Нещодавно після десятирічної добудови та тривалих торгів Росія передала військово-морським силам Індії авіаносець «Викрамадитья». Цей завершений проект у федеральних ЗМІ називають одним з найбільш амбіційних задумів російського суднобудування. Водночас російські ЗМІ визнають, що «виконання індійського замовлення виявилося складною, дорогою і тривалою справою. Однією з головних причин можна вважати неприйнятний стан суднобудівної промисловості на момент початку проекту».

Тож у Росії проблем із суднобудуванням не менше, ніж у нас. Утім, цікаво, чому з моменту підписання перших угод до передачі корабля «Викрамадитья» минуло майже 10 років? І чому при цьому майже не згадують Україну, яка мала стосунок до авіаносця? Питання…

Авіаносець «Баку» побудовано на Чорноморському суднобудівному заводі в Миколаєві. Фото з сайту topwar.ru

Країна вимагала суден-гігантів

Усі авіаносці в колишньому Союзі будували в «закритому» Миколаєві. У провінційному обласному центрі колишньої УРСР були сконцентровані кращі сили кораблебудівної галузі країни. Усе життя Миколаєва та області підкорялося потребам радянського кораблебудування. А потреба у будівництві кораблів-гігантів була зумовлена ??вимогами часу. До кінця 1950-х — початку 1960-х атомний підводний флот США, основний військово-морський конкурент СРСР, переживав бурхливий розвиток. Саме американські підводні човни стали головною причиною появи перших великих авіаносців радянського ВМФ.

Довірили будівництво суден, подібних до американських, Чорноморському суднобудівному заводу, де побачили світ перші вертольотоносці «Москва» й «Ленінград». У 1970 році миколаївці почали реалізувати новий проект — будівництво важкого авіаносного крейсера «Київ». Після «Києва» були «Мінськ», «Новоросійськ», «Баку» і «Адмірал Кузнецов». Пізніше — «Варяг».

Так ось, нинішня російсько-індійська «Викрамадитья» — колишній авіаносець «Баку», четвертий із плеяди авіаносних кораблів Союзу, побудований на Чорноморському суднобудівному заводі в Миколаєві. Як згадує колишній його директор Юрій Макаров у книжці «Авіаносець», «коли наприкінці 1979 року я прийняв від Анатолія Борисовича Ганькевича завод, у будівництві було два авіаносці. На плаву добудовували крейсер «Новоросійськ»; а на стапелях — «Баку» (заводський №104). Його готовність на кінець  1979 р. становила всього 10%». І далі: «Закладений на початку 1979-го корабель планували спустити на воду в кінці 1981-го».

Насправді крейсер спустили на воду на рік пізніше, після чого «Баку» добудовували біля заводської стінки. Через постійні зриви поставок нового обладнання та зміни до проекту добудова корабля затягнулася. Швартовні випробування ТАКР розпочав тільки 2 червня 1986 року. 11 грудня 1987-го за результатами випробувань було підписано приймальний акт: «Баку» зараховано до складу ВМФ СРСР. Річ у тому, що на заводі одночасно виконували кілька замовлень, а також відбувалася реконструкція всього стапельного комплексу.

Три назви —  три долі

1988 року авіаносець брав на борт 12–16 штурмовиків вертикального зльоту Як-38. Спеціалісти вважали це невдалим проектом — передбачалося замінити їх п’ятьма винищувачами вертикального зльоту Як-141, але запустити їх у серію не вдалося. Також крейсер мав на борту грізну протичовнову зброю, 19 вертольотів Ка-25, Ка-27 і Ка-29, 12 пускових установок ракет «Базальт», дві баштові гарматні установки по 100 мм, вісім зенітних артустановок, зенітний ракетний комплекс «Кинджал» (192 ракети). Автономність корабля давала змогу йому здійснювати походи у найвіддаленіші від бази райони Світового океану, а системи озброєння надійно контролювати і вражати повітряні, надводні та підводні цілі на відстані багатьох сотень миль.

У ході бойової служби у Середземному морі «Баку» зокрема здійснював постійний нагляд за американським атомним авіаносцем «Дуайт Ейзенхауер». З різних причин під час першої служби корабля було втрачено два літальні апарати. У 1989 році корабель тричі брав участь у відпрацюванні висадки морського десанту, корабельні штурмовики здійснили 171 політ, а вертольоти — 1142. 4 жовтня 1990-го крейсер перейменували. Він став називатись «Адмірал флоту Радянського Союзу Горшков».

