У житті пересічних громадян часто виникають ситуації, коли без кваліфікованого юриста в проблемі не розібратися. Ось тільки коштує консультація такого фахівця недешево. Тож створення громадської приймальні на волонтерських засадах дає шанс малозабезпеченим громадянам не заблукати у законодавчих нетрях. Керівник цієї правової приймальні у Чернігові Сергій Потапенко говорить, що основне її завдання — захист прав людини та основоположних свобод. При цьому звертається увага на статки: якщо клієнт скаржиться на те, що на митниці забрали товарів на 100 тисяч доларів, або це власник магазину, якого оштрафували за неприбрану територію, то зрозуміло, що ці громадяни не малозабезпечені.
Сестра за маму
Скарги часто бувають не тільки на державні органи — міліцію, прокуратуру, виконавчу службу, службу в справах дітей тощо, а й на адвокатів. Приміром, молода жінка, котра була заміжня за іноземцем, приїхала до Чернігова з-за кордону. Чоловік вирішив розірвати шлюб. А теща з дружиною цього не хотіли. Вони звернулися до адвоката, котрий узяв чималі гроші й пообіцяв вирішити справу так, як хочуть жінки. Але жоден закон не може примусити одну людину жити з іншою, якщо вона цього не бажає. Шлюб розірвали, кошти виявилися викинутими на вітер…
Бувають скарги на службу опіки, коли всі обов’язки державних органів перекладають на самих громадян. Доходить до того, що дитина самостійно повинна захищати свої права і доводити щось у своїй державі. Так сталося, приміром, з двома дівчатами, котрі залишилися без матері.
Старша сестра звернулася до служби у справах дітей, щоб оформити опіку над малолітньою сестрою. З того часу минуло півтора року. Малолітня стала неповнолітньою — вже не опіку, а піклування треба оформляти. Їм поставили умову, що вони (!) повинні позбавити свого батька, який живе в Росії, батьківських прав. «Така норма закону є. Але є й інші правила, які затверджені наказом чотирьох міністерств, де сказано, що навіть за живих батьків може бути призначено опіку чи піклування у ситуації, коли дитина більш ніж півроку залишалася без батьківської турботи, якщо це підтверджують органи внутрішніх справ», — зауважує Сергій Потапенко. За його словами, дівчата мали зробити запит у райвідділ, дільничний написав би, що, справді, тата тут ніколи не було… І питання було б вирішено.
Тим часом сестрам просто показали пальцем на адвоката: пишіть, мовляв, позовну заяву. Вони віддали за цей папір 500 гривень. Далі їм скомандували: пишіть у Росію. Написали. Прийшла відповідь з проханням перекласти всі документи російською мовою. Дівчата звернулися до центру перекладів, заплатили 650 гривень. І одержали цидулку: «Хіба ви не знаєте, що позбавляють батьківських прав за місцем перебування дитини?» Знову звернулися до адвоката, написали заяву, пішли до суду, заплатили кошти. Це все на їхні плечі. Хоч це державні органи мали б займатися сиротою. І виходить, що держава нічого не робить півтора року. Дівчата живуть удвох на якусь маленьку заробітну плату старшої сестри, яка де-факто є опікуном, ось тільки юридично її не оформляють. Нині фахівці громадської приймальні зрушили цю справу з місця.
Захисник для бузувіра
Людей також не влаштовує така ситуація, як наявність вторинної допомоги в кримінальних і відсутність її у цивільних справах. Одна із ситуацій: до громадської приймальні прийшло подружжя пенсіонерів. Їхній син двічі відсидів у тюрмі. Повернувшись останнього разу, попросився прописатися у батька і матері. Син є син, прописали. Та він узявся за старе, почав пиячити, виносити речі з дому. Побив і довів до інсульту свою матір, яка тепер ледь пересувається. Старенькі прийшли по допомогу і дивуються: «Якщо ми подаємо цивільний позов, щоб дебошира виселили або щоб він відшкодував заподіяні втрати, то в кримінальному процесі йому адвоката гарантовано нададуть за рахунок держави. А наші права законослухняних громадян ніхто не захищає».
Непоодинокі й нарікання на бездіяльність правоохоронців. Торік була, приміром, скарга на те, що у під’їзді живе наркоман, який, до того ж, разом зі співмешканкою торгує наркотиками. Весь під’їзд завалено шприцами — боязко випускати дітей.
Відповідь прийшла вражаюча: як свідків ми, мовляв, допитали громадянина К. та його співмешканку, раніше засуджену. Вони сказали, що не є наркоманами, нічого не продають і взагалі — добропорядні громадяни. А тому немає підстав для вжиття заходів.
Не вживають правоохоронні заклади і заходів з трудового спору, коли людина звертається до прокуратури і повідомляє, що їй 10 місяців не виплачують заробітну плату, що є кримінальним правопорушенням, якщо це без поважних причин. Але скаржника просто відправляють в інспекцію праці. Навіть в органи внутрішніх справ на перевірку не дають, аби з’ясувати, чому людина 10 місяців не отримує зарплату. Це при тому, що недобросовісних роботодавців до кримінальної відповідальності можна притягувати вже за місяць.
КОМПЕТЕНТНО
Сергій ПОТАПЕНКО,
керівник громадської безоплатної
правової приймальні у м. Чернігові:
— Наша приймальня допомагає відвідувачам розібратися у непростих життєвих ситуаціях. Були роки, коли ми існували на волонтерських засадах, були, коли шукали фінансової підтримки. Адже такі моменти, як оренда приміщення, техніка, зв’язок, електроенергія, потребують коштів. Потрібне й заохочення працівників — на Заході волонтерська робота оплачується як і будь-яка інша, при тому, що це робота за покликом душі.
Ми в Google+