ПРОБЛЕМА  

На прикладі тривалого конфлікту між владою Миколаївщини та   «Агрофірмою Корнацьких» можна спрогнозувати, що чекає  успішних сільгоспвиробників,  якщо на їхнє підприємство хтось накине оком
 

— Бажаю, щоб новий рік був для вас таким же багатим на увагу  всіх перевіряючих, контролюючих і судових державних органів, якими для нас були, за вашої допомоги,  2010 та 2011 роки. Тільки, звичайно, щоб органи діяли суворо у відповідності з Конституцією та законами України, — ось так привітав  голову облдержадміністрації Миколу Круглова  у своєму відкритому листі, опублікованому в Інтернет-виданнях, співзасновник одного з найбільших сільгосппідприємств  Миколаївщини  Аркадій Корнацький. Прочитавши таке побажання, мабуть, багато хто подумає про його автора: «Дістали, мабуть, добряче!» І, скоріше всього, матиме рацію. Приблизно таке ж саме  враження і в автора цього матеріалу, якому  в ході журналістського розслідування протягом минулого року тричі доводилося писати про конфлікт між «Агрофірмою Корнацьких»  і представниками місцевої влади. І ось знову, судячи з листа керівника сільгосппідприємства, який одержала редакція, представники силових структур Миколаївщини вирішили вкотре «нагадати про себе». 

Розставляти крапки над «і» зарано

Ще 6 липня  минулого року «УК» опублікував журналістське розслідування «Як успішних господарників перелицьовують у злочинців». Його темою стало безпідставне порушення кримінальних справ проти керівництва «Агрофірми Корнацьких», різні акції працівників прокуратури, податкових органів, спрямовані на блокування роботи сільгосппідприємства. Завершувалася публікація прогнозом: …«теплі стосунки» агрофірми з представниками силових структур можуть стати темою ще не одного журналістського розслідування. Хоча автор з більшим задоволенням писав би про розкриття справжніх, а не штучно скомпонованих кримінальних справ, про боротьбу зі злочинністю, а не створення її видимості».

На жаль, прогноз підтвердився: ще двічі, 20 і 28 липня, довелося повертатися до цієї теми і висвітлювати її  на сторінках «УК». В останній публікації «Що переможе: амбіції чи інтереси держави?», після того, як Миколаївський окружний адміністративний суд учергове підтвердив безпідставність «пресування» податківцями агрофірми та не дав свого «добра» на арешт її майна і рахунків, я поспішив написати, що  в цій епопеї нарешті розставлено всі крапки над «і». Помилився.

Пригадую, під час першої зустрічі Аркадій Корнацький, якому замість господарських справ доводилось витрачати час на те, щоб доводити  різним інстанціям, що підприємство працює з чітким дотримання норм чинного законодавства, сказав:  «Оскільки місцеві держадміністрації не захищають бізнес від безпідставного переслідування, то хай вони збирають податки з прокурорів і податківців, а я прийняв рішення перереєструвати підприємство в іншому регіоні України». Як людина, що не звикла кидати слів на вітер,  так і зробив — з листопада минулого року «Агрофірма Корнацьких» зареєстрована вже в іншій області. Однак відпускати її, як-то кажуть, з миром ніхто в області не збирався. І річ тут, скоріше всього, не у 8 мільйонах гривень різних податків та зборів, які підприємство щорічно сплачувало до бюджету за місцем своєї реєстрації на Миколаївщині. Бо якби це було насправді так, то ніхто не намагався б «різати курку, яка несе золоті яйця», а навпаки — робив би все для того, щоб вона щороку ставала продуктивнішою. В цьому ж разі, як свідчить подальший перебіг подій, діяли, так би мовити, за принципом «живим не випустити». А оскільки агрофірма, за визнанням самих податківців, не має  боргів,  справно виплачує зарплату працівникам, перераховує щорічно до бюджету всі податки, платежі до Пенсійного фонду, то  політ  фантазії, а точніше, простір для застосування каральних заходів у представників силових структур  був явно обмежений. І вони не придумали нічого кращого як витягнути  з-під сукна припалу  нафталіном справу й спробували, наперекір народній мудрості, вдруге ступити в одну і ту ж саму річку.

