Письменник 
Юрій ЩЕРБАК

Після двадцятирічної перерви письменник Юрій Щербак прийшов до читача з романом, який уже назвали пророцтвом, "жорстокою притчею гіпотетичної української прийдешності" і "страшною картиною світу після великої Темряви". Що ж насправді побачив на горизонті наступного століття автор книги "Час смертохристів. Міражі 2077 року"? В будь-якому разі дипломатичний і політичний досвід Надзвичайного і Повноважного Посла України, екс-посла України у США, Канаді, Мексиці та Ізраїлі проявився оригінальним і по-своєму переконливим текстом - застереженням від благодушності і пасивності, за словами Івана Дзюби, "смертельно небезпечних у цьому безжалісному світі, сповненому геополітичних пасток і підступів".

- Ваш роман про Україну майбутнього, та якби не авторський іронічний тон і відтінок гротеску в цій оповіді, прогноз здавався б доволі похмурим...

- Я не хотів би і спрощувати нашу ситуацію, запевняти, що все буде о'кей. А з іншого боку, несправедливо було б прогнозувати загибель України. На жаль, ми знаємо страшні часи в нашій історії, та я певен, що здорові сили завжди перемагали в народі і не давали загинути українській ідеї. Підзаголовок роману "Міражі 2077 року" - це вже підстава для оптимізму, він означає, що Україна існуватиме і через сто років.

До написання цього роману мене спонукав мій дипломатичний і політичний досвід, завдяки якому я можу оцінювати реальну масштабність можливих подій майбутнього. Я бачу і розумію, як кардинально змінюється геополітична ситуація в світі, й не треба тішитися думкою, що XXІ століття буде спокійнішим і кращим, ніж минуле. Уже тепер видно, що визначаються полюси серйозних глобальних конфліктів у світі, й Україна не зможе залишатися нейтральною. Водночас гротесковий стан нашого політикуму, власне система олігархічно-феодальна, - ось наші внутрішні проблеми. І відштовхуючись від такого сьогодення, я зробив екстраполяцію на майбутнє, навмисне загостривши сюжет. Це так званий "екшн", за цим текстом можна одразу знімати фільм. Головний герой роману - генерал української військової розвідки - стає свідком і учасником карколомних подій, до яких призводить диктаторський режим у державі. А він - інсайдер, збирає інформацію на всіх персонажів української політики, тих покручів, скоробагатьків, які нехтують законами моралі і совісті.

Ще одна колізія роману побудована на тому, що в Києві з'являється секта так званих "смертохристів", я вигадав це слово, але хотів би, щоб воно ввійшло в словники. Це політичні бандити, негідники, які проголошують, що Христос помер як звичайна людина. Він нібито не воскрес і Його мощі перебувають у Києво-Печерській лаврі. Обстоюючи цю містифікацію, сектанти "смертохристи" заявляють: ми тепер звільнені від християнської моралі, ніхто не контролюватиме людину, Бог далекий і є насправді Темною Енергією. Навіть знак у цих сектантів - "Т", ніби розп'яття, але водночас термінальний, означає кінець життю. І звідси ідея поділити суспільство, як нині у нас намагаються поділити Україну на східну і західну, хіба не абсурд?! Так само і в моєму романі якась фантастична, з точки зору читача, чи гротескна ситуація насправді не авторська вигадка. Я можу твердити, що подібне вже траплялося у світовій політичній історії.

- Чи є позитивний герой у романі?

- Поза сумнівом, є. Я не говоритиму про головного героя, у нього присутні позитивні й негативні риси, побачимо, як далі розвиватимуться події, бо я накреслив продовження роману, другу книжку. А позитивний герой - священик сільської церкви отець Іван, якого Чорна Орда розпинає на Батиєвій горі, бо він віддає життя, щоб урятувати сусіда, у якого малі діти. Це людина високих християнських чеснот, він і стає антиподом "смертохристам", бо помирає, як і Спаситель, на хресті. Я колись у Бразилії бачив величний монумент Христа, побудований у 1934 році, він ніби пливе над Ріо-де-Жанейро. Такий образ монумента простому сільському священику є і в моєму романі.

Також деякі інші герої книжки не деструктовані політикою. Адже чим людина ближча до влади, тим більше викривлюються риси характеру, вона перестає рахуватися з моральними імперативами. А в ім'я чого? Ось у нашому сьогоденні який спонукальний мотив для тих, хто рветься до влади? Уже зрозуміло всім - гроші. Та ці люди повинні знати, що гроші і маєтки з собою в інший світ не забереш. Це первинний інстинкт жадоби, насичення, бо є три рівні людської свідомості: дуже тонкий шар власне людської, пташиний рівень і крокодилячий, тих істот, які повзають і некліпними очима дивляться на свою жертву. На жаль, нинішні герої нашої політичної історії демонструють переважно третій рівень свідомості.

- Не боїтеся, що певними позиціями свого твору зачепите чиєсь реноме, скандалу не боїтеся?

- Якщо боятися скандалу, треба жити тільки тим, що вчасно сплачувати комунальні послуги і ходити до крамниці по кефір. Це не для мене. Я далекий від свідомого бажання написати карикатуру на когось. Хоч і припускаю, що комусь щось не сподобається. Та якщо хто-небудь впізнає себе в непривабливому образі, то це вже проблеми тієї людини.

- Коли дописали останню сторінку, чи виникла думка, аналогічна тій, що була після повісті "Чорнобиль", - найближче десятиліття нічого не писати?

- Ні, я вже в поважному віці і розумію, як збігає час. А набувши смаку писання прози, я вже тепер хворий наступною книгою. Бо після закінчення роману виникає багато запитань навіть у мене, я міркую: а що буде далі? Тож не стану баритися, двадцяти років для перерви у мене немає...

Валентина ДАВИДЕНКО

ДОCЬЄ "УК"

Юрій ЩЕРБАК. Народився 12 жовтня 1934 року в Києві. Закінчив Київський медичний інститут ім. академіка О.О.Богомольця. Працював у Київському науково-дослідному інституті епідеміології та інфекційних хвороб ім. академіка Л.В.Громашевського, брав участь у боротьбі з епідеміями холери на території України і Узбекистану, зі спалахами інших інфекційних захворювань. Доктор медичних наук.

Перший Міністр охорони навколишнього середовища незалежної України, один з засновників і голова української екологічної асоціації "Зелений світ".

Працював на посаді Посла України в Державі Ізраїль, США, Канаді. З 2007 року - президент Інституту сталого розвитку України.

Автор низки книжок прози, публіцистики, поезії і драматургії, які перекладалися в США, Канаді, Японії, Китаї, Німеччині, Польщі, Угорщині та інших країнах. Член Спілки письменників і Спілки кінематографістів України.