СИТУАЦІЯ

Поточний ремонт не зробить наші дороги автострадами

Одна з двох проблем, які здавна підривали авторитет Російської імперії, не зникла й досі на пострадянському просторі. Йдеться про дороги, з якими не склалося ні колись, ні нині. Приміром, Україна цього року зіткнулася зі справжньою дорожньою катастрофою, настання якої пояснюють по-різному. За «круглим столом» в Укравтодорі говорили не лише про сучасний стан доріг, їхній аварійний ремонт, а й про перспективи розвитку галузі в цілому.

Гірше не буває?

Пояснюючи причини сьогоднішнього плачевного стану вітчизняних шляхів, перший заступник голови Укравтодору Микола Мездрін нагадав, що 95% нині існуючих доріг побудовані в 60–90-ті роки минулого століття. Для масового будівництва тоді використовували некондиційні матеріали, відходи промисловості, кам’яновугільні дьогті та смоли. Термін їх експлуатації 8–10 років, і аж ніяк не 30 чи 40. За таких умов щорічно потрібно ремонтувати 35 тис. км таких шляхів. Насправді ж за останні п’ять років сучасну реабілітацію пройшли менше 5 тис. км. А тим часом несприятливі погодні умови та істотне зростання інтенсивності руху, а також збільшення осьових навантажень призвели до того, що 90 % доріг зносилися до критичної межі й потребують не простого ремонту, а капітального.

Наразі йдеться лише про ямковий ремонт, який планують закінчити до травня і хоч якось підвищити безпеку руху. За нинішньої погоди, аби не викидати гроші на вітер, застосовують сучасні технології: холодний асфальтобетон зі спеціальними добавками, які забезпечують приживлення до вологої поверхні.?Однак з погіршенням погоди з минулих вихідних темпи робіт з усунення ямковості сповільнилися.?Кількість ремонтних бригад з 330 зменшилася до 6–67, а число працюючих на їхні потреби асфальто-бетонних заводів до семи. З потеплінням темпи робіт зростуть утричі. На ці роботи в 2013 році виділено 3,2 млрд грн, або 60% нормативу.

Голова правління ПАЕ «ДАК» «Автомобільні дороги України» Сергій Стельнякович наголосив, що зусиллями столичного та 25 облавтодорів, які обслуговують мережу доріг загального користування, цієї зими задля забезпечення руху автотранспорту в найскладніший період одночасно працювали до 3 тисяч механізмів і 4 тисячі робітників. Нині до роботи готові 93 асфальтозмішуючі установки (з них 36 вже були задіяні) та 910 бригад ремонтників, з яких працює більше третини. Їхніми силами виконано ремонт на площі 500 тис. кв. метрів протяжністю майже 12 тис. км. Пріоритет надається дорогам державного значення і тим 23 основним маршрутам з найпотужнішим транспортним потоком, які були попередньо визначені.

Однак це не розв’язує проблему загалом. Директор Держдор НДІ ім. Шульгіна Василь Нагайчук підкреслив, що більшість вітчизняних доріг не розраховані на нинішні навантаження (лише 35% мають асфальто-бетонне покриття) і тому втратили свою несучу спроможність. Приміром, бітум з часом перестав бути еластичним і перетворився у крихку масу.

Нового ж бітуму не вистачає, підтримав колегу радник голови Укравтодору Євген Прусенко. Після того, як припинили роботу або ж працювали зі збоями низка вітчизняних нафтопереробних заводів, цей матеріал довелося завозити з Росії та Білорусі. Якщо дороги й надалі ремонтуватимуть такими темпами, як нині, застеріг фахівець, черга до кожної доходитиме один раз на 85 років.

Дорога мрії. Фото Олександра ЛЕПЕТУХИ

Фінанси співають романси

Чи не кожен з доповідачів прямо або опосередковано наголошував на головній проблемі: браку коштів на ремонтні та будівельні роботи. І хоча у проекті Державної цільової програми розвитку доріг загального користування на 2013–2018 роки передбачено істотне збільшення фінансування (264 млрд грн на шість років), нинішнього року кошти за нею не виділені. Заступник голови Укравтодору Володимир Галушко навів таку статистику: на дороги загального користування у 2008–2012 роках спрямовано 58,4 млрд грн (у середньому — 11,7 млрд на рік). Це означає, що на 1 км витрати у 10–20 разів менші, ніж у європейських країнах, в 2,4 раза менші, ніж у Росії. Середня вартість будівництва 1 км автомобільної дороги І категорії в Україні становить близько 45 млн грн. Посадовець стверджує, що це менше, ніж у Росії, — на 25%, ніж у США — удвічі, і в країнах ЄС — у 1,5–2 рази.