Як «шиють» звинувачення

Дії податківців інколи нагадують анекдот про даішника, який вирішив довести, що він може пред’явити претензії навіть до стовпа. З однією лише різницею — бетонній палі штрафних санкцій не пред’явиш, а підприємцям — запросто. Хоча інколи трапляються осічки. Особливо тоді, коли  підприємство  працює без порушень законодавства, а його власник не боїться відстоювати свою правоту всіма законними способами. Так, як роблять це в «Агрофірмі Корнацьких».

П’ятого липня минулого року слідчий ДПА у Миколаївській області виніс постанову щодо проведення позапланової перевірки ТОВ «Агрофірма Корнацьких». Оскільки законних підстав для цього не було, то вихід побачили у нашвидкуруч «зшитій» кримінальній справі, яку було порушено напередодні іншим слідчим податкової міліції. Майже синхронно заступник прокурора Первомайської міжрайонної прокуратури надіслав листа начальнику міськвідділу внутрішніх справ з вимогою виділити співробітників, щоб «опитати нинішнього та колишнього керівника ТОВ «Агрофірма Корнацьких», встановити, чи використовує товариство земельні ділянки на території Кримківської сільради Первомайського району» і т. д.

Тобто паралельно із податківцями пошуком підстав для звинувачень займались міліціонери та прокурори. У 2010 році вони вже намагались зробити із працівників агрофірми злочинців, порушували кримінальну справу за неіснуюче самозахоплення земель, та самі ж змушені були її закрити за відсутністю складу злочину. Отож стали виправляти «прокол» у 2011 р., для чого влаштували кампанію допитів близько 90 селян села Кримка. І знову, як кажуть, мимо, бо який може бути склад злочину  обробітку землі та сплати  орендної плати, зарплат, податків.

А податківці діяли своєю чергою. Наклали арешт на майно, потім на рахунки агрофірми. Але Миколаївський окружний адміністративний суд, куди вони змушені були звернутися, щоб подовжити арешт понад визначених законом 96 годин, в обох випадках відмовив їм у задоволенні  позову. Стосовно ж  кримінальної справи від 01.07.2011р., то вона, очевидно, була настільки  «міцно скроєна», що спроба  одержати копію постанови про її відкриття  не дала результатів навіть після звернення керівництва сільгосппідприємства з цього приводу до суду.  Потім надійшла відповідь про її скасування прокурором як порушену безпідставно і передчасно. А щодо незаконного арешту майна та рахунків, то у  статті 94   Податкового кодексу чітко записано: «У всіх  випадках,  коли  орган  державної  податкової  служби вищого  рівня  або  суд  скасовує  рішення про арешт майна, орган державної  податкової  служби  вищого  рівня  проводить   службове  розслідування  щодо  мотивів прийняття керівником органу державної податкової служби (його заступником) рішення про  арешт  майна  та приймає   рішення   про  притягнення  винних  до  відповідальності відповідно до закону». І якби на «вищому рівні» покарали  винних у безпідставному «наїзді» на агрофірму, після цього ні в кого не виникало б бажання використовувати закон як голоблю для задоволення хоч би чиїх амбіцій. Цього не зробили. А безкарність, як відомо, породжує почуття вседозволеності. Що і продемонстрували податківці наприкінці минулого та на початку цього року.

 Улюблені «граблі» податківців                           

Раніше вже згадувалося про те, як заступник прокурора звертався до керівника Первомайського міськвідділу внутрішніх справ з вимогою виділити співробітників  «для проведення окремих дій».  Тепер цю місію взяв на себе в. о. начальника податкової міліції ДПА в Миколаївській області Роман Чекмень. За своїм підписом 29 грудня(!) він  «привітав» з наступаючим Новим роком  голів семи сільських рад   листами  з проханням надати інформацію «стосовно юридичної особи — ТОВ «Агрофірма Корнацьких» та фізичних осіб». Це «послання» зайняло б половину газетної шпальти, тому пропоную  його основну суть у короткому викладі. Виявляється,  дані на фізичних осіб орендарів та орендодавців потрібні «для використання в ході проведення документальної позапланової перевірки». Щоправда, підстави для її проведення не вказуються. А далі голів сільрад, на території яких агрофірма орендує земельні паї, збентежують вимогою вказати місце знаходження земельних ділянок із зазначенням їх цільового призначення, їх площ, виду культур, які на них вирощуються, кількість зібраного врожаю за видом культур за кожен рік (починаючи з 2009-го), номерів, дати виписки держактів на земельні ділянки, їх кадастрові номери відповідно до кожного встановленого власника земельних ділянок — орендодавця.

