Уже стало традицією для виставок цього об’єднання, що свій контент майстри визначають самі, як і те, що немає ані критеріїв, ані виразної кураторської мети, ані друкованого супроводу акції. Тож експозицію склали або знакові, або нові роботи. Хтось із художників вирішує свої стосунки з кольором, як от
А. Варваров у роботі «Не відволікайте», де зелене хлопча (в буквальному розумінні) вгризається в полум’яний кавун. Хтось виявляє фотографічну схожість в парадності портрета, як у картині, присвяченій Богданові Ступці. Ось упізнаваний з розміщеного у столичному метро кольорового волюнтаризму Тартаковського з його «Електростанцією в Шишаках» (2013). Насиченість мазків надає пейзажу певної об’ємності.
Широко представлено скульптуру. Найстаріша в експозиції — вшанування в бронзі І. Макогоном «Учасника Сталінградської битви капітана А. Макогона» (1970).
В. Щур використав авторську техніку для портрета В. І. Могилевського. Хоча бюст незвично, як для таких робіт, «опустив» голову, в ньому відчувається відчуження і змістовна зосередженість.
Від інтимності до пафосу. Від фігуративності в усіх її видах до стильних декоративних робіт. Колажі, гобелени, витинанки, художнє скло, арт-сукня, ескізи до вистав… Звісно, не вони роблять погоду на святі живопису. На почесному місці — інтерпретація Клімта В.І. Зарецьким у роботі «За лісом музика» (1985).
Майже нема робіт із дерева. Я згадав творчий ялівець майстра з Ялти Володимира Кравчука. Він, напевно, єдиний, хто зберіг українське громадянство і втратив можливість мати свою майстерню з понад 50 художників, що входять у Кримську регіональну організацію, яка прийняла юрисдикцію Росії. Загалом виставка в Києві Володимирові сподобалася насиченістю якісних робіт. А самі художники висловлювали претензії до розміщення робіт. Стіни настільки всеїдно завішані, що картини пригнічують енергетику одна одної. Хоч кожен відвідувач, а на відкритті було дуже людно, певно, віднайшов кілька робіт, що цілком вклалися в його уявлення про справжнє мистецтво і які гідні будь-якого статусного інтер’єру.
Неллі Ісупова означила критерії виставки просто: хто що хотів, те й приніс. Майстриня кераміки виставила роботу 2014 року «Новий янгол», якого затисли дві недоречні скляні вази. «Дуже мало нових робіт, мало нових учасників. Раніше вступали у спілку, щоб отримати майстерні, розвиватися…», — прокоментувала вона і відбула на зустріч із покупцем.
Робота В. Босенко «Гуртуймося» ще вранці пахла фарбою. На полотні навколо півня скупчилися кури, тло — дбайлива і ненадійна дерев’яна огорожа, що захищає ошатний будинок. Реалістична побутова картина набула соціальної актуальності. Вона дуже мирна і… заклична. Хочеться і згуртованості, і надійної огорожі… І не бути курми. А недалеко від неї опинилася досить символічна робота 2014 року
Л. Мітченка «Сонце миру», де червоний кінь вписаний у світобудову з сонцем, місяцем, вітряком, церквою і хатами. Світ як мир.
Георгій-Григорій ПИЛИПЕНКО
для «Урядового кур’єра»,
Володимир ЗАЇКА,
(фото)
«Урядовий кур’єр»
Ми в Google+