Пересічному читачеві цікаво знати, звідки дорожня галузь бере кошти. Джерел фінансування є три: акцизний збір з нафтопродуктів і транспортних засобів, ввізне мито на нафтопродукти, транспортні засоби та шини до них, а також плата за проїзд автодорогами транспортних засобів та інших машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

 Здавалося б, грошей має вистачати. Однак, як зазначив Є. Прусенко, ставки акцизного податку на пальне в Україні значно нижчі, ніж у країнах ЄС (по бензину в 2–5 разів, по дизельному пальному в 3–16 разів). Та й загальний обсяг надходжень з усіх перелічених вище джерел до спеціального фонду держбюджету у 2013 році становитиме лише 15,9 млрд грн, тоді як потреба дорожньої галузі у фінансуванні на цей рік сягає понад 36 млрд грн. Причому 15 % з цих коштів — субвенція місцевим бюджетам на утримання і розбудову комунальних доріг. Загальна ж потреба у коштах — близько 36 млрд грн. А щоб привести до ладу всі дороги в Україні, знадобиться 450–500 млрд грн.

Нині бюджет Укравтодору такий: 8,4 млрд треба віддати на погашення боргів, 5,1 — на розвиток мережі, 3,1 — кредити міжнародних фінансових організацій. Трохи більше 7 млрд — це запозичення за облігаціями, які були торік випущені і до сьогодні розміщені.

Щодо перевірок, якими торік прокурори і фінінспектори охопили практично всі підприємства дорожньої галузі, то основні порушення допущені при проведенні тендерів із закупівлі товарів, робіт і послуг. Під час ревізій виявлено завищення вартості робіт, не підтверджених документально, на 177 млн грн. Керівництво Укравтодору запевняє, що частину порушень усунули ще в ході перевірок, частину відшкодували підрядники, а звинувачення на 137 млн оскаржують у судах. За результатами перевірки, до відповідальності притягли понад 400 осіб. Нині під питанням, чи втримаються на посадах керівники трьох облавтодорів.

Вихід є

Президент Асоціації міжнародних автомобільних перевізників Леонід Костюченко переконаний, що нинішня дорожня руїна — від недофінансування. І хоча ще два роки тому перейшли до принципу: «за дороги платить той, хто ними користується» (йдеться про акцизний збір), зрушень на краще не видно. За кордоном після заправки власникові автомобіля дають роздруківку, де зазначено суму акцизу. І кожен знає, скільки він віддав на утримання доріг. У нас достеменно не знає ніхто, скільки і з якого джерела надходжень. За інформацією Л. Костюченка, з 3,5 млн тонн завезеного пального розмитнено лише 2,8. Залізницями доставлено понад 2,7 млн т, а розмитнено 2,3 млн. За решту ніхто акцизу не сплатив.

Не менш красномовна ситуація і з акцизним податком з вироблених в Україні товарів. Навіть за перевезення так званих негабаритів і габаритів українськими й іноземними перевізниками було зібрано 20 млн грн, але у надходженнях їх не видно. Неофіційно (в кулуарах зібрання) йшлося про те, що 20% нафтопродуктів в Україну завозять контрабандно, і цього не може не помічати митниця.

Щодо підвищення якості дорожніх робіт, то й тут у Костюченка є свій рецепт. Не можна вкладати асфальт у 16-градусний мороз, як це робили турки на відтинку від віадука-розв’язки біля Житомира у бік Києва. Якщо ж так сталося, то саме підрядник має ремонтувати дорогу своїм коштом. Бо за такої ж роботи македонців на дорозі Львів — Чоп уже через три роки пішли обвали. А їм же платили наші гроші, хоча опосередковано взяті в кредит у міжнародних структур.

Окрім бюджетних, є й інші втрати: через міжпланові ремонти, викликані поганими дорогами, збитки на один автомобіль становлять 4120 гривень (всього українські перевізники мають 35 тис. автівок, які виконують міжнародні рейси). І це лише за перший квартал цього року. Чи вдасться за таких умов зберегти обсяги транзиту, відповісти не береться ніхто.