А особливо цікавою є вимога вказати «ПІБ, адреси реєстрації власників земельних ділянок, які в період з 01.01.2009 р. по 28. 11. 2011 р. за Вашою оперативною інформацією, можливо, здавали в  оренду свої земельні ділянки вищезазначеним фізичним особам та юридичній особі». Далі вказуються прізвища нинішніх і колишніх керівників та співвласника сільгосппідприємства. Цікавим же в цьому вислові є те, що полковник податкової міліції по суті наділяє голів сільських рад повноваженнями оперативників — займатися збором оперативної інформації. 

Причому запитаний обсяг інформації сільрада  змогла б, можливо, підготовити за півроку, а не за 5 днів. Мабуть, миколаївським податківцям вже не вистачає особового складу для виконання цього завдання і вони вирішили залучити до оперативно-розшукової діяльності керівників органів місцевого самоврядування. Воно і не дивно, якщо врахувати їхню  бурхливу діяльність після того, як Аркадій Корнацький заявив про свій намір перереєструвати підприємство в іншому регіоні України. З чого можна зробити висновок, що хтось  (дуже вже наполегливо) попросив представників силових структур зробити все для того, щоб не випустити підприємство за межі області. Адже згідно із законом, після перереєстрації воно з першого дня 2012 року виходить з-під юрисдикції миколаївських держорганів. А не випустити його зі своїх «обіймів» можна лише за певних обставин, а точніше, за умови порушень, що підпадають під «кримінальну»  статтю, або ж при порушенні службового розслідування проти інспекторів, які у.... березні 2011 р. проводили планову податкову перевірку агрофірми. Саме цей шлях і обрали, маючи досвід  «шиття» таких справ за надуманими мотивами.

По другому колу

   Наприкінці листопада 2011 р. співвласник агрофірми та її керівники, як і в липні того ж року, з подивом дізнаються про порушення Первомайською прокуратурою у вересні 2011-го   кримінальної справи проти керівництва ТОВ «Агрофірма Корнацьких», про виявлення порушень у господарській діяльності (хоча ніяких перевіряючих у господарстві ніхто не бачив) і що «по справі триває досудове слідство».  І знову, як і попереднього разу,  це   стає відомо не від слідчого, а… з листа голови Миколаївської облдержадміністрації селянам села Кримка у відповідь на їхнє прохання захистити їх від свавілля представників силових відомств. До цього листа ми ще повернемося, а зараз про те, що найбільше обурило Аркадія Олексійовича: «Не співробітників агрофірми, а близько 90 селян викликали на допити. Це при тому, що більшість цих людей  мають такий вік та стан здоров’я, що їм інколи з хати важко вийти, а не те що їздити до райцентру на допити.  Про що ж їх допитували? Про те, чи отримували вони гроші від Корнацького за земельні ділянки, надані їм для ведення особистого селянського господарства. Налякані селяни  боялися,  що своїми показами, за відсутності адвоката, нашкодять собі. І небезпідставно, бо, схиляючи їх до свідчень «про самозахоплення» агрофірмою 113 га біля села Кримка, представники силових структур «забули» попередити, що до відповідальності, згідно із законом, спочатку повинні бути притягнуті самі селяни, через те що розпочали обробіток землі без державних актів перед тим, як перевідступити  її мені».

Насправді  ці землі понад шість років тому  були виділені місцевим мешканцям для ведення особистого селянського господарства. Вони їх обробляли, а згодом свої  права на їх частину, з дотриманням чинного законодавства, відступили співвласнику агрофірми. За що їм було сплачено договірну ціну. За всі землі — за кожен квадратний метр, — які орендує агрофірма, сплачуються орендна плата, земельні податки тощо. А до 2010 року, доки не почався конфлікт з владою, ще й сільрадам платили за так звані втрати земельних податків з несільськогосподарських угідь, хоча жодних законних підстав для цього не було з вини влади, яка не видає сільгоспвиробникам державні акти на ці землі.

