Голова Секретаріату
Європейського енергетичного
співтовариства Янеш КОПАЧ

Кореспондентові «УК» вдалося поспілкуватись із головою Секретаріату Європейського енергетичного співтовариства (ЄЕС) Янешем КОПАЧЕМ про шляхи реформування вітчизняної газотранспортної системи (ГТС) та її перспективи очима Європи. Це сталося під час його короткого візиту в Київ на четвертий Європейсько-Український енергетичний день.

— Пане Янешу, Україна свого часу дуже сподівалася на допомогу ЄС у модернізації вітчизняної газотранспортної труби, але марно. Чому ЄС не допоміг нам у цьому питанні?

— Я очолюю секретаріат Європейського енергетичного співтовариства, а не Євросоюз. Тому не можу коментувати,  що міг, але не зробив ЄС. Водночас слід сказати, що ЄС дуже рідко допомагає у фінансуванні інфраструктурних проектів країнам, які не є його членами. Це переважно технічна підтримка на невеликі суми. Але Україна могла отримати гроші на модернізацію труби від міжнародних фінансових організації, зокрема Європейського банку реконструкції та розвитку та Європейського інвестиційного банку. Для цього варто було звернутись у ці установи і відповідати політиці ЄС.

— Чи не почувається ЄЕС винним у тому, що нині Україна шукає компромісу з Росією у питанні управління ГТС. Адже коли Україна зіштовхнулась із величезним газовим боргом у 7 мільярдів доларів, Європа мовчала, хоч, імовірно, могла допомогти, якщо не грошима, то політичною заявою.

— ЄС не допоміг Україні з погашенням її боргу перед Росією, бо він виник не з вини ЄС, а через газові угоди попереднього уряду. До речі, про підписання контракту з «Газпромом» ми дізнались із газет, у нас тоді ніхто порад із цього приводу не питав. На жаль, Україна відмовилася підвищувати ціну на газ до ринкової, тоді як Європа виступала за її лібералізацію. Тож проблеми з виникненням газового боргу — результат власних рішень України. Слід розуміти, що такі великі країни, як ваша, як правило, самі вирішують, як їм діяти. Натомість маленькі держави часто стають жертвами великих ігор.    

Щодо управління українською  ГТС, то ЄС постійно думає, як долучитись до цього процесу. Тривають перемовини про угоду  приєднання до ЄС, і Європа намагається допомогти вам із заощадженнями в енергетиці і з упровадженням енергоефективних рішень у різних секторах. Проте вона не може впливати на рішення України з підвищення ціни на газ.

— Чи радилися з вами зараз, коли готувався законопроект з управління українською ГТС? І які рекомендації ви можете дати, щоб реформування у газовій сфері пройшло успішно?

— Ні, але ми знали, що готується такий законопроект. Про це розповів заступник міністра енергетики Макуха під час останнього нашого візиту в Україну. Не знаю багатьох деталей, тому давати поради не можу. Знаю точно, що українську ГТС треба  модернізувати, і забезпечити це може лише  справедлива ціна на газ.  

— Щодо української ГТС, то стосовно неї різні політичні сили висловлюють альтернативні думки. В тому числі щодо її відчуження, передачі в управління Росії, тощо. Наскільки мені відомо, Європа фактично опинилася поза грою, хоч дотепер спільне управління ГТС у рамках консорціуму Україна — Росія — Європа обговорювали на вищому рівні.

— ЄС як політична інституція не бере участі в комерційних проектах, а консорціум — це об’єднання компаній. Деякі компанії країн — членів ЄС, приміром, німецькі та французькі, зацікавлені в консорціумі та інвестуванні в українську трубу.  

Як на мене, передача ГТС у руки «Газпрому» може призвести до негативних наслідків. Не тому, що труба перейде у власність Росії. Насправді не так важливо, хто саме буде власником ГТС, головне, щоб він грав за загальноприйнятими правилами ЄС — прозорості бізнесу і рівного доступу до мереж для всіх постачальників. Та, як показує практика останніх років, «Газпром» не дотримується цих правил. Тому є побоювання, що, ставши власником українською ГТС, російська компанія почне диктувати власні правила гри і порядки. Як і щодо того, що «Газпром» навряд чи допустить до управління третю сторону. Саме тому Україні слід виписати чіткі правила гри для майбутнього власника і стежити, щоб він їх дотримувався. Інакше можна потрапити у ще більший газовий зашморг.