Не обійтися й без посилення контролю за перевантаженнями. Такий контроль на кордоні є, чого не можна сказати про внутрішні перевезення. Тут вантажать скільки хто хоче і не сплачують ні копійки за злочинне руйнування доріг. А реанімувати їх можна, лише збільшивши учетверо витрати на утримання.

У професора Національного університету транспорту Ігоря Гамеляка свій погляд на проблему. Зіславшись на світовий досвід (англійці перед вступом у Євросоюз істотно посилили свої дороги та мости, аби витримати нові навантаження), він радить і нам це зробити. Адже і без вступу в будь-які об’єднання через збільшення навантажень термін експлуатації вітчизняних доріг істотно скоротився. Шляхи місцевого значення можуть вийти з ладу за рік, якщо на них не контролюють навантаження.

Тож Україні потрібні сучасні дороги з товщиною асфальтобетону 28–35 см, робить висновок учений. Нині у нас максимальна товщина навіть на реконструйованих ділянках сягає лише 8–8,5 см, Щодо вартості, то нова якісна вітчизняна дорога коштує 6 млн доларів за кілометр. Її цементнобетонне покриття дорівнює 26–27 см, а загальна товщина — 60–70 см.

У подальшому вчений радить брати до уваги світові напрацювання в дорожній галузі. Мовляв, німці зі всією скрупульозністю порахували, скільки чинників впливає на якість дороги. З’ясувалося — понад 700. Клімат, навантаження, матеріали, технологія, експлуатація, фінансування — найважливіші з них. На все це маємо зважати й ми. І щоб уже зовсім розвіяти сумніви щодо нагальності розв’язання дорожньої проблеми, пригадав американську приповідку про те, що у США хороші автостради не тому, що вони багаті, а саме тому вони й багаті, що мають хороші дороги.

На новітні технології щось не схоже. Фото Олександра ЛЕПЕТУХИ

Харківщина. Латати — не перелатати!

Тільки зійшов сніг, харківські дороги рясно вкрилися вибоїнами. Тисячі кілометрів шляхів перетворилися на бездоріжжя, і водії залишають у ямах колеса й деталі ходової частини автомобілів. Нерідко така їзда закінчується аваріями. Лише за офіційною статистикою обласної ДАІ минулого року зруйновані дороги стали причиною 30 дорожньо-транспортних пригод.

Суцільними «танкодромами» жителі Харківщини називають дороги не лише у Валковському, Дергачівському, Краснокутському та інших районах області, а й у Харкові. Щоб переконатися в цьому, не треба їхати на його околиці. У самісінькому центрі варто звернути на провулок Кузнечний чи на вулицю з такою ж назвою. Там не лише провалюються у ями колеса, а й чіпляються днищами автівки. І таких вулиць у місті десятки, а то й сотні. На одному з головних проспектів — Московському, вибоїни ще місяць тому порізали для латок та так і залишили. Що ж до більшості міжквартальних, то їх і дорогами не назвеш. У цьому списку — «міжкварталки» по проспекту Маршала Жукова, Гвардійців-Широнінців, вулиці Харківській… Власне, хоч у який район міста заїдеш — одна й та сама картина.

За словами заступника начальника УДАІ ГУМВС України в Харківській області Михайла Бакумова, у ході перевірки встановлено, що на дорогах загального користування необхідно провести ямковий ремонт загальною площею близько 270 тис. кв. м, у населених пунктах, включаючи Харків, — 210 тис. З тих 9,6 тис. км, що маємо, начебто й небагато, однак і така кількість спроможна добряче попсувати нерви.

Головними ворогами доріг харківські чиновники та дорожники називають «нуль» на термометрі і сіль, якою посипають вулиці. Чому ж ці чинники ніяк не вплинули на проспект Леніна, реконструкція якого завершилася ще в 2005 році? Чи на ту частину проспекту Гагаріна, яку відремонтували торік до Євро-2012?

Миколаївщина. Трасу на Київ реабілітували

Після зими дороги області зазнали руйнації. Разом зі снігом на деяких трасах частково зійшов і асфальт. Латати ямки почали з доріг державного значення, яких в області чотири. Це Одеський, Київський, Кіровоградський та Дніпропетровський напрямки. На 58% їхньої площі, яка потребувала ямкового ремонту, він уже проведений. Дороги ж місцевого значення відновлено лише на 2—3%, але навесні їхній ремонт стане пріоритетним.

