Директор департаменту вищої освіти
Міністерства освіти і науки, молоді та спорту
Юрій КОРОВАЙЧЕНКО

Вступна кампанія — пора, напружена для всіх учасників цього процесу: абітурієнтів та їхніх батьків, які з першого дня штурмують приймальні комісії вишів та відповідні державні структури. Про її підсумки, плани щодо розв’язання проблем, які проявилися під час вступу-2012, «УК» розповів директор департаменту вищої освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Юрій КОРОВАЙЧЕНКО.

— Юрію Миколайовичу, насамперед поговорімо про нововведення, якими зустріла абітурієнтів цьогорічна вступна кампанія.

— Головних було два. Перше — підвищення прохідного балу для профільних предметів під час вступу на бакалавра з 124 до 140. Поясню, чому це було зроблено. Хоч дві системи — рейтингову й шкільну — порівнювати не можна, але, умовно кажучи, 124 бали — це ніби три з великим мінусом. Уявляєте, якби ми брали до вишів із двійками.

— Але ж ніхто й не брав. Абітурієнти з такою кількістю балів лише мали право на вступ, якого вони нині, по суті, позбавлені.

— 140 балів — це, умовно кажучи, три з плюсом. Водночас із непрофільного предмета в абітурієнта могло бути й 124 бали. Одне слово, кінцевої мети досягнуто: нововведення істотно підвищило якість знань цьогорічних абітурієнтів. Уточню, що підвищення прохідного бала стосувалося лише тих, хто вступав на бакалавра, а вимоги щодо вступників до коледжів та технікумів залишилися старими. Сьогодні є пропозиція підняти прохідний бар’єр до 150 балів, проте ми не вбачаємо в цьому потреби, адже кожен виш має право підвищувати його самостійно. Приміром, цього року в Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка прохідний бал із профільних предметів становив 170.

— У такому разі наскільки доцільною була ініціатива щодо підвищення бала, якщо виші самі можуть це робити?

— Річ у тому, що існує певна піраміда, верхівку якої займають провідні виші — НТУУ «КПІ», КНУ ім. Тараса Шевченка, НУ «Львівська політехніка» тощо. Але є ще регіональні ВНЗ, котрі забезпечують потребу в фахівцях місцевого рівня. Зрозуміло, вони також зацікавлені, щоб у них було якнайбільше студентів. Проте ймовірно, що до них можуть не прийти абітурієнти, котрі мають 140 балів. Тому торік ці виші із задоволенням брали вступників із 124 балами.

Але нас ця ситуація не влаштовує. Нині в Україні працює 841 навчальний заклад. Це забагато: якщо брати до уваги європейську практику, то в багатьох країнах на 1 млн населення припадає один виш. Скажімо, в Іспанії, що має стільки ж населення,?як і Україна, налічується 50 ВНЗ.

Друге нововведення: вступна кампанія відбувалася в повномасштабному супроводі Єдиної електронної бази з питань освіти, за допомогою якої вступники могли подати заяву на вступ і в електронному вигляді.

Загалом цього року на програму молодшого спеціаліста в цій системі було зареєстровано майже 316 тис. заяв, на програму бакалавра — майже 1млн. 320 тис. заяв, на програму спеціаліста — майже 276 тис. заяв, на програму магістра майже 127 тис. заяв. До електронної бази було підключено 1078 вищих навчальних закладів.

 Традиційно найбільше заяв абітурієнти подали до Київського національного університету імені Тараса Шевченка (45 467), Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» (41 071), Львівського національного університету імені Івана Франка (40 751), Національного авіаційного університету (35 283) та Національного університету «Львівська політехніка» (32 887).

Електронна база зняла з нас безліч проблем. Дані кожного вступника, котрий подавав документи, одночасно вносили до неї. Як відомо, цього року можна було подати заяви до 5 вишів із трьох напрямків. Якщо хтось намагався подати до шостого, електронна база цю заяву автоматично скасовувала.

— За даними, оприлюдненими під час кампанії громадськими спостерігачами, впродовж перших двох тижнів на роботу цієї бази було чимало нарікань. Зокрема йшлося про те, що вона якраз не контролювала кількість поданих заяв. Чому виникла така ситуація?

— Річ в особливостях нашої ментальності. Ми чомусь вважаємо, що коли примчимо до вишу о 6-й ранку, то будемо серед перших, кого зарахують. Тому 2 липня було подано стільки заяв, що техніка просто не витримала: на таку кількість ніхто не розраховував. Хоч ми передбачали, що напруга буде, тож кількість серверів було розраховано із запасом.

— Наступного року ситуація, вочевидь, повториться, й абітурієнти так само побіжать подавати заяви в перші дні. Чи готові ви до такого розвитку подій?

