Ліси Польщі порають 24 тисячі лісівників. Наші — навіть менші за площею — 64 тисячі. Рентабельність наших лісопідприємств — 2—3%, європейських (зокрема державних) — 15—22%.
Можна ще порівняти рівень охорони живої природи, прозорість торгівлі деревиною, зарплати працівників галузі тощо. На жаль, це також буде не на нашу користь. Але відтепер, з підписанням Угоди про асоціацію (нехай поки що політичної її частини), у нас з’явилася чітка перспектива розмовляти на лісову тематику з Європою на рівних, успішно торгувати лісопродукцією.
Щоб ця перспектива стала реальністю, мусимо наблизити нашу лісову політику до європейської. І тут не так важливо, чи наші європейські сусіди мають цю політику як формальний документ (набір документів), чи це лише узгоджені дії різних секторів економіки та суспільства зі збереження, розвитку та використання зеленого золота.
Нині серед основних документів української лісової політики — Концепція реформування та розвитку лісового господарства, Державна програма «Ліси України», Національний план дій Президента. Плюс окремі лісові блоки в десятках інших документів. І кожен з них, і їх сукупність викликають чимало критики. А вони загалом нагадують салат олів’є, а не систему. Наприклад, створення нових лісів регулюють вісім документів, які суперечать один одному.
З якого боку нам краще пробиватися до лісової Європи? На думку консультанта міжнародної програми FLEG ІІ Михайла Попкова, тут є кілька стратегічних напрямів. Зокрема розроблення критеріїв ефективного управління лісами, збільшення лісистості територій до науково обгрунтованого рівня. Також важливі нарощування ресурсного екологічного потенціалу, підвищення стійкості та збереження біологічного різноманіття лісових екосистем. Ідеться й про те, щоб ефективно використовувати лісові ресурси, забезпечити самоокупність та прибутковість лісового господарства, що у свою чергу допоможе розв’язати соціальні та економічні проблеми лісових регіонів.
То скільки ж нам треба заліснити?
Переглядати наявні засадничі документи доведеться грунтовно. Так, готуючи державну програму «Ліси України» на 2010—2015 роки, її автори не поцікавилися думкою аграрників. Ось і вийшло, що для досягнення оптимальної лісистості треба заліснити 2175 тисяч гектарів! Але де їх узяти — ніхто не подумав. Ці прорахунки виявили територіальні органи Держкомзему ще три роки тому, коли вдалося «нашкребти» лише 308 тисяч гектарів деградованих і малопродуктивних земель сільськогосподарського призначення та 140 тисяч гектарів під ярами, балками тощо та інших, які теоретично (чому так — розмова окрема) також можна заліснити. Порахуйте самі розміри розбіжностей.
Проте річ навіть не в цифрах. Головна проблема — у намірах попередньої влади скасувати мораторій на продаж землі. Які тоді плани заліснення, яке підвищення лісистості!? Приватний власник на потреби держави не зважає!
Два слова про економічну складову нашої лісової стратегії. В Євросоюзі на першому місці у так званому Лісовому плані стоїть дослідження конкурентоспроможності лісового сектору. В Україні досі питання дослідження стану та перспектив економічного розвитку лісового сектору навіть не порушували. Тому щоб визначитися, куди йдемо і яким маршрутом, доведеться добряче помізкувати.
Про парникові гази
Лісове господарство України — це єдиний сектор національної економіки, в якому відбувається поглинання парникових газів. Розуміючи це, міжнародні організації готові надати Україні допомогу задля збільшення площі лісів. В Україні, однак, не здійснюють жодного так званого проекту спільного впровадження з лісорозведення. Понад те, підготовлений за сприяння Світового банку проект зі створення захисних лісових насаджень на забруднених радіонуклідами землях в умовах Полісся не було реалізовано через брак на той момент законодавчо-нормативної бази щодо реалізації проектів спільного впровадження та недосконалість державного механізму встановлення ціни вуглецевих одиниць.
Державне — означає ефективне
Державна власність на ліси, хоча й поїдена, наче міллю, «орендами на 50 років» та іншими способами дешево покористуватися народним добром, — на сьогодні одна з переваг українського лісового сектору. Це дає змогу створити національну чи кілька великих регіональних лісових об’єднань-компаній за досвідом Польщі, де державний холдинг «Ліси Паньствове» господарює в усіх державних лісах. І робить це успішно.
«Польська модель раціонального ведення лісового господарства грунтується на законодавчому закріпленні умови самофінансування державного лісового господарства, — розповідає лісовод Віталій Сторожук. — Загальна площа лісів України і Польщі за період з 1990-го по 2005 рік зросла приблизно однаково: на 300 тисяч гектарів і становить відповідно 9575 тисяч та 9200 тисяч гектарів. Але якщо за цей період площа лісів, доступних для користування в Польщі, збільшилася на 100 тисяч гектарів, то Україна зменшила площу лісів, доступних для використання, на 1 мільйон гектарів. Нині площа лісів Польщі, доступних для лісокористування, у півтора раза більша, ніж в Україні, а абсолютні значення поточного приросту та обсягів рубок утричі перевищують відповідні показники по Україні. Отже, впровадження у нас організаційної моделі державного лісового господарства з утворенням великої лісової компанії за польською моделлю має сенс».
І закони для створення такої компанії чи холдингу надто змінювати не треба: дослідження законодавства показує, що положення Господарського кодексу України (2003) дають змогу створити державну лісову корпорацію як форму державного господарського об’єднання підприємств за рішенням Кабінету Міністрів, або — у визначених законом випадках — Державного агентства лісових ресурсів України.
Поспішати без поспіху
Але і пропонована, й чинна системи господарювання у лісі не будуть успішними, якщо їх вестимуть навмання. Потрібні аналіз та підготовка прогнозу ринку лісоматеріалів в Україні, аналіз стану та перспектив розвитку ринку недеревної продукції, також слід визначити першочергові заходи з адаптації лісів до змін клімату.
Потрібно провести національну інвентаризацію лісів (її не робили майже 20 років), а також узяти на облік усі цінні природні ділянки — за аналогією з програмою Natura-2000. Окрема розмова (і тема окремої статті) — про полезахисні смуги. А ще слід оновити Лісовий кодекс, суміжні закони, пакет постанов, правил та указів. Роботи чимало. Європа рада допомогти, якщо Україна готова прийняти цю допомогу.
Ми в Google+