Ціни на газ на європейському ринку протягом останніх кількох місяців сягнули безпрецедентних показників, зрісши майже на 600%. І цієї зими споживачі в Європі будуть змушені оплачувати нечувано великі рахунки за опалення. 

У відповідь на цю ситуацію один із найбільших постачальників газу в Європі Норвегія активізувала видобуток. А російський державний монополіст компанія «Газпром» відмовляється допомогти розв’язати проблему й закачати в європейські сховища більше газу, попри наявні можливості. Заяви президента РФ Володимира Путіна та інших російських чиновників свідчать про політичні мотиви такої поведінки. Москва хоче так змусити ЄС якнайшвидше провести сертифікацію «Північного потоку-2». 

Як Газпром маніпулює європейським газовим ринком? Чи витримає ЄС тиск щодо пуску «Північного потоку-2», якщо цей газогін не відповідає законодавству ЄС? Як ЄС може допомогти країнам «Східного партнерства», що теж стикаються з газовим шантажем Росії, і які висновки з цієї ситуації має зробити ЄС? Відповіді на ці запитанні спробували дати учасники дискусії «Зростання європейських цін на газ і ринкові маніпуляції Газпрому», яка відбулася з ініціативи форуму «Друзі європейської Росії», що діє в Європарламенті. 

Ринкові маніпуляції Газпрому

Російський опозиціонер Володимир Мілов, колишній заступник міністра енергетики РФ (в уряді Михайла Касьянова), переконаний, що Кремль може вплинути на ситуацію на газовому ринку, але свідомо цього не робить. 

«Вони кажуть, що не можуть закачати додатковий об’єм газу в європейські сховища, але водночас звітують про рекордні закачування 75 мільярдів кубометрів у російські сховища», — сказав Володимир Мілов під час дискусії. 

Тому пояснення Кремля, що нібито російське керівництво готується до аномально холодної зими, непереконливі. «Росія має додаткові об’єми газу і просто не хоче постачати його європейцям», — вважає фахівець. 

Найбільші підземні газові сховища Газпрому в Європі розташовано в Німеччині (Rehden і Jemgum) та Австрії (Haidach). Запаси газу там на низькому рівні. За даними європейських операторів, на середину листопада запаси у Rehden оцінювали приблизно в 10%. У Jemgum — 87%, Haidach — 54%, але там активно відбирають паливо і вже відкачано 10 і 6 мільйонів кубометрів відповідно. Ще одне сховище — Bergermeer в Нідерландах — заповнене на 30,7%, проте й звідти почали відбирати газ. Володимир Мілов звернув увагу, що напівпорожніми в Європі стоять газосховища, які конт-ролює саме Газпром. Запаси газу в інших сховищах «більш-менш нормальні до зимового періоду». 

«Газпром не відповідає на запити про додаткові поставки газу, повідомляючи про рекордну наповненість сховищ у Росії. Якщо це не ринкові маніпуляції, то як це тоді називається?» — слушно запитує опозиціонер. Це порушення всіх законів європейського ринку, який забороняє накопичення товару задля підвищення ціни. Володимир Мілов переконаний, що Кремль зумисне демонструє свій вплив на європейський енергетичний ринок. 

«Вони хочуть, щоб європейці сказали: ми замерзнемо без російського газу, тому знімімо санкції з Росії й будьмо поступливішими в діалозі з Путіним», — переконує політик. 

Росія створює проблеми

Європі слід якомога швидше позбутися енергетичної залежності від Росії, і Єврокомісія в цьому питанні має діяти рішучіше. Володимир Мілов розкритикував заяву віцепрезидента ЄК Франса Тіммерманса, який заявив, що криза з постачанням газу — це «об’єктивні проблеми ринку. Гадаю, що такі слова лише заохочують Росію та її подальші дії. Брюсселю варто відкрити розслідування щодо Газпрому й довести, що це маніпуляції», — заявив опозиціонер. 

Польський євродепутат, колишній президент Європарламенту Єжи Бузек вважає, що газова криза — це не лише провина Росії. «У світі спостерігається зростання глобальних потреб у газі, особливо в часи виходу світової економіки з масштабного локдауну. Це об’єктивна причина. З іншого боку, Росія відмовляється стати частиною врегулювання цієї кризи, а стала частиною проблеми», — констатував політик. За його словами, в ЄС вважають, що Газпром дуже мало зробив або й нічого не зробив для полегшення тиску, з яким стикається газовий ринок ЄС. «Росія скористалася цією нагодою для встановлення свого геополітичного порядку денного», — сказав Єжи Бузек. 

Категоричнішим в оцінках був економічний експерт, старший науковий співробітник аналітичної організації Stockholm Free World Forum Андерс Аслунд, який назвав гру Росії на європейському газовому ринку масованою гібридною атакою: «Путін атакує ЄС, бо хоче зруйнувати його єдність щодо санкцій, хоче переконати всіх купувати російський газ». Він вважає, що Єврокомісія не має сертифікувати «Північний потік-2», оскільки Газпром показав себе ненадійним партнером. «Північний потік-2» має просто лежати на дні моря», — сказав Андерс Аслунд. 

Газові ключі для Путіна

Нинішня газова криза засвідчила, що енергоресурси можна використовувати як зброю. Та чомусь у Європі вважають за ліпше цього не помічати, замість того, щоб виробити спільну чітку відповідь. Про це сказав головний радник голови правління НАК «Нафтогаз України», колишній посол нашої країни в Австрії Олександр Щерба. Він переконаний, що «Північний потік-2» «дасть змогу Путіну стати тим, кому належать ключі від енергетичного майбутнього Європи». 

На думку Олександра Щерби, Євросоюзу варто передусім розпочати розслідування дій Росії та Газпрому в умовах газової кризи. Брюссель має навчитися слухати те, що «Москва говорить поза спиною ЄС, а не йому в обличчя. А Путін каже росіянам, що для Європи ось-ось настане час розплати, ціни на газ зростатимуть, тоді прийде кінець європейській єдності й настане час торжества для Росії», — доводить Олександр Щерба. Якщо ЄС вирішить сертифікувати «Північний потік-2», то це має бути «за його правилами, а не за правилами, які зверхньо нав’язує Путін». 

У відповідь на це Єжи Бузек нагадав, що Єврокомісія і Європарламент ніколи не підтримували проєкт «Північний потік-2»: «І ми зробимо все від нас залежне, щоб усі пункти енергетичних директив ЄС було повністю імплементовано». ЄС має спеціальні програми з диверсифікації енергоресурсів України, Грузії та Молдови і підтримує реформи, спрямовані на зміцнення стійкості енергосистем цих країн.