Як на мене, немає нічого поганого, якщо трубопровід залишиться у власності держави. У багатьох європейських країнах, я б сказав, у більшій їх частині інфраструктура з транспортування газу належить  державі або жорстко нею регулюється задля уникнення монополізації. Але тут важливо, щоб керуючий, управлінський орган був незалежний, без політичного впливу. Українська ГТС і газові сховища, особливо на заході країни, важливі для енергобезпеки України і всієї Європи. 

— Якщо це так, чому європейські компанії беруть активну участь у будівництві альтернативних газопроводів? Адже після їх зведення Україна поступово втрачатиме свою привабливість  як транзитера? 

— Насправді не бачу логіки у будівництві альтернативних, обхідних шляхів з транспортування російського газу. Це економічно не доцільно. Там мало економіки і багато політики. Яскравий приклад цього — бажання будувати «Південний потік». Відомо, що останнім часом українська ГТС, маючи потужність 95 мільярдів кубометрів, транспортує лише 55 мільярдів. Це пов’язано з економічною кризою, диверсифікацією поставок газу і значними енергозаощадженнями у сфері споживання енергетики.

Нині в Європі вже побудовано нові LNG-термінали, які завозять  дешевий газ із Катару та інших країн. Вірю, що цей тренд триватиме.  До того ж, зводяться й інші газотранспортні системи: TANAP (Трансанатолійський газопровід), яким газ надходитиме з Азербайджану в Італію,  та Nabucco West, що транспортуватиме газ в Австрію турецькою територією. Не знаю, наскільки це реалістичні проекти, бо потребують чимало капіталовкладень. Але Україна має бути готова, що обсяги транспортування газу через її трубу  скорочуватимуться.  Та з газом чи без Україна завжди буде цікава Європі.

— Як ви можете прокоментувати останні заяви Росії щодо потреби змінити правила гри на європейському газовому ринку?

— Ця російська пропозиція не нова. Але ми маємо розуміти, що ця модель конкуренції має певні недоліки і прогалини. До того ж, те, що викладено в директивах ЄС, навряд чи хтось ладен виконати,  бо ЄС постійно поліпшує своє законодавство, вносить у нього поправки. Нині ціни на електроенергію в Європі настільки низькі, що більшість газових електростанцій закрито. А все тому, що маємо задорогий газ для виробництва електроенергетики. Альтернативні джерела дешевші, і це краще для споживачів, але у тривалій перспективі втрачається стабільність і резервні потужності.  Адже вітер дме і сонце світить не завжди. Якщо закрити газові електростанції, втрачається резервна потужність. Європа адаптується  до цієї ситуації і стимулює роботу деяких газових станцій, щоб вони залишались у мережі. Це робиться задля стабільності. Інакше всі реформи у газовій галузі в Європі нічого не дадуть. Звісно, що треба корелювати реформи, але не так, як пропонує Росія.

Галина ІЩЕНКО,«Урядовий кур’єр»

P.S. Коли вертався номер, зі слів заступника голови правління НАК «Нафтогаз України» стало відомо, що Deutsche Bank і німецькі енергетичні компанії заявили про бажання вкласти у модернізацію ГТС України 5—7 мільярдів доларів.

ДОСЬЄ УК

Янеш КОПАЧ очолює Секретаріат Європейського Енергетичного співтовариства з грудня 2012 р. Звання кандидата економічних наук отримав у 1996 році у Словенії. З квітня 1990 р по грудень 2000 р. — голова Комітету з бюджету парламенту Словенії.  З квітня по травень 1992 р. — міністр фінансів Словенії. З грудня 2000 р. — грудень 2004 р. — міністр охорони навколишнього середовища, територіального планування та енергетики Словенії. У 2005-2008 рр. — прокурор (Любляна). З грудня 2008 р. — лютий 2012 р. — гендиректор Управління з енергетики Мінекономіки Словенії.