А представники прокуратури спробували звинуватити підприємство в тому, що не всі договори оренди землі пройшли державну реєстрацію.     Конкретний приклад. На  території села  Кримка  «Агрофірма Корнацьких» орендує 187 земельних ділянок. Усі договори оренди оформлені відповідно до законодавства і передані на державну реєстрацію. Її можна було зробити давно, але договори тривалий час перебувають  у процесі формування обмінних файлів. На думку Аркадія Олексійовича,  система державної реєстрації цих документів така, що без окремої плати «за прискорення»  на неї можна чекати роками, що і відбувається по всій Україні. Як наслідок, у стані «з договорами, але без державної реєстрації» нині працює  велика кількість сільськогосподарських виробників, а мільйони селян  обробляють свої городи та паї без державних актів саме з цієї причини. Якщо керуватись логікою тих, хто намагається звинуватити керівників агрофірми у незаконному обробітку землі, то десь половина України мала б заростати бур’янами. В свою чергу співзасновник агрофірми стоїть на тому, що нікому з чиновників «за прискорення»  хабарів не давав і не даватиме — хай вони виконують свої обов’язки за зарплату, яку одержують з коштів платників податків. Тому порушувати кримінальні справи слід проти тих, хто роками не оформлює селянам правоустановчі документи на землю, а не «пресувати» тих, хто працює на ній.

Повертаються сталінські часи?                     

 Попри «притягнуті за вуха» звинувачення щодо самозахоплення земельних ділянок чи використання їх без державної реєстрації договорів оренди,  саме вони, якщо проаналізувати відповідну статтю Кримінального кодексу, на яку посилається голова облдержадміністрації у вже згадуваному листі, стали підставою для порушення нової кримінальної справи. Схожої до тієї, яку 15 березня минулого року було закрито щодо тодішнього гендиректора агрофірми, а копію постанови про її поновлення досі так і не змогли побачити в агрофірмі.  Але принцип «якщо не дозволяється, але дуже хочеться, то можна» в нас продовжує діяти й інколи має вишу силу, ніж закони. Мабуть, керуючись саме ним, податківці почали дії, що межують з рейдерством та тероризуванням людей, які не мають ніякого стосунку до цієї справи.

Не пред’являючи ніяких звинувачень чи копії постанови про порушення кримінальної справи, інших документів, вони  мало того, що допитували людей у селах Первомайського та Кривоозерського районів, де агрофірма веде свою господарську діяльність, так ще й після її перереєстрації  бригади податківців з Миколаївщини почали роз’їжджати вже по Київській області. І фактично займатися оперативно-розшуковою діяльністю. Бо як інакше назвати те, що вони прибули в Броварський район до вже немолодої жінки,    матері нинішнього в.о. генерального директора «Агрофірми Корнацьких» Тараса Ткаченка, для того, щоб з’ясувати… чи перебуває Тарас Миколайович за місцем реєстрації. І хоча він живе в дружини, звідки, до речі, йому набагато ближче до роботи, це що — є злочином? Чи, можливо, у нас у державі повертаються сталінські порядки, за якими людині забороняється покидати межі свого села?  Те ж саме роблять щодо родичів і знайомих інших керівників підприємства. Навіть вночі навідуються до людей, лякаючи їх ледь не до смерті, щоб розпитати,  чи проживають за місцем реєстрації ті чи інші особи. А біля квартири головного бухгалтера, яка була у відпустці, кілька днів тримали засаду. Рейди до Київської області, інколи на двох автомашинах, стали регулярними.  При цьому режим економії, про який неодноразово говорилося на державному рівні, очевидно, існує для всіх, окрім миколаївських податківців. Адже не раз доводилося чути про трагедії, коли до хворого не змогла вчасно приїхати «швидка допомога» через ліміти на пальне. А у податківців, якщо вони можуть дозволити собі їхати за три сотні кілометрів в один кінець двома авто, щоб «засвітитися» за місцем нової реєстрації агрофірми на Київщині чи налякати літню жінку в Броварському районі, проблем з пальним немає. І бюджет, мабуть, багатий. Бо коли порахувати, скільки бензину «з’їли»  два автомобілі як мінімум на 600 кілометрів дороги (а це було не один раз), додати кошти на відрядження і зарплату десятка податківців, то сума, мабуть, набереться чималенька. І задля  чого вилітають у трубу бюджетні кошти? Щоб дізнатися про місце проживання тієї чи іншої особи, жодній з яких ніякого звинувачення не пред’явлено? Чи, можливо, це робиться з метою тиску та залякування? Але пора б уже зрозуміти, що Аркадій Корнацький до лякливих не належить. Варто лише згадати, що він свого часу судився з Президентом Леонідом Кучмою і виграв справу в Міжнародному суді. В принципі моралізувати далі не буду, хай краще вихованням миколаївських податківців та з’ясуванням того, чиє «прохання»  вони виконують, займається їхнє найвище керівництво. Ми ж повернемося, як-то кажуть, до наших баранів. 

