«Я підняв синьо-жовтий прапор боротьби і я маю пронести його стільки, скільки зможу, до самої смерті. А потім його підхопить хтось наступний і понесе далі. Який я у цьому ланцюгу — немає значення...» Ці слова незламного патріота, Героя України,  співзасновника Української Гельсінської спілки Левка Лук’яненка, який відійшов у вічність на дев’яностому році земного буття, маємо пам’ятати щораз у п’янку годину перемог і в нелегкий час сумнівів, адже за справжню Незалежність, яку з його легкої руки проголосили у 1991-му, Україна веде важку боротьбу з тим самим ворогом і сьогодні.

Левко Лук’яненко народився 24 серпня 1928 року в селі Хрипівка Чернігівської області. За підпільну антирадянську діяльність у травні 1961 року Львівський обласний суд засудив його до розстрілу, однак через 72 доби Верховний Суд замінив розстріл п’ятнадцятьма роками позбавлення волі. Знову заарештований у 1977 році, засуджений до 10 років і заслання.

Фото з сайту dilo.ua

Після повернення з радянських мордовських таборів Левко Григорович продовжує боротьбу. У рідній Україні він — політик і громадський діяч, народний депутат України чотирьох скликань, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка 2016 року. Написаний ним текст Акта про проголошення незалежності України парламент ухвалив 24 серпня — у його день народження.  А не стало Левка Григоровича 7 липня. Цього дня у 1988 році було утворено Українську Гельсінську спілку…

Він з когорти справжніх Героїв! А вони не вмирають.

Вічна пам’ять...

Левка Лук’яненка поховають у вівторок на Байковому цвинтарі в столиці.

ЦИТАТИ ВІД ЛЕВКА ЛУК’ЯНЕНКА

• «У генетичному коді українців закладено прагнення до незалежності. І хоч русичі втратили своє державне утворення Київську Русь, народ зберіг пам’ять про своє коріння і прагнення до відновлення державності».

• «Зараз інформаційна війна ведеться відкрито, а тоді, коли я в концтаборах сидів, то десятки людей були б готові піти на смерть, якби дали можливість висловитися на цілий світ про боротьбу України за незалежність».

• «Мойсей виводив євреїв з єгипетської неволі 40 років. Водив їх по пустелі, поки не померли старі люди і не народилося нове, вільне покоління. Старе ж тягнуло в Єгипет, бо там давали їсти і роботу. От у нас є нове покоління, яке народжується в умовах свободи. Прискорити прогрес майже неможливо».