Як зазначив перший заступник голови Миколаївської облдержадміністрації Геннадій Ніколенко, на трасі Улянівка—Миколаїв (91 км) повністю ліквідовано ямковість. На інших трасах — більш ніж наполовину. З 1730 км доріг державного значення було уражено цією хворобою 1182. На сьогодні залишилось відремонтувати ще 564 кілометри таких доріг.

За словами Г. Ніколенка, обласна влада націлює місцеві органи влади спрямувати основні засоби на ремонт доріг і підвищення безпеки руху. Як він зауважив, одним із найскладніших нині питань є рух великовантажного транспорту, який фактично знищує дороги. Отож за дорученням голови облдержадміністрації Миколи Круглова, обласна влада готує лист до Кабміну, щоб була прийнята відповідна постанова, яка б посилила відповідальність за перевезення вантажів понад встановлені норми і де було б розписано механізм і порядок використання коштів дорожніх штрафів для проведення відновних робіт на магістралях.

Заради справедливості варто сказати, що дороги Миколаївської області після зими постраждали не так сильно, як у Західній Україні. В цьому переконаний голова Миколаївської обласної асоціації автомобільних перевізників, керівник одного з потужних транспортних підприємств Валерій Буркун. «Я кілька днів тому повернувся з відрядження, був у Києві, у Львівській, Закарпатській областях, — ділиться враженнями Валерій Васильович. — Скажу однозначно: траса Улянівка—Миколаїв — одна з кращих в Україні. Ще торік тут провели капітальний ремонт дорожнього покриття, а цього року «підлатали» ями, що виникли після зими. Ми, як перевізники, вдячні нашим дорожнім службам за нормальний стан шляхів. Сьогодні лише наше підприємство відправляє щодня на маршрут Улянівка—Миколаїв 12 автобусів. Водії зазначають, що стан дороги дає змогу здійснювати перевезення сучасними великими автобусами з максимальним рівнем комфортності як для пасажирів, так і для водіїв».

Дніпропетровщина. Кожній канаві — ім’я можновладця

Дніпропетровськ — єдиний в Україні великий обласний центр, який досі не має своєї окружної дороги. Щоправда, торік здали першу чергу об’їзної і цього року мають прокладати другу. А тим часом великі потоки транзитного транспорту швидко виводять автомагістралі міста з ладу, тому ремонтувати їх слід особливо міцним покриттям. На жаль, не всім дорогам так щастить. На щойно відремонтованих «за ініціативою» тогорічних кандидатів у народні депутати асфальт змило першою ж серйозною зливою. Ще гірша ситуація з тротуарами та пішохідними доріжками.

Наразі на автодорогах Дніпропетровщини триває ямковий ремонт, який дорожні служби мають завершити до 1 травня, щоб підготуватися до капітального. На думку голови Дніпропетровської ОДА Дмитра Колєснікова, сьогодні для зниження аварійності першочерговим завданням є проведення оперативного ремонту тих ділянок, які найбільше постраждали під час зими.

Тим часом, щоб ями, відкриті люки і водостоки на дорогах побачили не тільки водії, а й ті, хто має це неподобство ліквідувати, небайдужі городяни (від громадського руху ЗОВ) вирішили надати їм імена. Дорожні ями обвели білою фарбою і назвали «на честь» депутатів, які пройшли у парламент. Причому таку відзнаку народні обранці отримали саме в тих районах, де балотувалися і давали людям усілякі обіцянки. Не забули громадські активісти й мера Дніпропетровська Івана Куліченка, начальника міського комунального господарства Лисого. І особливо — виконроба з ТОВ «Українсько-польське підприємство «УПС», яке виконує дорожні роботи в Дніпропетровську. Нещодавно під його керівництвом відкритий люк робітники засипали асфальтом і закатали. Таке «ноу-хау» побачив і зняв на відео один з водіїв і прославив виконроба в Інтернеті.

Загалом негайного ремонту на Дніпропетровщині потребують 146 тисяч кв. метрів доріг. Як зазначає керівник служби автодоріг Дніпропетровської області Микола Сироватський, найпроблемнішими є траси Криворізького та Донецького напрямків. Особливу увагу влада приділятиме дорогам державного значення. На їхній ремонт і утримання область цього року має отримати з державного бюджету 183,750 млн грн, а на будівництво, ремонт і утримання вулиць і доріг комунальної власності — 174,7 млн. Крім того, у місцевих бюджетах на ці цілі передбачено 130,4 млн грн, з яких 86 — на капітальні ремонти. 

