Якщо у покупців городини та овочів запитати, яким торговельним точкам вони віддають перевагу — магазинним чи базарним, більшість неодмінно назве другий варіант. Бо й справді: продукція із селянських господарств за якістю і смаком вигідно відрізняється від супермаркетної. Утім, найкращий варіант №3. Якщо маєш власний город, то не потрібні ані базари, ані супермаркети, бо власноруч вирощене завжди смачніше.

Пригадую, як у 1980-х роках, працюючи у відділі сільського господарства Сумської обласної газети, разом з колегами відстежував так звану картопляну тенденцію. Щороку тодішні колгоспи й радгоспи скорочували площі під бульбою і вже на початку 1990-х чітко окреслилися контури: левова частка вирощування другого хліба перекочувала на селянські городи.

Із часом пішли у безвість не тільки колгоспи і радгоспи, а й спеціалізовані овочеві магазини. Ставало очевидним, що великі сільгосптоваровиробники не хочуть морочитися з якоюсь там картоплею чи ягодами, а беруться за велику роботу — вирощування зернових культур, кукурудзи, соняшнику тощо.

Але ж як обійтися без бульби? Чи без смородини, полуниці, аґрусу? Зрештою, моркви, столових буряків, зелені тощо? Невже такий дріб’язок колись доведеться вписувати в Червону книгу? На щастя, на Сумщині вдосталь і усього вищезазначеного, і домашнього молока, м’яса, яєць. Адже селянський двір годі уявити без корови, свиней, качок, курей, гусей. І нині приватний сектор не збавляє обертів, наповнюючи ринок смачною домашньою продукцією.

Від ягоди-малини до козячого молока

Якщо у селі Буймер Тростянецького району запитати, де працює подружжя Юрія Ранцевас та Оксани Тараненко, кожен покаже на земельну ділянку. Але неодмінно уточнить: землю доглядають не тільки вони — батькам у всьому допомагають дві донечки, адже роботи на всіх вистачить.

Що так, то так. Працьовита сім’я обробляє 10 гектарів землі, вирощує на ній найрізноманітніші культури: саджанці смородини і малини, овочі, більш як десяток сортів винограду, сотні видів квітів. Навесні, влітку і восени можна уявити квітуче різнобарв’я, що палахкотить на земельній ділянці.

Подружжя має у Тростянці магазини «Земледар», у яких пропонує на продаж власноруч вирощену продукцію, а також садовий та городній інвентар, засоби догляду за квітами, ягідними і плодовими саджанцями. Реалізують її на території Буймерської сільської ради, в  Сумах та Харкові, інших містах і місцях, де люди беруться господарювати на власних ділянках та обійстях. Навіть під час карантину не припиняли роботу — з дотриманням усіх профілактичних вимог організували торгівлю через інтернет. За словами Юрія Костянтиновича та Оксани Вікторівни, земля не передбачає пауз у догляді, надто навесні, тож сповна скористалися поштово-інтернетними можливостями.

Ще один приклад — у селі Вири Білопільського району, де тамтешній досвідчений господар Анатолій Басанець успішно поєднує рослинництво і тваринництво. Він на подвір’ї утримує15 кіз породи українська степова та англо-нубійська, з молока яких виробляють бринзу, сир, інші дієтичні продукти.

Як розповідає Анатолій Басанець, хтось вважає козяче молоко панацеєю від усіх хвороб та ідеальним варіантом для годівлі немовлят, інші — навпаки, переконані у його шкідливості через високу жирність і мінералізацію. Але друге твердження легко спростовує власними прикладами.

Мамі Анатолія Лідії Трохимівні вже виповнилося 83 роки. Її рідній сестрі Варварі Трохимівні, яка також долучається до господарювання, — 94. Тож у сім’ї Басанців усі люблять смакувати саме козячим молоком.

Торік Анатолій Вікторович почав вирощувати свиней, дотримуючись усіх вимог органічного виробництва. Йому допомагають дружина, донька, двоє синів, один з яких — випускник Сумського національного аграрного університету, тож став головним порадником у сім’ї, а також дев’ятеро онучат.

