ЗВИТЯГА

Хоч і не завжди все залежить від рятувальників, вони вселяють віру, що порятунок прийде вчасно

Рятувальник — професія мужніх і сильних духом людей, які без роздумів йдуть у вогонь і воду, кидають виклик небезпеці, рятуючи людські життя. Ми вже так звикли до цього стереотипу, що іноді навіть не замислюємося над його змістом. Однак і мужність, і сила духу якраз притаманні цим людям. Підтвердження цьому — численні приклади професійності рятувальників, їхньої самовідданості та героїзму.

 — А інакше й бути не може, — каже начальник територіального управління МНС у Черкаській області генерал-майор служби цивільного захисту Віктор Гвоздь. — Протягом останніх років нам вдалося значно підвищити рівень реагування на надзвичайні ситуації, якість надання допомоги та, що найважливіше, завоювати довіру громадян.

Як зазначив  Віктор Михайлович, минулий рік видався для рятувальників області непростим, але з труднощами вони впоралися. Добрим словом згадують їх черкасці, зокрема, за оперативно організовані минулої зими пункти обігріву, швидко ліквідовані наслідки буревію влітку, запобігання серйозним пожежам у період бездощів’я. За всіма цими добрими справами — врятовані людські життя, багато цінного майна.

Відзначаючи минулої суботи професійне свято працівників цивільного захисту — День рятівника, черкасці з великою цікавістю дізнавалися, як місцеві підрозділи МНС забезпечують постійну бойову готовність до боротьби з незваним лихом. Вони переконалися: це справді важка й відповідальна робота, в якій не буває дрібниць, а високий професіоналізм грунтується на щоденному вишколі та застосуванні найсучаснішої техніки. Бути завжди готовими прийти на допомогу тим, хто найбільше її потребує, — значить досконало володіти всіма методами ліквідації надзвичайних ситуацій, завжди володіти собою, вміти блискавично приймати єдино правильні рішення. 

Багато цікавого розповіли рятувальники про свою професію, кожен учасник свята міг приміряти на себе їхній бойовий одяг, оцінити надійність пожежної, рятувальної та іншої спеціальної техніки, а також на власні очі побачити, як працюють сапери, водолази та інші фахівці рятувальної справи. Цікаво, що молодь, зокрема діти, взяла активну участь у конкурсах та інших заходах, які входили до програми свята. А солдатська каша, зварена тут, у міському Ювілейному парку, дуже смакувала всім шанувальникам професії мужніх.

Напередодні ж територіальне управління МНС організувало для черкаських журналістів екстремальний прес-тур. Кожен із нас  міг узяти безпосередню участь у бойових рятувально-пошукових роботах. Одягнувши спецодяг, журналісти разом із рятувальниками шукали «потерпілого» в димокамері, взяли участь у бойовому розгортанні, подоланні смуги психологічної підготовки, дослідженні та «розмінуванні» території… Хрещення вогнем, димом, водою, взаємовиручкою та витримкою тривало кілька годин, однак багатьом здалося, що минуло лише кілька хвилин. Та всі встигли зрозуміли головну істину: треба дуже цінувати людське життя, аби задля його збереження щодня ризикувати власним. Та й ризикувати потрібно розумно, так, щоб гору брав холодний розрахунок, який грунтується на об’єктивній оцінці ситуації, на досвіді й можливостях рятувальника.

 «Смак» професії вогнеборців відчули й журналісти.
Фото із сайту теруправління МНС України у Черкаській області  

Попрацювавши поряд з рятувальниками МНС, спробувавши їхнього нелегкого хліба, журналісти тепер інакше дивляться на цих людей. Та й себе оцінюють по-новому, мимоволі приміряючи на тендітні плечі ношу відповідальності й ризиків, які щодня беруть на себе рятувальники.

— У нас випадкових людей не буває, — сказав один із них. — Якщо й потрапляють, то довго не витримують. Взаємовиручка, відчуття єдиної родини — без цього нічого не вийде.

…Тепер, коли вулицею мчить пожежний автомобіль чи виблискує «мигалками» рятувальна спецтехніка, уявляю спітніле, але впевнене обличчя цього дужого чоловіка, який разом із колегами поспішає комусь на допомогу. І хоч не завжди все залежить від рятувальників, такі люди вселяють віру: порятунок прийде вчасно.