До чого лишень не вдавалися комунальники, аби змусити нас - споживачів їхніх, інколи навіть не дуже якісних, послуг - сплачувати за них вчасно. Спочатку лякали пенею. Мовляв, якщо не внесете гроші до 30 числа, потім, крім власне боргу, заплатите ще й штраф. Проте, як розповіла колега, яка пише на цю тематику, не такий страшний чорт... Полякати споживачів комунальники не забули, а ось розробити механізм, за яким цю пеню нараховуватимуть, часу й натхнення в них не стало. Тому... Знову довелося їм вигадувати "велосипед". Цього разу у вигляді "пряника" - сплатіть гроші до 20 числа й отримаєте знижку 6-8% плати за обслуговування будинків. Такий підхід зацікавив багатьох киян.

Особисто я сплачую за комунальні послуги в Ощадкасі. Проте багато людей роблять це у відділеннях поштового зв'язку. А мені потрібно було отримати бандероль. Ще кілька місяців тому робила це без проблем. У черзі до віконця прийому-видачі посилок зазвичай двоє-троє людей, тож часу займало щонайбільше хвилин 20. Аж тут...

Завітавши на пошту після роботи (до кінця їхнього робочого дня залишалася ще година), була дуже здивована чергою... у понад 20 осіб. І це лише до віконця з посилками. До сусіднього ж, де власне сплачували за комуналку, черга була ще більшою. Потупцювавши та поміркувавши, чи не прийти завтра, раптом почула: "Шановна, приєднуйтесь. Завтра буде те саме, якщо не гірше". Промовляв до мене сивочолий дідусь, який стояв у черзі останнім. Він розповів, що вже кілька днів намагається отримати бандероль від сина. І весь час такий натовп. Люди у черзі ковтають пігулки, кричать, сваряться, а одна вагітна жіночка якось зомліла... Все тому, що саме з 10 до 20 числа люди, сподіваючись на обіцяну комунальниками знижку, біжать на пошту сплачувати за газ і воду. До віконця прийому комунальних платежів вишиковується черга, як до мавзолею. Тож деякі кмітливці переходять у "нашу". А відмовитися приймати в них плату за комуналку поштовики не мають права. І саме тому ті, кому потрібно відправити або отримати посилку, віднині змушені простоювати у чергах годинами. А частіше - по півдня і більше. Якщо ж це працююча людина, яка не може в робочий час зайняти чергу, доводиться бігати на пошту по кілька днів. Сумна картинка!

Аж тут я побачила приятельку, яка завітала на пошту із маленьким сином. Розговорилися... "Ходжу сюди через день уже понад місяць, - поскаржилася Вікторія. - Усе ніяк не отримаю посилку від мами. Малого не можна вдома самого залишити. Тут йому нудно, бігає, бешкетує, а люди сваряться. Розумію, всі знервовані, та що ж нам робити?"

Так за розмовою сплинула остання година роботи поштовиків. Людей у черзі поменшало всього на 1-2, а дівчина у віконечку з видачі посилок вже намагалася його зачинити: "У мене закінчився робочий день. Приходьте завтра". Більшість людей роздратовано, проте приречено, посунула до виходу. Та хлопчина, який стояв переді мною, сильно зблід, а в очах запалав грізний вогник. Він попрямував до віконця і стиха сказав дівчині-поштарці: "Я простояв у черзі 4 години - і що, піду додому ні з чим? А знаєте, що я зараз зроблю? Вийду на вулицю, підніму першу-ліпшу каменюку і... поб'ю вам вікна!!!" Довелося завідуючій його заспокоювати і таки видати бандероль. А я запитала, чому працюють лише два віконця замість чотирьох, якщо такі черги щодня? "Це питання не до нас. Пишіть скарги на Головпоштамт. Там керівництво, а ми - люди підневільні..."

Ось так благі наміри комунальників перетворили таку, здавалося б, звичайну професію, як поштар на... небезпечну для життя. То, може, цим двом структурам усе ж якось узгодити свої дії, аби не доводити людей у чергах до сказу?