Уже нікого не дивують телесюжети, в яких йдеться, що той чи той мітинг — проплачена акція. В Інтернеті на сайтах оголошень чи соціальних мережах можна навіть знайти спеціальні групи, де є інформація про місце й час проведення заходу й оплату за участь у ньому.
Здебільшого учасники таких заходів не можуть конкретно відповісти на запитання про мету перебування під урядовими будівлями й ховають обличчя від телекамер. На думку деяких депутатів, поширення практики проплачених мітингів під час ведення Україною інформаційної війни неприпустиме.
Тому днями до парламенту подано проект закону № 2651 про внесення доповнень у Кримінальний кодекс щодо підкупу учасника масового заходу. Проте чи не будуть використовувати норми, прописані у законопроекті, для тиску на політичних опонентів, розбирався «Урядовий кур’єр».
Спекуляції неприпустимі
Проведення проплачених мітингів — ганебне явище. Адже ті, хто має кошти чи адмінресурс для організації такого протесту, при правильному його висвітленні в «кишенькових» ЗМІ можуть маніпулювати громадською думкою.
— Безумовно, з протестами, учасникам яких платять гроші, потрібно боротися, — зазначає адвокат Євген Грушовець. — Однак запропонований законопроект недосконалий. На практиці його застосування може спричинити серйозні негативні наслідки для українців за умови найменшої узурпації влади державного або місцевого значень. Так, серед новацій законопроекту — введення відповідальності за пропозицію, обіцянку або надання людині неправомірної вигоди за її участь у масовому заході громадсько-політичного характеру. Проте в документі чітко не прописане визначення поняття «захід громадсько-політичного характеру». Відсутність конкретики, а також наявність у законопроекті слова «тощо» дає право прокурору чи судді на власний розсуд трактувати, чи є захід громадсько-політичним, чи ні, що відповідно впливає на наявність чи відсутність у діях його учасника складу злочину.
Ще один аспект, до якого у юристів виникає запитання: скільки людей має брати участь у заході, щоб він вважався громадсько-політичним? Така невизначеність теж дає можливість правоохоронцям та суду на власний розсуд визначати, масовий захід чи ні.
— У законопроекті під неправомірною вигодою йдеться про кошти, майно, пільги, послуги або нематеріальні активи, вартість яких перевищує 3% розміру мінімальної заробітної плати (36 гривень), які пропонують, обіцяють чи надають без законних підстав, — говорить адвокат Роман Титикало. — Але постає питання: які саме дії вважатимуться підкупом учасника? Приміром, якщо політична партія організовує мітинг проти чи на підтримку когось чи чогось, своїм коштом везе людей, годує, виділяє добові, кожному учаснику після мітингу передає продуктовий набір, — це проплачений мітинг? Або якщо учасники так званого кредитного мітингу отримують можливість безкоштовно проконсультуватись у фахівців, — це теж неправомірна вигода? І як тоді бути з Майданом?
Співпраця заохочується
Щодо більшості українців, то правники переконують, що ці новації на них не вплинуть. Звісно, якщо вони не братимуть участі у масових заходах задля отримання винагороди.
— Проектом закону не передбачена юридична відповідальність для учасників мітингів. Єдине, чого вони будуть позбавлені, — можливості отримати неправомірну вигоду за рахунок зловживання своїми правами. Хоч, за аналогією зі статтею 160 КК України, було б логічно, щоб ці учасники платили штрафи, що зменшило б кількість бажаючих заробити таким чином, — наголошує юрист компанії LCF Юрій Діденко. — А організаторам проплачених заходів, якщо буде доведена їхня провина, загрожує відповідальність у вигляді штрафу до 8500 гривень, арешт до шести місяців чи обмеження волі до трьох років. Шкала покарання дуже розгалужена. Поза увагою ініціатора законопроекту залишилось те, що дії мітингарів можуть призвести не лише до перешкод у роботі окремих органів влади, а й до порушення функціонування соціально значущих об’єктів інфраструктури, зокрема доріг. Це також бажано було б урахувати.
Варто зазначити, що в законопроекті пропонують карати не лише за сам факт передачі грошей чи інших благ, але й за пропозицію, обіцянку. Тобто якщо за участь у масових зібраннях не заплатять, а лише пообіцяють винагороду, то це вже буде правопорушенням.
— Покарання за підкуп мітингуючих в деяких випадках може бути суворіше, — наголошує адвокат, старший юрист VB Partners Микита Нуралін. — Так, у законопроекті передбачено: якщо злочин скоєний повторно, службовою особою, за попередньою змовою групою осіб або якщо ці дії призвели до порушення роботи органів держвлади та місцевого самоврядування, за це можуть позбавити волі на строк від 2 до 8 років.
Прописаний у законопроекті й такий важливий момент, як можливість звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення такого злочину. При цьому для організатора злочину така можливість не передбачається. Із формулювання проекту статті стає зрозумілим, що незаперечне право людини, яка сприяє розкриттю злочину (наприклад, викриває організатора тощо), — бути звільненим від кримінальної відповідальності за умови активного сприяння досудовому розслідуванню й викриттю винних.
Загалом цей проект можна визнати позитивним, адже він має на меті припинення практики підкупу громадян для організації заходів громадсько-політичного характеру. Головне, щоб з часом його не зробили інструментом упливу на тих, хто законно користується своїми конституційними правами на мирні зібрання та мітинги.
Ми в Google+