Ректор Івано-Франківського
національного технічного
університету нафти і газу
Євстахій КРИЖАНІВСЬКИЙ

Ця зустріч, щиро кажучи, змусила мене кардинально змінити своє уявлення про вищі навчальні заклади, які прийнято називати провінційними. Звичайно, вони не можуть похвалитися такою матеріальною базою, як столичні чи «гранди» з міст-мільйонників, у яких за спиною, так би мовити, сто й більше років історії та традицій. Ставши вже своєрідною візитівкою країни, вони мають і більше уваги, й підтримки на загальнодержавному рівні.

Щодо Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, то навіть за вимірами людського життя він ще молодий — лише 45 років. Однак, поцікавившись коментарями, які залишають на сайті його вихованці, серед інших наткнувся й на такий: «Універ із великими традиціями, хто хоче вчитись — отримує якісну освіту і без всяких хабарів, а випускники з головою — в ціні та пошані. Викладач — профі, а мажорам тут нічого робити (потрібно вчитись, а не пальцями водити). Вчіться, і все буде OK!!»  

— Тож завдяки Інтернету я вже дещо знав про цей навчальний заклад, але передусім попросив його ректора Євстахія Крижанівського зробити невеликий екскурс в історію та найзначиміші події з життя вишу.

— Наш університет бере свої витоки із загальнотехнічного факультету Львівського політехнічного інституту. Саме на його базі він був створений 1967 року як інститут нафти і газу. У 2001 році Указом Президента університету надано статус національного. За час, що минув, тут здобули вищу освіту понад 45 тисяч фахівців. Викладацький склад університету — 700 осіб, з яких 95 докторів наук, професорів, 400 кандидатів наук і доцентів. У нас працюють 19 лауреатів Державної премії України в галузі науки і техніки, понад 500 винахідників, 20 працівників мають почесні звання України. У нас навчалися і навчаються студенти з Китаю, В’єтнаму, Індії, Польщі, Білорусі, Росії, Литви, Молдови, Йорданії, Туркменістану та інших держав. Усього 11 тисяч студентів. Практично всі грандіозні проекти в нафтогазовій галузі реалізовували наші випускники. Зокрема, створення найбільшої у світі газотранспортної системи, проектування і спорудження великих магістральних нафтопроводів, освоєння нафтових і газових родовищ Західного Сибіру. Можу сказати, що немає, мабуть, у світі промислів, на яких би не працювали фахівці з нашими дипломами. Принаймні я зустрічав їх у далекій Канаді, а один навіть є членом правління «Газпрому».

— Ви сказали про роботу за кордоном, але ж відомо, що наші дипломи визнають хіба що в країнах СНД та деяких інших, які належать до так званого третього світу.

— Доки в інших вишах, як кажуть, ламають голову над розв’язанням цієї проблеми, ми вже зробили конкретні кроки в цьому напрямі. І продовжуємо працювати над тим, щоб наші спеціалісти були затребувані й могли працювати в усіх компаніях Європи і загалом світу.

— Якщо можна, будь ласка, докладніше про, як ви висловилися, конкретні кроки.

— Ми домовилися з Краківською гірничо-металургійною академією імені Сташіца (це 350 кілометрів від Івано-Франківська) про співпрацю. Після здобуття ступеня бакалавра перший семестр магістратури студенти навчаються в нас, а другий — у Польщі. Захищають вони диплом перед спільною комісією нашого університету та Краківської академії. Після цього одержують диплом український і польський — європейського зразка. Оскільки Польща входить до міжнародної асоціації, де диплом цього вишу визнається всіма країнами Європи, наші випускники мають право йти працювати в будь-яку зарубіжну фірму, компанію чи їх представництво в Україні. На цю програму наші сусіди мають відповідне фінансування з ЄС, тож навчання для українських студентів фактично безплатне. Ми безмежно вдячні за це нашим польським колегам, які пішли навіть на те, що не беруть з наших студентів плату за проживання у студентських готелях. Торік дипломи європейського зразка отримали 59 наших випускників, на цей рік укладено нову угоду, і 25 лютого в Краківській академії продовжать своє навчання вже 65 наших студентів за спеціальностями «Видобування нафти і газу», «Геологія нафти і газу», «Екологія та охорона навколишнього середовища» та «Менеджмент організацій і адміністрування».