Якщо такі дії законні, то що ж тоді беззаконня?

Отже, податківці почали діяти за апробованою ними минулого року схемою. Після скасування прокурором кримінальної справи від 01.07.2011 р. знову почали активні дії зі створення обставин для проведення позапланової документальної перевірки агрофірми. Оскільки підприємство не має ніяких боргових зобов’язань, а планова перевірка податківцями проводилась у березні минулого року, підставою для нової могла стати лише нова кримінальна справа або службове розслідування. І вони, мов за помахом чарівної палички, з’явилися, хоча, наголошую, якщо діяти в дусі закону, то з постановами про їх порушення мали б ознайомити тих, хто має право оскаржити її в суді. Але, очевидно, саме цього і бояться їх ініціатори.

Далі — більше.  28 грудня(!) бригада податківців з Миколаївщини прибула у Васильківський район Київської області за місцем нової реєстрації підприємства. Передусім вони вилучили на пошті копію доручення на право отримання кореспонденції агрофірми, а потім  вручили  повідомлення про перевірку жінці, яка вже три тижні як не працювала в агрофірмі і втратила повноваження за довіреністю. Оскільки нікого з керівництва підприємства у цей час не було (Корнацький відпустив їх у передноворічну відпустку), а охорона не мала права допускати  сторонніх в офіс, «гості»  склали акт про недопущення їх до перевірки. У свою чергу це стало для них формальною підставою для накладання арешту на майно сільгосппідприємства. Схема ідентична тій, яку вони вже використовували минулого літа. Їх не цікавило, що вони паралізували роботу агрофірми, яка втратила право користуватися своїм майном. А в цей час потрібно було  п’ять разів на день годувати 7,5 тисячі свиней, підвозити корми для конеферми, готувати комбікорм, розвозити сільгосппродукцію для орендодавців, урешті-решт вести підготовку техніки й посівного матеріалу до весняних польових робіт. Однак щоб продовжити термін арешту, згідно з вимогами закону, потрібно було звертатися за санкцією до обласного адміністративного суду.

Слід зазначити, що після перереєстрації, з першого дня нового року, агрофірма вже не підпадала під юрисдикцію судових органів Миколаївщини, тому продовжити термін арешту  майна можна було лише після того, як «добро» на це дасть Київський окружний адміністративний суд. І навіть попри те, що з незрозумілих причин на  засідання, яке відбулося 19 січня,  не прийшли адвокати, які мали захищати права агрофірми, в суді уважно вислухали як докази податківців, так і представників  сільгосппідприємства. Останні без адвокатів змушені були діяти за принципом «рятування потопаючих — справа рук самих потопаючих». Однак врахувавши докази по суті справи,  суд не підтримав прагнення податківців й далі утримувати майно сільгосппідприємства під арештом.