«На честь» міського голови Дніпропетровська громадські активісти назвали не одну вибоїну…  А виконроба українсько-польської  дорожньо-будівельної організації «УПС» прославив закатаний в асфальт люк посеред проспекту Воронцова в Дніпропетровську.Фото з сайту zovzakona.org

Одещина. Після зими 70% шляхового полотна стали непридатними

«Стан доріг жахливий!» — можна почути в Одесі від водіїв, які роз’їжджають містом. Не те щоб гірше, ніж у минулі роки, просто й раніше о цій порі було жахливо. Міська влада визнає, що після зими дорожнє полотно на 70% стало непридатним. «Дороги були побудовані в СРСР і не розраховані на такі навантаження», — зауважив під час брифінгу віце-мер Одеси Сергій Підгайний. Тобто виходить, що 20 останніх років дороги у місті взагалі не будувалися. І хоч би на що були розраховані радянські шляхи — навряд чи треба чекати від них 20-річного запасу міцності. Вони ж бо бачили лише ямковий ремонт.

Цьогоріч і з його початком — проблеми. Навіть у південному місті весна забарилася, і нічні мінусові температури не дають змоги навіть латати дороги. Такий ремонт (капітальний і ямковий) коштуватиме місту 74 млн грн. На деяких ділянках до роботи намагаються долучити підприємства, що працюють у порту. Мовляв, їхній вантажний транспорт теж впливає на стан доріг.

Доки закладати асфальтом ямки немає можливості, комунальники намагаються розібратися з розкопами. Їх у місті нарахували понад тисячу, з яких понад 700 числяться за КП «Міські дороги». Перший віце-мер Микола Ільченко, погрожуючи кадровими змінами, зобов’язав комунальників до кінця місяця закрити розкопи, що перебувають у їхньому віданні, і доручив інспекції із благоустрою проконтролювати ситуацію.

Нині на деяких ділянках міста можна побачити так званий ремонтер — пересувний асфальтобетонний завод, який закриває розкопи ще до настання оптимальних температур. Що ж до капітального ремонту, то під нього місто список ще формує. Нині в ньому 11 вулиць. Тут успіх багато в чому залежатиме від державних щедрот. 35 млн грн на капремонт місто розраховує отримати в межах державних субвенцій. Ще 50 млн — залучити від транспортного збору.

А ось на обласних автошляхах розраховувати на якісь капремонти взагалі не випадає. За даними облавтодору, 40% дорожнього полотна у регіоні потребує термінового ремонту. «З тим обсягом фінансування у 175 млн грн, — каже начальник служби Вадим Гордієвський, — ми зможемо забезпечити лише ямковий ремонт і безпеку руху».

За свідченнями водіїв, Новомиколаївська траса, принаймні на ділянці від Одеси до Коблева, у хорошому стані, а ось Старомиколаївська та дороги в Котовському, Красноокнянському, Фрунзевському районах — просто жахливі. І цим переліком жах, найімовірніше, не вичерпується.

Крим. Найушкодженіші — дороги місцевого значення

Цього року на ремонт кримських доріг виділено понад 95 млн грн, з яких майже 92 млн — з держбюджету. Про це повідомили «УК» в Рескомі з будівництва та архітектури.

Ці гроші надійдуть до 11 міських бюджетів та 14 — районних. Також 31 мільйон з цієї суми спрямують у бюджет автономії. Кримська влада також фінансово долучилась до залатування дорожніх дірок, виділивши зі спеціального фонду 3,8 млн грн.

У свою чергу в Рескомі транспорту та зв’язку повідомили, що ремонтні роботи на дорогах півострова розпочалися вже на початку лютого, оскільки цьому сприяла суха погода. На сьогодні Служба автомобільних доріг України у Криму виявила майже 35 тисяч квадратних метрів ямковості, у тому числі на автошляхах державного значення — понад 9 тис. кв. м. Найушкодженішими залишаються дороги місцевого значення — 25,5 тисячі квадратних метрів. Наразі кримською службою автодоріг ліквідовано майже 20 тисяч ямкових пошкоджень.

Добірку матеріалів підготували Наталія БІЛОВИЦЬКА, Світлана ГАЛАУР, Лариса ДАЦЮК, Олена ІВАШКО, Іван ШЕВЧУК, Людмила ЩЕКУН, «Урядовий кур’єр»