— Європейські дипломи — це добре, а як бути з працевлаштуванням? Невже більшості доведеться шукати роботу за межами України?

— Повірте, що вони будуть незабаром затребувані, тільки-но почнуть діяти серйозні програми з видобутку сланцевого газу. За домовленістю із США ми розпочинаємо підготовку студентів саме за цією спеціалізацією. Бо бачимо майбутні проблеми ще на стадії їх виникнення і переналагоджуємо систему, щоб вести підготовку в напрямку її розв’язання.

— Тобто прикладний, так би мовити, ракурс — один з найважливіших аспектів у роботі вашого університету.

— Судіть самі. Підготовка фахівців і забезпечення наукових проектів упаливно-енергетичному комплексі, розв’язання технічних і технологічних проблем на рівні області й загальнодержавного значення — все це, як кажуть, наше поле діяльності. Ми практично єдині, хто здійснює підготовку за окремими технологічними нафтогазовими спеціальностями. Від розвідки надр, буріння, видобування до подачі і транспортування енергоносіїв у паливно-енергетичному комплексі — все це роблять підготовлені нами спеціалісти.

 Пригадуєте, у Москві про нашу газотранспортну систему говорили, що незабаром це буде купа нікому не потрібного іржавого брухту. Маючи на увазі, очевидно, граничний термін її зношуваності.

Вони щасливі, бо з такими дипломами знайдеш роботу і в Україні, й за кордоном. Фото з сайту test.sumdu.edu.ua

— І наскільки ці твердження наших «стратегічних партнерів» збігаються з реальністю?

— Щодо «купи брухту», то це не так. Бо чому за неї так борються, а можливі поступки в ціні на газ пов’язують зі створенням двостороннього консорціуму. Звичайно, деградація матеріалів, їх старіння є, і від цього нікуди не дінешся. Але коли проектували, будували газотранспортну систему, то ніхто не міг однозначно спрогнозувати, скільки років вона служитиме. Тому проектанти прийняли таку умову — зношуваність у рік — три відсотки. Тобто 33 роки —стовідсоткова амортизація і «трубу» треба переукладати. Але ми дослідили окремі проблемні ділянки магістральних газопроводів, чий вік сягнув півстоліття. Після цього розробили нову методику оцінки їх довговічності і визначення залишкового ресурсу по фактичному технічному стану. А заодно — і досить цікаві антикорозійні покриття. До речі, наша робота щодо продовження ресурсу нафтогазотранспортної системи України минулого року отримала Державну премію України в галузі науки і техніки. Отож можу з певністю сказати щодо нашої газотранспортної системи: вона ще служитиме довго і здатна без перевантажень транспортувати всі необхідні обсяги газу до Європи.

— Але вона може стати непотрібною, як заявляють у «Газпромі», після будівництва «Південного потоку».

— Ми розробляли проект прокладання газотранспортної магістралі, по якій можна було через Каспійське море транспортувати газ з Туркменістану. Але росіяни категорично проти того, щоб шматок труби протяжністю 274 кілометри був перекинутий з Туркменістану до Азербайджану по дну моря. Вони свого часу домоглися, що такі роботи можна проводити лише з дозволу всіх країн, які межують з Каспієм. Аргументація: ймовірне нанесення шкоди екології. В той же час «Південний потік» — це труба протяжністю тисячу кілометрів на глибині, яка перевищує два кілометри. Ми з колегою досить ретельно вивчали це питання, досліджували поведінку матеріалів на глибині 2100 метрів. Тому можна з певністю сказати, що можливість екологічної катастрофи у разі будівництва цього газопроводу порівняно з тим, який можна покласти по мілководдю Каспійського моря, зростає багатократно. Приклад тому — «Голубий потік», прокладений з Росії в Туреччину, протяжністю всього лише 300 кілометрів. Через перманентні проблеми він працює не на повну потужність. Так-от, коли врахувати агресивне середовище в морі на глибині двох кілометрів, підводні течії, перепад температур та товщину стінки труби, яка має бути не менше 40 міліметрів, щоб її не зім’яло як картонку, то цей «потік» нічого, окрім проблем та збитків, «Газпрому» не принесе.

