ДИСКУСІЯ

Чому користувачі Інтернету  стають дедалі поверховішими?

Зоя РОМАН, 
«Урядовий кур’єр»
Київ—Мінськ—Київ

Сьомий за рахунком Форум європейських та азійських медіа (ФЄАМ), який щороку організовує Російське інформаційне агентство «Новости», цьогоріч відбувся у Мінську. Столиця Білорусі зустріла понад 200 представників із країн СНД, Балтії та Грузії снігом та морозом. Але погода не завадила учасникам долучитися до жвавого обговорення проблем, з якими стикаються сучасні ЗМІ, та окреслити шляхи їх розв’язання.

Чув, де грім…

Хоч як дивно, але саме доступність інформації, подарована Всесвітньою павутиною, стала справжньою проблемою для сучасної людини. Маючи можливість ознайомитися з найсвіжішими новинами, думками експертів та аналітичними матеріалами, користувачі Інтернету обмежуються переглядом заголовків, представлених у стрічках інформаційних агенцій. «Більшість користувачів не читає новину далі ліду. Це призводить до того, що людство стає дедалі поверховішим. Люди знають, що вчора запустили ракету до Сирії. Але чому це сталося і що реально відбувається в цій країні, не знає ніхто. Таким чином, аудиторія стає безграмотною, але вважає себе дуже розумною», — нарікає відомий латвійський блогер Крістіанс Розенвалдс.

Значною проблемою, з якою дедалі частіше стикаються засоби масової інформації, є втрата довіри читачів. Це, на переконання учасників форуму, пов’язано передусім із самими журналістами. Адже якщо раніше їм доводилося самотужки шукати новини та розробляти складні теми, то нині, завдяки піар-службам та прес-релізам, робота журналіста зазвичай зводиться до банального переписування своїми словами того, про що докладно написали представники компаній чи відомств, зацікавлених у публікації. Саме через недбале ставлення до своєї професії журналісти втрачають читачів, які надають перевагу матеріалам, підготовленим блогерами. І це не дивно, адже, як переконані самі блогери, вони мають більше свободи, ніж їхні колеги з посвідченнями «преса». Їх не обмежує редакційна політика, вони можуть написати на своїй інтернет-сторінці все, що думають, і не втратять роботу через інакодумство.

З іншого боку, сліпа довіра читачів до блогерів приховує і значну небезпеку. Адже блогер — далеко не завжди експерт з енергетичної безпеки чи питань охорони здоров’я. Його точка зору суб’єктивна, на відміну від матеріалу журналіста, який обов’язково надасть читачеві думки спеціалістів. Крім того, сучасні технології піару такі, що точка зору окремого блогера може бути «проплачена» окремими структурами чи зацікавленими компаніями.

Щоб не довелося червоніти, новини читайте повністю. Фото з сайту samdiener.com

Регулювання  чи еволюція?

Окремою темою обговорення також стало чи не найболючіше останнім часом питання присутності держави у Всесвітній мережі. З одного боку, державне регулювання потрібне, адже тільки суворий нагляд та Кримінальний кодекс можуть завадити злочинцям, які обрали Інтернет як зручний механізм розбещення неповнолітніх. З другого, держава не може регулювати те, у створенні й розвитку чого не брала жодної участі. Також слід враховувати, що нині практично всі ЗМІ пішли в Інтернет, тож спроба держави врегулювати ситуацію шляхом закриття окремих ресурсів може призвести до інформаційного вакууму або ж до викривлення суспільної думки. А це абсолютно неприпустимо, переконані учасники ФЄАМ-2012.

«Найсучасніші світові держави рухаються в напрямку не регулювання, а саморегулювання — громадськими організаціями, суспільними інститутами тощо. Адже це набагато мудріше і, зрештою, дешевше, аніж створювати державні інститути контролю», — переконаний керівник медіа-лабораторії агенції РІА «Новости» Василь Гатов.

Згоден з ним і блогер Крістіанс Розенвалдс. «Наприклад, у Німеччині існує громадське об’єднання, яке взяло на себе функції контролю. Вони самостійно проводять роз’яснювальну роботу серед населення. Функції контролю мають взяти на себе модератори. Вони мають бути свідомими і слідкувати, яку інформацію чи коментарі слід залишати на сайті, а що може стати причиною релігійної чи національної ворожнечі», — переконаний він.

До того ж, слід враховувати, що держава не в змозі контролювати настрої суспільства, блокуючи доступ користувачів до окремих ресурсів мережі. Якщо населення налаштоване на протести, спроби заблокувати окремі сайти тільки посилять революційні настрої. А роль Інтернету в організації революцій значно перебільшена, переконаний Вадим Гігін, головний редактор журналу «Білоруська думка». «В середині 2009 року (тобто буквально напередодні «арабської весни») у Єгипті налічувався 1741 користувач соціальної мережі Twitter. У Facebook було зареєстровано 5 199 780 єгиптян. Під час «революції» їхнє число збільшилося лише на 83 тис. осіб. Населення Єгипту перевищує 83 млн, тобто ступінь проникнення Facebook, наймасовішої соціальної мережі в світі, становить у країні не більш як 6,46%», — наголошує він. Таким чином, Інтернет та соціальні мережі можна вважати комунікаторами між учасниками протестів. Але аж ніяк не генераторами ідей, які створюють соціальні умови для масових виступів. Про це свідчить також те, що в мережі Facebook людей, готових до протестів на Болотній площі в Москві, налічувалося понад 30 тисяч. А реально на мітинг прийшло не більш як три-чотири тисячі осіб. Тож йдеться виключно про так звані «віртуальні війни», які не мають нічого спільного з протестами в реальному житті.

То яку ж, зрештою, роль має виконувати держава в мережі? Чи варто регулювати Всесвітню павутину і, якщо варто, то в який спосіб? Як журналістам та засобам масової інформації повернути довіру читача? Ці та інші, не менш болючі, питання вирішили обговорити на наступному форумі.