шахтарів. Ви в заручники взяли мільйони українців, які проживають у Донецьку й Луганську, а зараз знущаєтесь над сім’ями цих шахтарів, не даєте допомогти людям. Наші бригади готові», — наголосив на засіданні Кабміну Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк. Це підтвердив і заступник голови Донецької обласної державної адміністрації Олександр Клименко: «Гірничорятувальники, які працюють на території, підконтрольній українській владі, готові будь-якої миті виїхати в Донецьк, щоб надати допомогу в рятуванні гірників». Проте у «ДНР» знову продемонстрували свою антилюдяну сутність і відмовилися від допомоги, якої потребували потерпілі гірники.

«Знайшли до кого звертатися! — обурюється донецький гірник зі стажем, який колись працював і на цій шахті. — Нас, підземних робітників, часто порівнюють з підводниками… Хіба всі забули, як колись правитель Росії «поспішав» рятувати суперсучасний підводний крейсер «Курськ»? Тож ті, хто рік тому голосно кликав його сюди, нехай нарікають на себе — він і справді вже тут».

А в Україні четвер було оголошено днем жалоби…