Ясен — дерево особливе вже назвою: світлою, ясною, одухотвореною. Але у лісі, місті чи за селом, як співається у популярній українській пісні, ясени відразу привертають увагу велетенським зростом, ажурною розкішною кроною, що пропускає крізь себе сонячне проміння і небесне світло. Тож закономірно, що саме вони стали своєрідним символом величі, оновлення, вишуканості, а для українських лісів — ще й брендом багатовікової національної ідентичності.

Ось тільки питання: чи є у них надійне майбутнє, аби і надалі дарувати неповторну красу і затишок нинішньому і майбутнім поколінням, слугувати незамінним матеріалом для багатьох галузей народного господарства. А його використовують в авто-, вагоно-, літакобудуванні.

Чи залишиться ясен у лісовому розмаїтті слобожанського краю? На жаль, ствердної відповіді надати не можна, оскільки останнім часом над ясенами нависла загроза серйозного захворювання та пошкодження шкідниками, що потребує негайного ефективного реагування відповідних служб. Зволікання ж може обернутися масштабними негативними не тільки фінансовими, а й екологічними, рекреаційними, соціальними наслідками.

Від першого дзвіночка…

У світі про ясеневе лихо вперше заговорили ще на початку 1990-х, коли лісівники і науковці виявили перші осередки враження дерев халаровим некрозом у країнах Західної та Центральної Європи, Канаді, США, Великій Британії. За офіційними даними, на сьогодні збитки у тамтешніх лісах обраховують сумами у доларах з багатьма нулями. Однак і боротися із хворобою та шкідником зовсім не просто.

Як повідомили в Сумському обласному управлінні лісового та мисливського господарства, перші тривожні дзвіночки на території краю пролунали ще торік: на окремих лісогосподарських підприємствах лісівники виявили локальні вогнища захворювання та враження шкідником. Симптоми типові: кора набуває червонястого кольору, дерево поступово втрачає імунітет до лубоїдів і короїдів (останні, до речі, кілька років тому загрожували сосновим насадженням, але завдяки професійним діям сумських лісівників і науковців шкідника вдалося приборкати), стовбур і насамперед верхівка синіють, всихають, втрачаючи якості ділової деревини і перетворюючись на дров’яну сировину.

Аби напрацювати алгоритм подальшої роботи для врятування ясена, свого часу на базі Тростянецького лісгоспу відбувся розширений практичний семінар за участі наукових працівників державного спеціалізованого лісозахисного підприємства «Харківлісозахист». Його учасники не тільки констатували факти, а й накреслили план оперативних заходів протистояння загрозі, які поки що зводяться до одного: запровадження вибіркових або ж суцільних санітарних вирубок.

На жаль, врятувати ясеневі масиви від розповсюдження хвороби можна тільки шляхом санітарної вирубки дерев. Фото з сайту trostles.com.ua

…до сьогодення

Нині в системі обласного управління лісового та мисливського господарства насадження ясена займають 18,3 тисячі гектарів, що становить 6% загальної площі, або кожне 16-те дерево. Найбільше — 5,6—2,1 тисячі гектарів — у Сумському, Краснопільському, Охтирському та Тростянецькому лісгоспах.

За словами заступника начальника Сумського ОУЛМГ Леоніда Бута, загалом уже обстежено понад 11,5 тисячі гектарів, зокрема майже 5,8, де ясен — головна порода, решта, умовно кажучи, за участі цього дерева. Критична ситуація складається в Охтирському лісгоспі, де халаровим некрозом уражено дерева на площі 1,9 тисячі гектарів, у Сумському, Краснопільському та Кролевецькому лісомисливському — загалом майже на тисячі.

Старається і лубоїд: осередки із цим шкідником виявлено у Краснопільському, Охтирському, Сумському, Тростянецькому та Конотопському лісгоспах — усього майже 800 гектарів. Стає очевидним, що без хірургічного втручання не обійтися і збитки неминучі. А це неодмінно вплине на заробітну плату, відрахування до бюджетів різних рівнів та Пенсійного фонду — одне слово, економічну складову.

Що ж робити, коли найменші зволікання можуть призвести до непоправних наслідків? На жаль, світова практика і досвід поки що не мають якихось м’яких рецептів, окрім радикального — санітарної рубки вражених насаджень. Якщо із лубоїдом ситуація більш-менш зрозуміла і передбачувана — лісівники вже мають певний досвід боротьби з ним, то для одержання офіційних дозволів на проведення рубок потрібно щонайменше чотири чи й більше місяців. Чи припустиме це у такому гострому цейтноті? Запитання риторичне і, на жаль, відкрите.

Поки що залишається одне: лісові господарства оперативно готують матеріали для якомога швидшого одержання офіційних дозволів на санітарні вирубки, вивчають можливість заміни ясенів іншими деревними породами, стійкішими до цих та інших захворювань. Такі варіанти чітко простежуються. Головне, що ясеневий SOS на Сумщині не тільки почули, а й готові надати відповідну кваліфіковану допомогу.