ПРАВО ВЛАСНОСТІ

15 років сільська родина не може отримати державний акт на землю

«Моя сім’я, я і мої діти 15 років  підлягаємо дискримінації з боку можновладців місцевого, районного та обласного значення. Все почалося з того дня, коли я через суд  отримала земельний  пайовий сертифікат як член  колишнього колгоспу «Світанок» у 2007 році розміром 8 гектарів 87 соток. Загальний пай  родини складає 14  гектарів 87 соток. Місцевий орендар — керівник підприємства «Агроленд» Іван Гережа не бажає  брати нашу землю  в оренду, бо й так орендує її без договору, тобто безсовісно і безкарно. Ми ж нічого від орендаря не одержуємо і бідуємо».

Людмила КОНОНИХІНА, 
село Залінійне, Зачепилівський район 
Харківської області

Світлана ГАЛАУР,
«Урядовий кур’єр»

У телефонній розмові Людмила Олександрівна пояснила, що її сім’я впродовж 15 років не може отримати державний акт на свій наділ, бо місцеві чиновники і правоохоронці перебувають у змові з незаконним орендарем її ділянки і чинять усілякі перепони. А вкінці взагалі приголомшила:  «Мені вже не раз погрожували. І ви не їдьте у наше село сама, бо можуть навіть вбити». Всі зауваження, що вона перебільшує, Людмила Олександрівна відкидала й порекомендувала зв’язатися з антикорупційним комітетом Громадської ради при Харківській облдержадміністрації, куди вона звернулася по допомогу. Після розмови з його головою — правоохоронцем з чималим стажем Іваном Власом, дізналася, що її скаргу комітет прийняв до розгляду і вони збираються їхати перевіряти інформацію. Тож і я з ними вирушила у Зачепилівський район.

Форс-мажор  та катаклізми

Дорога до Зачепилівки хоч і не близька — понад дві години їзди — пролетіла під колесами автомобіля швидко. І до райдержадміністрації, де нас уже чекали її представники, працівники місцевого відділу Держземагентства і Малоорчицької сільської ради, дісталися без пригод. З розмови,  що відбулася тут само, з’ясувалося, що заявниця та її проблема добре відомі присутнім і вже набили оскому.

— Річ у тому, що Людмила Кононихіна як власниця сертифіката хоче здавати земельну ділянку в оренду, але наділ через її характер ніхто не хоче брати, — говорить голова Малоорчицької сільської ради Валентина Комаревська. — Вона вже віддавала його, а потім починала судитися. Ніхто з орендарів не хоче мати з нею справу, і тут їй не допоможе ніякий держакт.

Справді, Людмила Олександрівна, за її словами, якось домовилася з місцевим жителем Миколою Яковенком про спільний обробіток її наділу. Показала йому свою ділянку, передала 3800 гривень на закупівлю насіння та пального і стала чекати на дружні сходи кукурудзи, а разом із ними й на шанс вибратися зі скрути, бо двох дітей ростила одна, без чоловіка і майже без роботи. Проте сходи не з’являлися, а пан Микола став уникати зустрічей з власницею землі. Коли жінка нарешті зустріла його й почала вимагати пояснень, він послався на якийсь форс-мажор. Що було насправді, Людмила Олександрівна дізналася з постанови, підписаної начальником Зачепилівського РВ ГУМВСУ в Харківській області, полковником міліції В. Варакіним про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно Миколи Яковенка, який не розрахувався з нею за оренду земельного паю. Зокрема у цьому документі чітко записано: «Яковенко М. І. повідомив, що у 2008 році Кононихіна Л. О. запропонувала йому взяти її земельний пай в оренду, яка перебувала на той момент в необробленому стані. З цією пропозицією Яковенко М. І. погодився. Коли він засіяв земельну ділянку кукурудзою, до нього підійшли невідомі громадяни (як вони представились, працівники земельних ресурсів) і повідомили, що він незаконно засіяв земельну ділянку. Після цієї розмови Яковенко М. І. не обробляв земельну ділянку, яка належить Кононихіній Л. О.».    

Грошей  жінці він досі не повернув, бо, за її словами, боїться місцевих бонзів, які заправляють у селі.  Хто ж вони, ці «хрещені батьки» району, ми й хотіли дізнатися з перших вуст Миколи Яковенка. Проте чоловік, щоб не зустрічатися з  доскіпливими гостями, накивав п’ятами зі свого обійстя, залишивши розчиненими навстіж двері будинку, сараю та інших присадибних будівель.

А «владна» хата скраю?

Як розв’язати довготривалий гострий конфлікт, ні керівники, ні спеціалісти з якими ми зустрілися, не знають. За їх словами виходило, що Людмила Кононихіна не просто скандальна особа, а ще й несповна розуму.

«І відповідна довідка в неї є?» — цікавимося і відразу отримуємо відповідь: «На жаль, немає, — каже  голова сільради. — Медкомісія збиралася, але Людмила Олександрівна відмовилася від огляду фахівців».

У листі до редакції та в антикорупційний комітет Громадської ради при облдержадміністрації  жінка написала про те, що з неї вимагають за оформлення правовстановлюючих документів на землю хабар. «Чи знаєте щось про це? Чи зверталася вона з цим до вас?» — питаємо в заступника голови Зачепилівської РДА Дмитра Зубарєва. «До мене особисто вона не приходила, бо я на цій посаді лише два місяці, — каже  заступник керівника району. — Але я можу пояснити ситуацію. Якби знайшлися добрі люди, виділили б гроші і забили б на полі кілочки, як вона і просить. Та землю ніхто не бере в обробіток! Вона буде писати ще більше, ніж раніше. Тут проблему не можна розв’язати».