Сім’я має 9 гектарів земельних паїв, які здають в оренду ТОВ «Вікторія» та «Вирівське ХПП» Білопільського району. На присадибних ділянках вирощують картоплю, овочі, яких вистачає не тільки для себе і підсобного господарства, а й на продаж у селі, містах Білопілля та Суми.

Таких прикладів на Сумщині тисячі. І за кожним  невтомна праця задля власного і загального добробуту.

Будь-яка допомога від держави цінна й потрібна

Спілкуючись із господарями, неодмінно заводимо  розмову про державну підтримку селян, які самотужки обробляють землю, утримують худобу. Як правило, головну фінансову підтримку передбачено для офіційно зареєстрованих суб’єктів господарювання різних форм власності. Проте торік одним з напрямів державної підтримки тваринництва була Спеціальна бюджетна дотація за вирощування молодняку великої рогатої худоби, який народився в господарствах фізичних осіб, а також набутий шляхом його переміщення від інших власників. Тож на Сумщині за підсумками опрацювання відомостей фізичних осіб від 264 об’єднаних територіальних громад, міських, сільських та селищних рад 4 тисячам домогосподарств нараховано та сплачено дотацію на суму майже 12 мільйонів гривень за утримання 8,8 тисячі голів молодняку великої рогатої худоби.

Допомога? Авжеж. І цього року домогосподарства не залишаються поза державною увагою. На зміну цій програмі запроваджують новий напрям підтримки — бджолярів. Передбачено спеціальну бюджетну дотацію за наявні бджолосім’ї, яку надаватимуть на безповоротній основі фізичним особам та суб’єктам господарювання — власникам бджолосімей за наявності від 10 до 300 таких сімей, обсягом 200 гривень за бджолосім’ю. Тобто є всі підстави сподіватися, що мед неодмінно буде.

Однак, як наголошують селяни, покладатися потрібно насамперед на себе. Хоч і державна допомога теж важлива. Адже всі зацікавлені у загальному продовольчому достатку.

ДОВІДКА «УК»

На 1 січня цього року в Сумській області вели виробничу діяльність 127 тисяч особистих селянських господарств, у користуванні яких перебувало 137,5 тисячі га земельних ділянок. Із них: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд — 10,5 тисячі га, ведення особистого селянського господарства — 85 тисяч га, товарного сільгоспвиробництва — 39 тисяч га.

Торік селяни зібрали майже 950 тисяч тонн картоплі, 200 — овочів, 17 тисяч тонн плодів та ягід, що становить відповідно 99,5, 98,4 та 94,4% загальнообласного обсягу виробництва.

Питома частка молока, м’яса, яєць — 58,2—63%. У приватному секторі утримують значну частину свиней та ВРХ, зокрема корів — майже 60%, понад 70 — птиці.

КОМЕНТАР

Олександр МАСЛАК,
директор департаменту агропромислового розвитку
Сумської ОДА:

Перспективи є, але за певних умов

— Подальший розвиток приватних господарств зокрема в частині городництва залежатиме  від багатьох чинників. Насамперед від того, наскільки по-діловому й результативно у майбутньому об’єднають зусилля органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємці, громадськість, аби не залишити селян сам на сам із проблемами, всіляко їх підтримати і допомогти.

На кону справа державної ваги. Адже саме на базі домогосподарств слід створювати сімейні фермерські підрозділи, які й надалі братимуться  за вирощування культур, непривабливих для великих аграрних компаній. Це насамперед ягоди і плодова продукція, зокрема зернятковій кісточкові, картопля, овочі, виробництво молока тощо.

Щоб цей сегмент сільського підприємництва успішно розвивався, необхідно створити відповідну ринкову та інженерну інфраструктуру — потужності для первинної обробки, переробки і тривалого зберігання продукції. Їх поки що немає, але без них не обійтися.

Тож насамперед потрібні приватні й кошти місцевих ОТГ, а для цього — відповідні програми соціально-економічного розвитку, в яких слід чітко означили об’єкти дорожньої інфраструктури та комунального господарства. Ідеться про водопостачання і відведення, електрифікацію, газифікацію тощо.

Завдання цілком під силу, а їх втілення дасть змогу наповнити продовольчий ринок необхідною рослинницькою продукцією — городиною, ягодами, плодами садівництва, без яких годі уявити наше щодення.