— По-перше, вже модернізовано ті програмні продукти, які використовувалися. Ми готуємося прийняти принаймні вп’ятеро більше заяв. По-друге, оператори вишів, які обслуговували електронну базу, не були готові до роботи. Перед вступною кампанією ми провели регіональні наради в Києві, Харкові, Донецьку, Львові та Одесі, на яких роз’яснювали особливості цьогорічної кампанії відповідальним секретарям приймальних комісій, провели навчання операторів. Це було на початку весни. За час, що лишився до початку вступної кампанії, частина людей просто звільнилася з цих посад. На жаль, ми не змогли переконати керівників багатьох закладів, що ігнорувати електронну базу не можна. Отож кількість їхніх помилок була величезна. Нині це врахували, тому в кожному навчальному закладі визначать відповідальну особу з числа викладачів, яка знатиме хоча б основи програмування. Їм на допомогу виділять по одному-двох технічних працівників.

— Юрію Миколайовичу, абітурієнти скаржилися, що цього року творчі конкурси збігалися один з одним у часі, через що вступники фізично не могли потрапити на них до різних вишів. Як розв’язати цю проблему?

— Таке зауваження було, і нині ми думаємо на його розв’язанням. Нещодавно висунули на громадське обговорення нові Умови прийому до вишів, проте цю позицію поки що залишили незмінною. Можливо, ВНЗ запропонують іншу схему.

— Чи не забуваємо ми в такому разі про одного із ключових гравців вступного процесу — абітурієнта, який за цих умов просто не може використати своє право вступу до трьох вишів?

— Правильно. Тому ми послухаємо, що нам запропонують навчальні заклади. Це питання перебуває на контролі, так само, як і проблема медичних довідок: чи потрібні вони, коли абітурієнти платять за них гроші? Ще одне питання стосується трьох хвиль зарахування: чи треба подавати оригінали документів на першій хвилі, а чи дати вступникові можливість почекати третьої хвилі? Чи треба дозволяти вишу чинити так, як робили цього року окремі ВНЗ: після оголошення першої хвилі абітурієнт подавав оригінали документів на контрактне місце, і його відразу зараховували. Але тут він побачив, що в іншому виші може потрапити на держзамовлення. Проте оскільки в першому виші вже був наказ про зарахування, починалася процедура відрахування. А час минав. Тому чекаємо розумних пропозицій від ВНЗ. Але загалом вони проти схеми «п’ять плюс три».

— Чому?

— По-перше, тому, що це перевантажує роботу приймальної комісії, а по друге — тому, що на навчання часто потрапляє професійно не зорієнтований абітурієнт, який не дуже розбірливий у виборі майбутньої професії.

— Але це їхня робота...

— Так, але кожен хоче цю роботу мінімізувати. Проте не думаю, що ми на це підемо, тим паче, що це певним чином обмежує право вибору абітурієнта принаймні місця навчання. Думаю, що схема «п’ять плюс три» залишиться. Але і залишається проблема професійної орієнтації абітурієнтів, оскільки вони інколи одночасно подають заяви до вишів на агронома, юриста, медика тощо. Уявляєте собі лікаря, якому однаково, чи розмахувати міліцейським кийком, чи працювати скальпелем?

— Тут є й інший бік проблеми: нерідко вступники подають на максимально дозволену кількість спеціальностей, щоб потрапити на бюджетне місце. Адже для тих здібних абітурієнтів, котрі не мають грошей на оплату навчання, це єдина можливість здобути вищу освіту.

— Абсолютно з вами згоден. Якщо ви йдете лікуватися до лікаря, якому було однаково, де вчитися, аби на держзамовленні, цілком зрозуміло, яким фахівцем він буде.

Друга проблема — те, що ніхто не відстежує, як змінюється після вступу ситуація з тими, хто вчиться на держзамовленні. Умовно кажучи, є група з 25 людей, з них 10 — на держзамовленні. Якщо порівняти рейтингові списки на вступі й після закінчення першого курсу — все може докорінно змінитися: студент, котрий під час вступу був першим у рейтингу, опиняється останнім, і навпаки. Тому слід переходити до персоніфікованої системи держзамовлення, яке треба вигравати за конкурсом хоча б раз на 2 роки. Концепція формування держзамовлення на конкурсній основі вже є.

Тетяна МОІСЕЄВА,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Юрій КОРОВАЙЧЕНКО. Народився 1950 року. За освітою інженер-механік. Працює у вищій освіті понад 30 років. Пройшов шлях від наукового співробітника до проректора з навчальної роботи технічного університету. Автор понад 100 наукових праць і патентів на винаходи, має в доробку навчальні посібники і монографії. В Міністерстві освіти і науки молоді та спорту працює з 2003 року. З 2012 р. — директор департаменту вищої освіти МОНМС. Заслужений працівник освіти України.