Ще у школі долучився до створення ікебани, тільки тоді це слово учні не вживали. Казали просто: квіткова композиція. Оскільки «наша» виставка була присвячена Дню визволення Запоріжжя від фашистів, то ми попросили в кабінеті початкової військової підготовки макет автомата і вставили у ствол гвоздичку. Оцінка комісії, яку очолювала старша піонервожата, вразила — друге місце! Досі пишаюся, бо це була моя ідея.
А ось у Національному музеї мистецтв ім. Богдана та Варвари Ханенків днями все було на геть іншому рівні. Експонувались композиції з живих квітів, створені майстрами Ікенобо — найдавнішої школи мистецтва ікебани.
Музей Ханенків, спільно з Посольством Японії в Україні та Школою ікебани Ікенобо, дав змогу долучитися до унікального явища японської культури, традиції якого налічують понад 500 років. Провела демонстрацію створення квіткових композицій визнана майстриня з Японії Ямада Мідорі володарка титулу «Живе надбання нації», кавалер «Ордена рубінової зірки із золотими та срібними променями», яка очолює філію Інституту ікебани Ікенобо на теренах СНД.
Другою почесною учасницею виставки стала професорка з ікебани Анжела Лобастов (Молдова), яка стала першою іноземкою, запрошеною до Японії на професорський конкурс, що впродовж 300 років проводився виключно серед японців.
Крім цього, на виставці у Музеї Ханенків було представлено твори київських викладачів та студентів. Київське відділення школи існує з 1999 року — спершу як курси при Посольстві Японії в Україні, а потім в Українсько-японському центрі Київської політехніки.
— Щоразу майстри школи Ікенобо демонструють новий творчий підхід до відтворення тих філософських принципів, які лежать в основі мистецтва ікебани, — розповідає завідувачка відділу азійського мистецтва Музею Ханенків Галина Біленко. — У кожній композиції глядач відчує, як художник сприймає схему відносин між людиною і природою, як втілює через гармонію букетів красу і символічне значення кожної квітки.
Ну а якщо передати сенс створення композиції під кутом зору дилетанта, то це робиться так: берете чудернацьку вазу, наливаєте у неї води, насипаєте гальки, зверху ставите таку залізячку-їжачка, поміж голок якої встромляєте асиметричні (це — головне!) гілки, квітки та цурпалки. Потім придумуєте пояснення цим лініям та кольорам і — готово! Можете запрошувати відвідувачів, які годинами будуть дискутувати, чи розкрили ви зміст назви у цій композиції або навпаки.
Вийшовши із виставкової зали, я замилувався грою сонячних променів на стовбурах дерев парку ім. Т. Шевченка, який знімає стрес усім, хто завітає в цей милий простір між історичною вулицею Терещенківською та червоним корпусом мого рідного університету імені Тараса Шевченка.
Під мінорну мелодію, яку вуличний оркестр награвав на сусідній алейці, осінь теж складала свої одвічні ікебани — з пожовклого вже місцями листя та чарівних блискучих, ще мокрих каштанів.
Олег ЛИСТОПАД,
Володимир ЗАЇКА (фото)
«Урядовий кур’єр»
Ми в Google+