«До речі, така ситуація тільки в неї. Всю землю у нас у районі (не ту, що залужена, чи солончаки, а ту, де чорнозем) обробляють, — резюмує спеціаліст відділу Держземагентства у Зачепилівському районі  Дмитро Черненко. — А її 14 із хвостиком гектарів заростають бур’янами»…

За 15 років Людмила Кононихіна одержала
купу відповідей та роз’яснень, а віз і нині там  

У полі ростуть добірні соняшники
і лише маленький шматок землі — незасіяний
Фото автора
 

Око бачить,  та зуб не йме

Після розмови в райдержадміністрації, де нас запевнили, що земля Людмили Олександрівни тільки через її небажання замовити технічну документацію із землеустрою до цих пір не закріплена держактом у власності, ми все ж вирішили переконатися в цьому на місці. Від Зачепилівки до Залінійного і Малого Орчика менше, ніж півтора десятка кілометрів, дорогу нам люб’язно погодилася  показати  землевпорядник Ольга Вожжова. Без господарки, звісно, топтати її поле не гоже, тож прихоплюємо з собою і Людмилу Кононихіну.

Поки їдемо, намагаємося вияснити, чому Людмила Олександрівна ухиляється від розробки техдокументації, чому не хоче платити і добивається безоплатного державного акту. У листі заступника голови Держагентства земельних ресурсів України Є. С. Берднікова до Кононихіної сказано, що «відповідно до пунктів 16, 17 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України громадянам — власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю», а «в рамках проекту «Видача державних актів на право власності на землю у сільській місцевості та розвиток систем кадастру» дев’ять сільських рад (зокрема й Малоорчицьку) включено до додатку угоди № 2 щодо виконання робіт із заміни сертифікатів на земельну частку (пай).

Та Людмила Олександрівна втомилася чекати й уклала договір із місцевим і на той час єдиним в районі ліцензіатом на виконання робіт із землеустрою. Однак, як подейкують у селі, на виготовлення документів Харківський інститут землеустрою добра не дав, і фізична особа — підприємець повернула жінці 3800 гривень. Словом, хоч із оплатою, хоч і без неї, Людмила Кононихіна так заповітного документа й не отримала.

Проте, як кажуть, була б земля… Сільський землевпорядник показує на поле, де невеличким п’ятачком виступає необроблена ділянка. Вона, наче підмитий морем острівець, оточена «випестуваним» соняшником. Можливо, звіддалік наділ здається таким маленьким, ніяк не 14 з гаком гектарів?  Пробираємося міжряддями до ділянки, яка аж ніяк не перевищує за розмірами чотири гектари. Роман Леонов звіряється з копією документа, наданою районним землеуправлінням, а його колега по антикорупційному комітету фіксує усе побачене на  камеру. Згідно з картою, її наділ — справді на цьому полі, однак він… «усміхнено» рясніє справними соняхами вбік від балки. Якщо землевпорядник робить вигляд, що нічого не розуміє, то Людмила Олександрівна лиш безпорадно розводить руками, мовляв, і земля начебто на місці і родюча, тільки урожай знову зніматиме не її сім’я.

«Так продовжується уже 15 років. Хтось, і цей хтось — у селі кожен знає — «Агроленд», постійно користується моєю землею, і ще жодної копійки не сплатив за оренду. Це ж не просто самозахват, а справжнісінький грабунок», — гірко констатує жінка, бо сил воювати вже бракує.

Голова сільської ради Валентина Комаревська не йме віри ні словам Кононихіної, ні нашим, ні навіть свого землевпорядника. Робимо ще один рейс у поле, вже з Валентиною Миколаївною, і вона, пересвідчившись на власні очі в явному беззаконні щодо захвату ділянки, висловлює здогадки, що землю Людмили Кононихіної  хтось із одноосібників засіяв, а не «Агроленд»…

Власне, не важливо, хто відібрав земельну ділянку жінки та її дітей, хоча побачені нами масиви екстра-соняшника під силу вирощувати лише великим господарствам. Так і «зависла» Людмила Кононихіна  в стані, коли око бачить свій наділ, та зуб не йме ним володіти, хоча б отримувати компенсацію за вирощені на її землі врожаї…

ПРЯМА МОВА

Володимир ГАЛАУР, 
заступник голови комітету запобігання
та протидії корупції, законності
та захисту громадянських прав
населення громадської  Ради при
Харківській облдержадміністрації:

— Є всі підстави стверджувати, що факти, наведені у листі Кононихіної Л. О., як ми переконалися, підтверджуються і потребують перевірки компетентних органів. Безперечно, наш комітет буде звертатися до держінспекції сільського господарства, органів міліції, прокуратури з вимогами об’єктивно розібратися в цій проблемі. В рамках громадського контролю відстежуватимемо розвиток подій до остаточного вирішення по суті скарги.

Роман ЛЕОНОВ, 
голова Харківської обласної організації
«Спілка землевпорядників України»:

— Самовільне займання земельної ділянки — порушення законодавства, а враховуючи, що громадянка Кононихіна отримала сертифікат на земельну ділянку в оглянутому нами масиві, то це порушення її прав. Треба з’ясувати, хто обробляє земельну ділянку, щоб запропонувати тій особі оформити договір оренди на земельну частку (пай) з громадянкою Л. О. Кононихіною. А за кошти, отримані за оренду землі, Кононихіній Л.О. замовити виготовлення документації із землеустрою та оформити правоволодіння земельною ділянкою.