— Ваші студенти навіть одержують дипломи європейського зразка за спеціалізацією «Екологія і навколишнє середовище». А який це має стосунок до нафти і газу?

— Прямий. У нафтогазовій галузіє багато промислів на території нашої області — це Надвірнянський — найстаріший, Долинський. Є виведені з експлуатації свердловини, які дають про себе знати виливанням нафти на поверхню тощо. Хтось же повинен займатися тим, щоб не забруднювалася територія, а землі поверталися, приміром, сільгоспвиробнику чи для інших потреб. Окрім того, ми маємо, наприклад, рішення Верховної Ради, постанову уряду, є указ Президента про визнання Калуша зоною екологічного лиха. Наш університет визнаний базовою організацією з координації робіт з ліквідації його наслідків. Колись допустили помилку — ніде немає у світі таких проектів, щоб калійні солі видобувались відкритим кар’єрним способом. Сьогодні кар’єр, хоч і зупинений, але опади тривають, розмиваються береги кар’єру, утворюється розсіл, який постійно зростає в рік на мільйон тонн. І не дай Бог він підніметься до галькового горизонту —забруднить водоносні горизонти, тоді наслідки цього лиха важко уявити. Тому ми працюємо над тим, як регулювати, управляти цими процесами, як це питання зняти з порядку денного.

 До речі, когось може здивувати, але в нас є також факультет архітектури туристичних комплексів. Здавалось би, що спільного між нафтою та газом і архітектурою? Тим більше, що багато вишів займаються підготовкою фахівців з туризму. Але з огляду на те, що, прокладаючи в горах магістральні газопроводи, ми заглядаємо глибоко в землю, бачимо, що є над нею, вибираємо трасу з урахуванням усіх можливих ризиків, то хто, як не ми, може визначити оптимальні шляхи для туристичних маршрутів, місця, де розташовувати інфраструктуру, де буде безпечним будівництво баз відпочинку, кемпінгів. До речі, ідею створення такого факультету підказав нам голова облдержадміністрації Михайло Вишиванюк ще тоді, коли почав хаотично забудовуватися нині відомий гірськолижний «Буковель».

— Одне слово, ваш університет багатофункціональний. А чи не заважає це йому стати провідним і мати гучне ім’я?

— Так, ми готуємо фахівців за 23 напрямами з 30 спеціальностей. І про кожен з них можна розповідати годинами. А щодо «гучних» імен, то і в нас воно не таке вже й тихе — ми входимо в трійку кращих ВНЗ Західного регіону України. Загалом же, вважаю, коефіцієнт корисної дії вишу є важливішим, ніж гучне ім’я.

Василь ТУГЛУК,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Євстахій КРИЖАНІВСЬКИЙ. Народився  у Прикарпатті. У 1972 році закінчив механічний факультет Івано-Франківського інституту нафти і газу. У 1972 — 1975 роках — інженер, старший інженер, молодший науковий працівник науково-дослідного сектору Івано-Франківського інституту нафти і газу.

З 1975-го по 1978 рік — аспірант Фізико-механічного інституту імені Г. Карпенка АНУ. З 1978-го  по 1993 рік — асистент, старший викладач,  завідувач кафедри механіки машин. З 1993-го — ректор Івано-Франківського інституту нафти і газу (з 2001-го — Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу).

Член-кореспондент НАН України, доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії в галузі науки і техніки. Автор, співавтор понад 100 наукових і методичних праць.

Нагороджений орденами «За заслуги» III і II ступеня.