А ось податкова міліція Миколаївщини, не бажаючи, мабуть, ризикувати, задіяла «рідний» миколаївський суд. Попри те, що сільгосппідприємство вже було зареєстроване в іншій області, її представники у січні 2012-го звернулися до апеляційного суду Миколаївської області  за санкцією про розкриття банківської таємниці і одержали доступ до всіх рахунків, коштів і банківських операцій, які велися агрофірмою за останніх три роки. При цьому суд, роблячи такий крок, як зазначено в постанові,  керувався  законами про банки і банківську діяльність та про оперативно-розшукову діяльність.  У той же час в постанові Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня минулого року чітко зазначено, що  «звернення органів досудового слідства в межах кримінального судочинства, заяви правоохоронних органів при здійсненні оперативно-розшукової діяльності  мають розглядатися у порядку Кримінально-процесуального кодексу». Звідси напрошується однозначний висновок:  якщо справді керуватися буквою і духом закону, то податківцям у відкритті провадження у справі за такою заявою  мало б  бути відмовлено. 

З другого боку, цей документ, на думку юристів,  мав би зацікавити  Вищу раду юстиції та  Кваліфікаційну комісію суддів на предмет об∂рунтованості, законності та безпристрасності при його винесенні. Постанову, до речі, згідно із законодавством (на що, можливо, й розраховували податківці) юристи агрофірми не можуть оскаржити в судовому порядку. Тому звернулися до Генпрокуратури та прокурора Миколаївської області, які мають таку компетенцію. І якщо прокуратура об’єктивно проаналізує правомірність надання дозволу податківцям на розкриття банківської таємниці, сільгосппідприємство могло б не те що відсвяткувати маленьку перемогу, а просто працювати. І від цього в першу чергу виграла б не лише держава, а й багато сотень селянських сімей, для яких робота в агрофірмі — єдине джерело достатку, та тисячі власників паїв, які одержують від здавання їх в оренду чи не  найвищі дивіденди в Миколаївській області.

Допомога,  якої не дочекались

Сам же Аркадій Корнацький твердо переконаний, що мета всіх цих «наїздів» — будь-яким чином захопити документацію підприємства для блокування роботи агрофірми та отримання більших можливостей для фальсифікацій. За його словами, він готовий розкрити банківську таємницю для будь-якої неупередженої аудиторської фірми, але не для тих, хто прагне фальсифікувати чи трактувати ті чи інші дані задля досягнення своєї мети чи виконання чийогось замовлення. Так само він не проти надати на вимогу  податківців документи, але хай вони спершу чітко вкажуть, які саме їм потрібні. Стосовно ж спроб провести позапланову перевірку, то співвласник агрофірми впевнений:  її мета загребти гамузом усі оригінали документів на оренду, право власності на землю, держакти, системні блоки тощо. Тобто вчинити так, як це роблять рейдери на чиєсь замовлення. Потім усе це може зникнути в невідомому напрямі. І від цього найбільше постраждають тисячі селянських сімей, для яких агрофірма стала фактично єдиним годувальником.

У своїх судженнях Аркадій Олексійович іноді буває досить різким, і після вже згадуваного відкритого листа голові Миколаївської облдержадміністрації «друзів»  у нього, мабуть, побільшало.  Але ж і в тамтешньої влади їх не поменшало. Навіть якщо врахувати всього лише один лист ветеранів із села Кримка керівнику облдержадміністрації, до якого вони звернулися в пошуках захисту від свавілля працівників силових структур. Тому процитую лише один абзац із їхнього звернення до очільника області: «Ви ж, мабуть, знаєте про славне історичне партизанське минуле нашого села. Наші батьки та діди не скорилися окупації, і ми не залишимо наше село і наших людей зараз, у важкі для них часи, і не станемо терпіти те, що зараз твориться». Після цих слів залишається хіба що чекати створення нових пі дпільних організацій та партизанських загонів, як це було в часи окупації нашої землі фашистами. Мабуть, саме цього лише й бракує місцевій владі, а все решта в неї вже є? 

ВІД РЕДАКЦІЇ

Майже два тижні тому автор цієї публікації надіслав офіційний запит керівництву обласної податкової адміністрації Миколаївської області з проханням підтвердити чи спростувати факти, наведені в листі Аркадія Корнацького.  Відповіді редакція ще й досі не одержала.