Після «надцятої» спроби машиніст нарешті утрамбував електричку. Двері зачинилися, і потяг «Київ — Козятин» важко рушив з місця, показавши хвіст кільком десяткам пасажирів. Ті, не потрапивши до вагонів, посилали йому наздогін «міцні» слова. Мені пощастило втиснутися в цю електричку, і я, стоячи, як оселедець у банці, майже 50 хвилин їхав до Василькова. Дорогою шестивагонний переповнений потяг не міг затиснути всередину ще багато пасажирів на наступних станціях, бо ті, хто стояв у тамбурах і вагонах, боронили свою територію до останнього відірваного ґудзика на пальті. Дивлячись на все це, я шукав відповіді на одне запитання: «Скільки університетів потрібно закінчити і яким високооплачуваним менеджером потрібно бути, щоб правильно скласти графік руху електричок, розумно розподіливши на залізничних напрямках транспортні засоби?!»

Передбачаю виправдальні пояснення «Укрзалізниці» на кшталт: для задоволення приміських пасажирських потреб у нас не вистачає достатньої кількості рухомого складу, та й самі приміські перевезення збиткові, але... Але це переведення стрілок безвідповідальної роботи деяких чиновників компанії не витримує критики. Бо, по-перше, за повідомленням прес-служби «Укрзалізниці», транспортне відомство отримало торік очікуваних (!) 303 мільйони гривень прибутку, виконавши «у повному обсязі свої зобов’язання перед державою». В «Укрзалізниці»  навіть запевнили, що 2016-го компанія сплатила 15 мільярдів гривень податків та обов’язкових платежів, перевезла 344 мільйони тонн вантажів та 439 мільйонів пасажирів (2015 рік, для довідки, «Укрзалізниця» завершила зі збитками, що становили 16,8 мільярда гривень).

Що ж до нестачі приміських електричок, то поки за найближчі п’ять років компанія придбає й відремонтує 96 тисяч одиниць рухомого складу, на що інвестують 108 мільярдів гривень, варто було б правильно розпорядитися тим транспортом, який є. Пасажирів нині перевозять в основному електропоїзди, сформовані з шести—восьми вагонів. Є, щоправда, й такі, де задіяно по десять вагонів. Але останні вважаються комфортабельними (мабуть, тому, що там є провідники й у вагонах та туалетах чистіше). Цей транспорт курсує на далекі відстані. У передсвяткові й святкові дні його комфортабельні вагони заповнені майже повністю. А от у будні ці, як їх ще називають, регіональні електропоїзди перевозять в основному повітря.

Чому таку електричку в робочі дні не задіяти на «внутрішні» маршрути, наприклад, на рейси того ж фастівського напрямку, а «шестивагонку» — пустити до Рівного чи Зернового? Ніхто від такої рокіровки не буде в програші й додаткових витрат це не потребує! Але керівництво Київської дирекції пасажирських перевезень чомусь не вважає за потрібне забивати собі голову такими «дурницями». Набагато ж легше свою нетурботу про пасажирів виправдати браком електричок і тим, що органи місцевої влади невчасно і несповна розраховуються із залізничниками за перевезення пільгових категорій пасажирів. Але «закрити» рота обуреним приміським жителям Київської та інших областей, для яких залізничні перевезення — це не лише послуга, а й соціальний порятунок, стає з кожним днем усе важче. Бо від недолугого графіка руху електричок, який склала людина, котра точно не користується послугами приміських електропоїздів, вже гудуть пасажири.

Для прикладу візьмемо ту ж напружену ділянку фастівського напрямку: по понеділках, п’ятницях, суботах та неділях о 9.32 з Києва відходить електропоїзд до Козятина (у вівторок, середу та четвер він їде до Фастова). Той, хто запізниться на нього, змушений буде чекати на наступну електричку аж (!) до 12.39. За майже три мертві транспортні години цей електропоїзд до Миронівки пасажири «заб’ють», як-то кажуть, по зав’язку. А скільки людей позбирається за цей час на платформах станцій, які проїжджатиме електричка? Звісно ж, неважко здогадатися, якими словами вони згадуватимуть залізничників за мінусової температури, котрі випустять у рейс до Миронівки шестивагонний транспорт?

Але на цьому незручності для пасажирів через графік руху поїздів ще не вичерпуються: якщо хтось не сяде на миронівську електричку о 12.39, то наступна, до Фастова, буде аж о 13.53! В суботу ж і неділю рейс останнього електропоїзда і зовсім скасують. Значить, доведеться чекати аж до 14.55! За нею ж — знову до Козятина — о 15.50 та 17.06!

Мерзніть, люди добрі, на морозі й користуйтеся послугами «Укрзалізниці». І люди — пенсіонери та інші громадяни — мерзнуть, бо діватися нікуди. А молодь сідає в маршрутки, віддаючи гроші (на брак яких так жаліються у транспортному відомстві) не «Укрзалізниці», а приватним перевізникам. Тож хочеться передати велике вітання з морозного перону всій  команді талановитих залізничних менеджерів.