26 липня 1992 року радянський військово-морський прапор на крейсері замінили на андріївський. Корабель перевели на ремонт до Сєверодвінська, а вже наприкінці 1990-х у російській пресі розгорнулися дебати навколо подальшої долі крейсера. Обговорювали кілька варіантів: контракт з індійською стороною, модернізація та відновлення корабля для ВМС Росії й навіть списання корабля. Іншими словами, авіаносець міг повторити долю «Києва» — першого радянського авіаносця, що не відслужив свого терміну. Росія обрала не найкращий варіант: хоч і не стала відновлювати корабель для себе, але не залишила його іржавіти. Та шлях домовленостей з Індією був непростим.

На ходові випробування

Переговори про продаж корабля Індії розпочалися ще 1994 року, сума контракту залишалася предметом торгу аж до 2002-го. Лише підписана 29 січня 2004-го угода передбачала виділення 974 мільйонів доларів на відновлення і модернізацію «Адмірала Горшкова» і 530 мільйонів — на оснащення 16 винищувачами МіГ-29К і протичовновими вертольотами Ка-31 та Ка-27.

Корабель повинні були здати замовникові в кінці 2008 року. Але роботи затягувалися. 2007-го глава держкорпорації «Ростехнології» Сергій Чемезов зазначав, що ремонт крейсера у Сєверодвінську затримувався через брак кадрів: «Для виконання експортного контракту доводиться збирати робітників з усієї країни».

Нарешті «Адмірал Горшков»-«Викрамадитья» в липні цього року вийшов у Біле море на ходові випробування. Російські спеціалісти зазначають, що виконання індійського замовлення виявилося складною, дорогою і тривалою справою. Одна з головних причин — поганий стан суднобудівної промисловості на момент початку проекту. Виробничі потужності не модернізувалися, а кваліфіковані фахівці були змушені шукати іншу роботу. Але продаж авіаносця Індії допоміг відновити виробничий потенціал суднобудівного заводу «Севмаш» та кількох суміжних підприємств. У сусідів з’явилася надія на будівництво в майбутньому подібних потужних кораблів.

З одного боку, можна порадіти за росіян, які нарешті довели до логічного кінця свій задум. Хоч і не так швидко, як обіцяли. Але не слід забувати, що основа крейсера і сам він був наш, український. Маючи технології, досвід, кадри, ми могли б не гірше за сусідів виходити зі своїми пропозиціями і працювати над вигідними замовленнями. А якщо пофантазувати — чому б не відновити на наших верф’ях потужне суднобудування? Для цього потрібні тільки воля, бачення і розуміння власної перспективи.

МІСІЯ

Наш флот може протистояти загрозам!

Людмила ЩЕКУН, 
«Урядовий кур’єр»

Після успішного виконання завдань у рамках антитерористичної операції НАТО «Активні зусилля» протичовновий корвет «Тернопіль» повернувся до Севастополя. Похід під командуванням капітана 3 рангу Олега Григор’єва тривав 39 діб. За цей період пройдено майже 5 тисяч морських миль. Під час патрулювання у визначених районах Середземного моря корабель виявив приблизно 700 надводних суден, опитав у рамках операції «Активні зусилля» 75 суден, в рамках операції «Чорноморська гармонія» — 7 суден. Корабель відвідав бази Суда (острів Крит, Греція) і Акзас-Карагач (Турецька Республіка).

У рідному порту корабель зустрічали командувач ВМС ЗС України адмірал Юрій Ільїн, помічник міністра оборони України адмірал Віктор Максимов, представники командування українських ВМС, особовий склад бригади надводних кораблів, рідні та близькі військових моряків.

«Тернопіль» своїм походом укотре продемонстрував, що в України є флот, який в змозі виконувати поставлені завдання. Флот, який на рівних, без будь-яких обмежень працює із флотами провідних країн», — сказав командувач ВМС ЗС України. Він також зазначив, що набутий під час плавання досвід використає особовий склад вітчизняних ВМС.

У ВМС переконанні, що українські моряки, протидіючи під час походів наближенню до наших кордонів таких загроз, як тероризм на морі й піратство, відіграють відповідальну роль у безпеці держави та захисті морських кордонів.

ДОВІДКА «УК»

Практична фаза антитерористичної операції НАТО «Активні зусилля» у Середземному морі розпочалася 6 жовтня 2001 року. Мета операції «Активні зусилля» — запобігання незаконному переміщенню зброї, наркотиків, терористичним актам, торгівлі людьми та здійснення контролю за судноплавством. Протичовновий корвет «Тернопіль» у 2007 році став першим кораблем українського флоту, який долучився до операції «Активні зусилля». Окрім нього, в цій операції свого часу також брали участь фрегат «Гетьман Сагайдачний» і корвет «Луцьк».